Конституційний Суд України 22 листопада 2018 року надав Висновок № 3-в/2018 (v003v710-18) (далі - Висновок), у якому визнав таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України (254к/96-ВР) , законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору (2622-19) ) (реєстр. № 9037) (далі - Законопроект), яким пропонується:

"І. Внести до Конституції України (254к/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1996 p., № 30, ст. 141) такі зміни:

1. Абзац п'ятий преамбули після слів "громадянської злагоди на землі України" доповнити словами "та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України".

2. Пункт 5 частини першої статті 85 викласти в такій редакції:

"5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

3. Статтю 102 доповнити частиною третьоютакого змісту:

"Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

4. Статтю 116 доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1) забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

5. Пункт 14 розділу XV "Перехідні положення" виключити.

II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування".

Користуючись правом на викладення окремої думки, закріпленим статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) , вважаю за необхідне констатувати, що запропоновані Законопроектом (2622-19) зміни до преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина з огляду на таке.

1. Конституційний Суд України, дослідивши розділ І Законопроекту (2622-19) , дійшов висновку, що "розділ І Законопроекту відповідає вимогам частини першої статті 157 Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки запропоновані ним зміни не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина та не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України" (абзац одинадцятий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Висновку (v003v710-18) ).

У преамбулі (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) проголошено, що:

"Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-12) , схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України".

На мою думку, преамбула (254к/96-ВР) як вступна частина Конституції України (254к/96-ВР) є фундаментом конституційного ладу в Україні та запорукою стабільності Основного Закону (254к/96-ВР) держави.

Дослідження тексту преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) вказує на те, що ухвалення 28 червня 1996 року Основного Закону України (254к/96-ВР) було актом реалізації установчої влади Українським народом, який одноразово здійснила Верховна Рада України: "Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу [...], приймає цю Конституцію - Основний Закон України".

У наведених положеннях преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) втілено конституційний принцип народовладдя. Вони корелюють із положеннями статті 5 Основного Закону України (254к/96-ВР) , відповідно до яких носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга); право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (частина третя).

У цьому контексті Конституційний Суд України висловив низку юридичних позицій, а саме:

- "прийняття Конституції України (254к/96-ВР) Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України (254к/96-ВР) , яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України (254к/96-ВР) , а також статтею 156 Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом" (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 1997 року № 3-зп (v003p710-97) у справі щодо конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98 Конституції України (254к/96-ВР) );

- " Конституція України (254к/96-ВР) як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу. Установча влада по відношенню до так званих встановлених влад є первинною: саме в Конституції України (254к/96-ВР) визнано принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття Конституції України (254к/96-ВР) Верховною Радою України означало, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом" (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України);

- "конституційне закріплення влади народу зумовлює необхідність запровадження певних механізмів її реалізації. Як встановлено в частині другій статті 5 Конституції України (254к/96-ВР) , народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Це засадниче положення конкретизується приписом статті 69 Конституції України (254к/96-ВР) про те, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Референдум - один із способів реалізації влади шляхом голосування виборчого корпусу або його визначеної частини" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 (v006p710-08) у справі про прийняття Конституції та законів України на референдумі).

У преамбулі (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) визначено загальні цілі прийняття Основного Закону держави, а саме забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадянської злагоди на землі України, розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, які становлять ціннісну основу Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема конституційного ладу в Україні.

Таким чином, положення преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) закладають підвалини конституційного ладу в Україні, тому будь-яка зміна її тексту є, по суті, зміною цього ладу. Проте право змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою. Така прерогатива народу як єдиного джерела влади в Україні повинна реалізовуватися безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму на підставі статті 69 Конституції України (254к/96-ВР) . До того ж за статтею 156 Конституції України (254к/96-ВР) законопроект про внесення змін до її розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом.

2. Пунктом 1 розділу І Законопроекту (2622-19) пропонується абзац п'ятий преамбули Конституції України (254к/96-ВР) після слів "громадянської злагоди на землі України" доповнити словами "та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України". Запропоновані зміни до преамбули Конституції України (254к/96-ВР) мають нормативний характер, оскільки закріплюють незворотність (неможливість розвитку у зворотному напрямі) європейського та євроатлантичного курсу України та фактично слугують підставою для реалізації Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору через запропоновані розділом І Законопроекту (2622-19) зміни до статей 85, 102, 116 Конституції України (254к/96-ВР) .

З огляду на основоположне значення преамбули як ціннісної основи Конституції України (254к/96-ВР) та фундаменту конституційного ладу в Україні її зміна має бути схвалена Українським народом на всеукраїнському референдумі, тобто у формі безпосередньої, а не представницької демократії. Це означає, що Законопроект (2622-19) , яким пропонується внести зміни до преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) , після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом.

Однак із конституційного звернення Верховної Ради України та долучених до нього матеріалів не вбачається, що запропоновані Законопроектом (2622-19) зміни до преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) мають бути затверджені всеукраїнським референдумом. Більше того, у пояснювальній записці до Законопроекту зазначено, що "прийняття Закону не потребує проведення всеукраїнського референдуму та, відповідно, виділення коштів з Державного бюджету України для його проведення". Таким чином, запропоновані конституційні новели нівелюють право громадян брати участь у всеукраїнському референдумі, встановлене частиною першою статті 38 Конституції України (254к/96-ВР) .

Принагідно зауважу, що пропозиція закріпити у преамбулі (254к/96-ВР) Основного Закону України (254к/96-ВР) незворотність європейського та євроатлантичного курсу України посягає на суверенне право народу змінювати конституційний лад в Україні, яке за частиною третьою статті 5 Конституції України (254к/96-ВР) не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Здійснюючи офіційне тлумачення названих положень Конституції України (254к/96-ВР) , Конституційний Суд України вирішив, що їх треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України (254к/96-ВР) в порядку, встановленому його розділом XIII; належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами (пункт 2 резолютивної частини Рішення від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 (v006p710-05) у справі про здійснення влади народом).

Отже, на мій погляд, Законопроект (2622-19) не відповідає вимогам частини першої статті 157 Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки запропоновані ним зміни до преамбули (254к/96-ВР) Конституції України (254к/96-ВР) передбачають скасування права громадян брати участь у всеукраїнському референдумі, гарантованого частиною першою статті 38 Конституції України (254к/96-ВР) . Наведене також ставить під сумнів загальний висновок (v003v710-18) Конституційного Суду України про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України (254к/96-ВР) Законопроекту (2622-19) , який підриває стабільність конституційної матерії.