Подання надається на виконання статті 14 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Подання містить стислий виклад проблем, які призвели до визнання Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), та пропозиції щодо їх вирішення.
Порушення Україною статті 3 Конвенції Європейський суд встановив у рішеннях у таких справах "Крят проти України" (заява N 21533/07, рішення від 15.12.2016), "Чорна проти України" (заява N 1661/08, рішення від 15.12.2016), "Комаров проти України" (заява N 4772/06, рішення від 19.01.2017), "Городович проти України" (заява N 71050/11, рішення від 19.01.2017), "Леонов проти України" (заява N 10543/03, рішення від 26.01.2017), "Кулік проти України" (заява N 34515/04, рішення від 02.02.2017), "Долганін проти України" (заява N 18404/07, рішення від 16.02.2017), "Кіяшко проти України" (заява N 37240/07, рішення від 23.02.2017).
Обставини, що призвели до порушення статті 3 Конвенції:
1. Непроведення органами влади вчасного та ретельного розслідування скарг заявника на нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження членів добровільної народної дружини по охороні громадського порядку (справа Крят);
2. Непроведення ефективного розслідування скарг заявника на жорстоке з ним поводження працівників міліції (справи Леонов, Долганін); непроведення ефективного розслідування у зв'язку з діями приватних осіб (справа Чорна);
3. Неналежні умови тримання заявників під вартою (справи Комаров, Кіяшко, Кулік);
4. Непроведення ефективного розслідування скарг заявниці на ненадання їй належного лікування (справа Городович);
5. Неналежні умови транспортування утримуваного під вартою заявника до суду; утримування заявника в металевій клітці під час судових слухань (справа Кулік);
6. Ненадання належної медичної допомоги заявнику під час ув'язнення (справа Кіяшко).
Для вирішення встановлених Європейським судом проблем пропонуємо:
Генеральній прокуратурі України (далі - ГПУ):
- забезпечувати проведення належного та ефективного розслідування згідно з Методичними рекомендаціями щодо проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлених рішеннями Європейського суду з прав людини, та шляхи їх попередження;
- забезпечити належне процесуальне керівництво під час досудового розслідування кримінальних проваджень за фактами жорстокого поводження працівників правоохоронних органів; забезпечити професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду щодо стандартів ефективного розслідування та прозвітувати про результати проведення вказаної підготовки; довести до відома прокурорів усіх рівнів висновки Європейського суду у цих справах.
Департаменту ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту пробації Міністерства юстиції України привести у відповідність до вимог Конвенції, практики Європейського суду та стандартів Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, рівень матеріально-побутового забезпечення осіб, які тримаються під вартою в установах попереднього ув'язнення; забезпечити належні процесуальні гарантії для осіб, які тримаються під вартою, від жорстокого поводження та покращення умов тримання під вартою; вжити заходів для надання належної медичної допомоги та припинення практики катувань та жорстокого поводження з особами, які тримаються під вартою.
Міністерству внутрішніх справ України (далі - МВС) та Національній поліції України:
- забезпечувати неухильне дотримання працівниками Національної поліції обов'язків щодо проведення ефективного розслідування скарг осіб на жорстоке поводження, зокрема й приватних осіб, відповідно до мінімальних критеріїв ефективності розслідування з огляду на практику Європейського суду та відповідно до положень Конвенції;
- довести до відома працівників органів внутрішніх справ всіх рівнів висновки Європейського суду у цих справах.
Національній академії внутрішніх справ, Національній академії прокуратури України, Академії державної пенітенціарної служби України систематично проводити для своїх працівників навчально-освітні заходи з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду, зокрема щодо дотримання стандартів ефективного розслідування скарг на жорстоке поводження.
Порушення вказаної статті Конвенції констатовано у рішеннях Європейського суду у справах "Хамроєв та інші проти України" (заява N 41651/10, рішення від 15.09.2016), "Ігнатов проти України" (заява N 40583/15, рішення від 15.12.2016), "Леонов проти України" (заява N 10543/03, рішення від 26.01.2017), "Костейчук проти України" (заява N 19177/09, рішення від 16.02.2017), "Кулік проти України" (заява N 34515/04, рішення від 02.02.2017), "Долганін проти України" (заява N 18404/07, рішення від 16.02.2017).
Обставини, що призвели до порушення статті 5 Конвенції:
1. Незаконне тримання під вартою заявника (справи Долганін, Хамроєв);
2. Непроведення органами влади з необхідною ретельністю екстрадиційної перевірки (справа Хамроєв);
3. Тривале та необґрунтоване тримання заявника під вартою (справи Ігнатов, Костейчук, Кулік); у справі Ігнатов національні суди не розглянули будь-яких альтернативних триманню під вартою заходів, а також мав місце надмірно тривалий розгляд національними судами клопотань заявника про звільнення.
4. Недослідження судами належним чином питання законності тримання заявника під вартою під час розгляду його клопотань про звільнення (справа Леонов).
Для вирішення встановлених Європейським судом проблем пропонуємо:
ГПУ довести до відома прокурорів усіх рівнів висновки Європейського суду у цих справах.
МВС та Національній поліції України забезпечити неухильне дотримання та ефективне застосування органами Національної поліції положень чинного законодавства, Конвенції та практики Європейського суду щодо затримання та тримання особи під вартою, зокрема і у зв'язку з екстрадиційним арештом, а також ретельний розгляд скарг осіб про неправомірне позбавлення їх свободи.
Верховному Суду України (далі - ВСУ) та Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ):
- просимо повідомити про результат розгляду пропозицій ВССУ, внесених до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України з метою законодавчого врегулювання окремих проблемних питань застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- забезпечити неухильне дотримання суддями вимог Конвенції, практики Європейського суду та Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, його зміни та продовження;
- забезпечити ретельний розгляд суддями клопотань особи про звільнення з-під варти, враховуючи при цьому конкретні обставини кожної справи та особисте становище кожної особи, уникаючи формального підходу та припущень при вирішенні цього питання;
- дотримуватись розумних строків під час судового розгляду справ;
- довести до відома суддів усіх рівнів висновки Європейського суду у цих справах.
Національній школі суддів України:
- проводити для суддів усіх рівнів навчально-освітні заходи щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- забезпечити включення рішень Європейського суду у цих справах до програм підготовки та підвищення кваліфікації суддів всіх рівнів.
Порушення статті 6 Конвенції встановлено у рішеннях Європейського суду у справах "ТОВ "Фріда" проти України" (заява N 24003/07, рішення від 08.12.2016), "Фортунский проти України" (заява N 14729/06, рішення від 02.02.2017), "Лопушанський проти України" (заява N 27793/08, рішення від 02.02.2017), "Кулік проти України" (заява N 34515/04, рішення від 02.02.2017), "Костейчук проти України" (заява N 19177/09, рішення від 16.02.2017).
Обставини, що призвели до порушення статті 6 Конвенції:
1. Надмірна тривалість судового розгляду справи заявника (справа Костейчук);
2. Обмеження права заявника на захист (справа Кулік);
3. Залишення апеляційної скарги заявника без розгляду через несплату компанією-заявником судових зборів в повному обсязі (справа ТОВ Фріда);
4. Ненадання заявнику безоплатної правової допомоги під час апеляційного провадження для оскарження вироку щодо нього у Верховному Суді України (справа Фортунський);
5. Незабезпечення присутності заявника на судовому засіданні в апеляційному суді через невчасне повідомлення його про таке засідання (справа Лопушанський).
Для вирішення встановлених Європейським судом проблем було створено міжвідомчу робочу групу, перше засідання якої відбулось 23.03.2017, на якому було вирішено здійснити аналіз причин виникнення надмірної тривалості розгляду справ національними судами. У зв'язку з цим пропонуємо Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Вищій кваліфікаційної комісії суддів, Вищій раді правосуддя України, Верховному Суду України, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державній судовій адміністрації України, Вищому адміністративному суду України, Національній гвардії України, Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів здійснити системний аналіз причин, що призводять до надмірної тривалості цивільних та кримінальних проваджень.
Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 13 Конвенції було констатовано у рішеннях Європейського суду у справах "Швець та інші проти України" (заява N 40506/07, рішення від 12.01.2017), "Івань та інші проти України" (заява N 24500/07, рішення від 12.01.2017), "Дудик та інші проти України" (заява N 10288/07, рішення від 12.01.2017), "Юдіна та інші проти України" (заява N 8416/06, рішення від 12.01.2017), "Архіпов та інші проти України" (заява N 39029/05, рішення від 12.01.2017), "Соколов та інші проти України" (заява N 7192/04, рішення від 12.01.2017), "Журавель та інші проти України" (заява N 53967/07, рішення від 20.12.2016), "Гаврашенко та інші проти України" (заява N 1272/06, рішення від 08.12.2016), "Гавриляк та інші проти України" (заява N 32425/08, рішення від 02.02.2017), "Паризький та інші проти України" (заява N 35534/10, рішення від 02.02.2017), "Ткаченко та інші проти України" (заява N 15642/07, рішення від 16.02.2017), "Янцев та інші проти України" (заява N 47247/09 від 02.03.2017), "Волчкова та Железнова проти України" (заява N 2293/09, рішення від 02.03.2017), "Сітнік та інші проти України" (заява N 20100/07, рішення від 02.03.2017), "Саєнко та інші проти України" (заява N 39167/08, рішення від 23.03.2017), "Шуст та Сидоренко проти України" (заява N 41385/06, рішення від 23.03.2017).
Обставини, що призвели до порушення Конвенції: надмірна тривалість цивільних та кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
Для вирішення встановлених Європейським судом проблем передбачається врахувати відповідні рішення Європейського суду під час розроблення проекту закону про внесення змін до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" щодо забезпечення особі відшкодування шкоди за надмірну тривалість провадження, стороною у якому вона є, що передбачено підпунктом 1 пункту 21 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року.
ВСУ та ВССУ пропонуємо забезпечити послідовну судову практику щодо здійснення ефективного судочинства у розумні строки.
Порушення статті 12 Конвенції було констатовано у рішенні Європейського суду у справі "Чернецький проти України" (заява N 44316/07, рішення від 08.12.2016 року). Заявник, відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі, не мав можливості отримати свідоцтво про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим було порушено його право на шлюб.
Проблему, констатовану Європейським судом у цій справі, вважаємо вирішеною. Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2008 N 1761/5 "Про тимчасове врегулювання питання реєстрації розірвання шлюбу осіб, засуджених до позбавлення волі", було встановлено механізм отримання свідоцтва про розірвання шлюбу особою, засудженою до позбавлення волі, при доповненні актового запису про розірвання шлюбу. Вручення свідоцтва здійснювалось відділом реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, безпосередньо в установі. Вищевказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 30.08.2010 N 2046/5 "Про внесення змін до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян та про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції від 16.10.2008 N 1761/5".
01.08.2010 був прийнятий Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", в якому були закріплені норми, згідно з якими рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є остаточним документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу і позбавляє необхідності реєстрації розірвання шлюбу та отримання відповідного свідоцтва.
Порушення статті 13 Конвенції Європейський суд встановив у рішенні у справі "Кіяшко проти України" (заява N 37240/07, рішення від 23.02.2017).
Обставини, що призвели до порушення статті 13 Конвенції: відсутність ефективного засобу правового захисту стосовно скарг заявника на неналежне утримання під вартою та відсутність лікування під час ув'язнення.
Для вирішення встановлених Європейським судом проблем пропонуємо довести висновки Європейського суду у цій справі до відома працівників органів прокуратури всіх рівнів для врахування в роботі.
|
|
І. Ю. Ліщина |