Відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070 (1070/2011) , Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

1. Схвалити проект Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - проект Закону), що додається.

2. Управлінню забезпечення діяльності Голови та членів Комісії забезпечити оприлюднення проекту розпорядження.

3. Департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг надати проект Закону до Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Нацкомфінпослуг Ястреба Д.А.

Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, у випадках, передбаченим цим Законом.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні фізичні особи, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) ;

1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

1.5. наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей, вантажу чи встановленого на ньому спеціального обладнання, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» (3353-12) підлягають державній або відомчій реєстрації, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до закону є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на Інших законних підставах;

1.7. забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована:

1.8. звіт про збиток - документ, який підтверджує розмір оціненого збитку, який відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2658-14) або Законом України «Про судову експертизу» (4038-12) ;

1.9. Уповноважений орган - центральний орган державного управління, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю на ринку страхування;

1.10. страховий сертифікат "Зелена картка" - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті. Страховий сертифікат «Зелена картка» посвідчує наявність чинного міжнародного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на умовах, встановлених відповідними правилами страхування країни відвідання, що діють стосовно внутрішніх договорів страхування такої країни;

1.11. дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

1.12. страховий поліс - форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;

1.13. регламентна виплата - страхове відшкодування, що здійснюється Моторним (транспортним) страховим бюро України за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів відповідно до цього Закону.

Стаття 2. Законодавство про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності

2.1. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

2.2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Мета здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

3.1. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Стаття 4. Суб'єкти обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

4.1. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Стаття 5. Предмет договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

5.1. Предметом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Розділ II

УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ ОБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 6. Страховий випадок

6.1. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Стаття 7. Визначення розміру страхового платежу

7.1. Розмір страхового платежу (внеску, премії) за внутрішнім договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та міжнародним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється страховиком самостійно з урахуванням необхідності забезпечення виконання зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема формування адекватних активів для покриття страхових резервів, виконання інших вимог щодо платоспроможності та оплати внесків до МТСБУ, з урахуванням історії збитків страхувальника за обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.

Стаття 8. Страхова сума

8.1. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

8.2. Мінімальній розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановлюється Уповноваженим органом відповідно до зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України за одним страховим випадком, незалежно від кількості потерпілих.

8.3. Мінімальній розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, встановлюється Уповноваженим органом з урахуванням зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України на одного потерпілого або за одним страховим випадком, незалежно від кількості потерпілих.

8.4. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на день укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Стаття 9. Види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та територія дії договорів

9.1. Відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування);

міжнародний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - міжнародний договір страхування).

9.2. Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.

9.3. Міжнародні договори страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Міжнародні договори страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються страховим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах.

9.4. Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Стаття 10. Єдина централізована база даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

10.1. З метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - єдина централізована база даних), яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, стан їх врегулювання, транспортні засоби та їх власників.

10.2. Власником, держателем та адміністратором (оператором) єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. МТСБУ забезпечує вільне користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.

10.3. МТСБУ забезпечує відповідність Єдиної централізованої бази даних, вимогам забезпечення захисту державних інформаційних ресурсів, встановленим законодавством.

10.4. Користування інформацією обмеженого доступу здійснюється на безоплатній основі страховиками та МТСБУ, а також органами державної влади відповідно до їх компетенції.

10.5. Перелік інформації, що надається в обов'язковому порядку органами державної влади, страховиками, іншими особами для формування інформаційних ресурсів єдиної централізованої бази даних, порядок надання користувачам інформації, що в ній міститься, органи та організації, відповідальні за збір та обробку вказаних інформаційних ресурсів, а також порядок користування централізованою базою даних та інформацією, отриманою з централізованої бази даних, визначаються положенням про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом.

10.6. Відповідальність за достовірність та своєчасність внесення інформації, що вноситься страховиком до єдиної централізованої бази даних, несе такий страховик.

МТСБУ здійснює нагляд та контроль за достовірністю та своєчасністю внесення інформації, що вноситься страховиками до єдиної централізованої бази даних.

МТСБУ не має права вносити зміни до інформації, що вноситься страховиком.

10.7. Створення та утримання єдиної централізованої бази даних фінансується за рахунок коштів МТСБУ, джерелом формування яких є членські внески страховиків - членів МТСБУ.

Стаття 11. Інформаційна взаємодія

11.1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов'язані безоплатно надавати на запит страховиків та МТСБУ інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов'язана з страховими випадками з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України також надають безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики укладають договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або за участю яких сталися страхові випадки, а органи Національної поліції -відомості про дорожньо-транспортні пригоди, що мали місце.

11.2. Страховики та МТСБУ зобов'язані дотримуватися встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної інформації, що отримується, а також порядку її використання.

11.3. Страховики зобов'язані надавати органам відповідних підрозділів Національної поліції на їх запити відомості про укладені, недійсні та ті, що припинили свою дію, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Стаття 12. Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України

12.1. Учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. У разі, якщо особа, яка відноситься до зазначеної у цьому пункті категорій громадян України, керувала незабезпеченим транспортним засобом, то відшкодування шкоди від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є вона, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

12.2. Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, пенсіонер, а транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 1600 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень коригуючих коефіцієнтів. Перелік коригуючих коефіцієнтів і порядок їх застосування затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ

Зазначений порядок встановлення розміру страхового платежу застосовується за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Стаття 13. Забезпечення права страхувальника щодо вибору страховика

13.1. Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

13.2. Страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

13.3. Нав'язування послуг обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності окремих страховиків забороняється.

13.4. Забороняється укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в місцях проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів та оформлення дозвільних документів, у місцях контролю наявності чинних договорів страхування, крім зон сервісного обслуговування перед пунктами пропуску через державний кордон України.

Укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у зонах сервісного обслуговування перед пунктами пропуску через державний кордон України здійснюється у порядку, визначеному Уповноваженим органом.

Стаття 14. Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка"

14.1. У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

14.2. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється.

Стаття 15. Укладання договору страхування

15.1. Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування) відповідно до цього Закону та законодавства України.

15.2. Умови обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначаються цим Законом та договором.

15.3. Внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладається з дотриманням порядку, визначеного Законом України «Про електронну комерцію». Особливості укладення внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

На вимогу страхувальника страховик (МТСБУ) повинен надати витяг з єдиної централізованої бази даних, засвідчений підписом уповноваженої особи страховика (МТСБУ), а також бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, розміщеного на сайті МТСБУ.

15.4. Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з моменту початку його дії, зазначеного у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних.

Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Укладення внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на строк менший, ніж один рік, але не менш як на 15 днів допускається виключно щодо транспортних засобів: незареєстрованих - на час до їх реєстрації, зареєстрованих на території іноземних держав - на час їх перебування на території України.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) .

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) , укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

15.5. При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі чинні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Якщо страхувальник не виконав свого обов'язку повідомити про усі відомі йому чинні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то укладений договір страхування є нікчемним.

Вважається, що страхувальник виконав зазначений обов'язок, якщо він надав страховику письмове повідомлення про такі договори страхування, або на момент укладення договору страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності містилася інформація про раніше укладенні чинні договори такого виду страхування, або якщо інший чинний договір страхування укладений з тим самим страховиком.

15.6. Страховики, які застрахували цивільно-правову відповідальність відповідальної особи, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим у межах страхової суми за одним договором страхування.

15.7. Міжнародний договір страхування може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

15.8. На підтвердження укладення договору міжнародного страхування страховик зобов'язаний надати страхувальнику страховий сертифікат «Зелена картка» на паперовому носії.

15.9. МТСБУ може встановлювати єдині умови перестрахування договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які є обов'язковими для членів МТСБУ.

Стаття 16. Дострокове припинення договору страхування

16.1. Дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена:

16.1.1. за згодою страхувальника та страховика;

16.1.2. за письмовою вимогою страхувальника у разі виходу забезпеченого транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі, відчуження або знищення транспортного засобу. Договір припиняється не раніше настання однієї з подій, зазначених у цьому підпункті, та надання письмовою вимоги;

16.1.3. за письмовою вимогою страхувальника, що подана з інших підстав, ніж визначені у підпункті 16.1.2 цього пункту, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування;

16.1.4. з ініціативи страховика у разі, якщо виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила агрегатну страхову суму.

Агрегатна страхова сума визначається додаванням страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, та за шкоду, заподіяну майну потерпілих, на одного потерпілого.

У цьому випадку страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо припинення договору;

16.1.5. з інших підстав, передбачених законом.

16.2. У разі дострокового припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик за умови відсутності страхових випадків за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням понесених витрат на ведення справи, які не можуть перевищувати 20 відсотків цієї частки.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, такий страховик повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі у повному обсязі.

16.3. У разі дострокового припинення договору страхування страховик зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня, внести до єдиної централізованої бази даних інформацію про факт та дату припинення дії договору страхування.

16.4. У разі дострокового припинення договору міжнародного страхування страхувальник зобов'язаний повернути страховику страховий сертифікат «Зелена картка».

Стаття 17. Чинність договору страхування у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу

17.1. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

17.2. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

17.3. У разі смерті страхувальника - фізичної особи його права та обов'язки за договором страхування переходять до її спадкоємців.

17.4. Якщо страхувальник - юридична особа припиняється і встановлюються його правонаступники, права і обов'язки страхувальника за договором страхування переходять до правонаступника.

Стаття 18. Забезпечення обов'язковості страхування цивільно-правової відповідальності

18.1. З урахуванням положень пункту 18.4 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим.

Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.

Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом

12.1 статті 12 цього Закону.

18.2. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється:

відповідними підрозділами Національної поліції під час здійснення нагляду за дорожнім рухом з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, а також при оформленні документів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

органами Державної прикордонної служби України в місцях здійснення ними контролю незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу.

18.3. Перевірка наявності чинного договору страхування, укладеного відповідно до статті 15 цього Закону, здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції та органами Державної прикордонної служби України на підставі інформації з єдиної централізованої бази даних.

При відсутності запису в єдиній централізованій базі даних належним доказом наявності внутрішнього договору страхування є страховий поліс, оформлений на паперовому носії, який пред'являється посадовим особам органів, визначених у цьому пункті.

18.4. При використанні в дорожньому русі зареєстрованого в іншій країні транспортного засобу, по відношенню до якого не укладався внутрішній договір страхування, належним доказом наявності договору міжнародного страхування є чинний на території України страховий сертифікат «Зелена картка». Водій такого транспортного засобу зобов'язаний мати при собі зазначений сертифікат та пред'являти посадовим особам органів, визначених у пункті 18.2 цієї статті, на їх вимогу.

18.5. Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування «Зелена картка» або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності та пред'являти його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їх вимогу.

Якщо власник транспортного засобу при в'їзді на територію України не може пред'явити посадовим особам органів Державної прикордонної служби України документ, який підтверджує наявність чинного на території України договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, пропуск такого транспортного засобу на територію України не здійснюється до укладення та пред'явлення відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн -членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ, і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка" та пред'являти його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їх вимогу.

При виїзді зареєстрованого в Україні транспортного засобу до країни -члена міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» посадові особи відповідних органів Державної прикордонної служби України пропускають його тільки за наявності у власника цього транспортного засобу чинного страхового сертифіката «Зелена картка», виданого страховиком -повним членом МТСБУ або страховиком, який мав статус повного члена на дату видачі страхового сертифіката «Зелена картка», і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

У разі відсутності такого страхового сертифіката посадові особи Державної прикордонної служби України пропуск такого транспортного засобу до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюють.

18.6. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Розділ III

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Стаття 19. Здійснення страхового відшкодування

19.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у договорі страхування, здійснює у встановленому цим Законом порядку страхове відшкодування у зв'язку із шкодою, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, здійснює у встановленому цим Законом порядку регламентну виплату у зв'язку із шкодою, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю та здоров'ю третьої особи.

19.2. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик здійснює страхове відшкодування у зв'язку із шкодою, завданою виключно майну.

19.3. Розмір страхового відшкодування не може бути більшим розміру страхових сум, які діяли на дату укладення договору, та визначених у договорі страхування.

Стаття 20. Пряме врегулювання страхових випадків

20.1. Пряме врегулювання страхових випадків - виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, (далі -страховик потерпілого) обов'язків страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка завдала шкоду, (далі - страховик відповідального) у частині здійснення страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого, на умовах, визначених цим Законом та положенням про пряме врегулювання страхових випадків.

Потерпілий має право подати заяву про страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням або фізичним знищенням його транспортного засобу безпосередньо страховику потерпілого, якщо такий потерпілий не подав таку заяву страховику відповідального. При цьому, страховик потерпілого зобов'язаний прийняти заяву, якщо на момент її подання цей страховик є членом МТСБУ, дорожньо-транспортна пригода сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, і потерпілим письмово повідомлено про те, що заява про страхове відшкодування не подана страховику відповідального.

Виконання потерпілим своїх обов'язків перед страховиком потерпілого, вважається виконанням нею обов'язків перед страховиком відповідального.

Виконання страховиком потерпілого своїх обов'язків при здійснені прямого врегулювання вважається виконанням обов'язків страховиком відповідального.

Страховик відповідального не несе відповідальності за невиконання (неналежне виконання) обов'язків страховиком потерпілого.

Страховик потерпілого не несе відповідальності за невиконання (неналежне виконання) обов'язків страховиком відповідального.

20.2. З метою врегулювання відносин з прямого врегулювання страхових випадків, зокрема, порядку та умов розрахунків між страховиком потерпілого та страховиком відповідального, а також порядку вирішення спорів, між страховиками - членами МТСБУ Загальними зборами членів МТСБУ затверджується положення про пряме врегулювання страхових випадків та оприлюднюється на офіційній веб-сторінці МТСБУ.

20.3. Виконання положення про пряме врегулювання страхових випадків страховиком забезпечується МТСБУ та є обов'язковою умовою членства такого страховика в МТСБУ.

Стаття 20. Шкода, завдана життю та здоров'ю потерпілого

20.1. Шкодою, завданою життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Стаття 21. Визначення розміру страхового відшкодування у зв'язку з лікуванням потерпілого

21.1. Страхове відшкодування у зв'язку з лікуванням потерпілого визначається у розмірі обґрунтованих витрат, пов'язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

До складу страхового відшкодування включаються також обґрунтовані витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, у разі узгодження таких витрат з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

21.2. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) у зв'язку з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.

21.3. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 21.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 21.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює виплату страхового відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 21.2 цієї статті.

21.4. Розмір страхового відшкодування, що перевищує мінімальний розмір страхового відшкодування, визначений пунктом 21.2, зменшується на суму отриманого потерпілим (особою, яка має право на отримання відшкодування) відшкодування (компенсації) витрат, зазначених у пункті 21.1, здійснених у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою. При цьому, компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, та яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та у порядку, визначених статтею 35 цього Закону.

Стаття 22. Визначення розміру страхового відшкодування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим

22.1. Страхове відшкодування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим визначається у розмірі неотриманих доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Неотримані доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

22.1.1. для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) -неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

22.1.2. для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) щодо визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи - підприємця;

22.1.3. для непрацюючої повнолітньої особи - 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день непрацездатності, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я.

Стаття 23. Визначення розміру страхового відшкодування у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим

23.1. Розмір страхового відшкодування у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим визначається у розмірі відшкодування, визначеному відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням цього Закону.

23.2. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) в межах страхової суми за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, становить:

23.2.1. у разі встановлення І групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

23.2.2. у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

23.2.3. у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

23.2.4. у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною-інвалідом - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

23.3. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір відшкодування, пов'язаного із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 23.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 23.2 цієї статті.

Стаття 24. Визначення розміру страхового відшкодування у зв'язку з моральною шкодою, завданою потерпілому

24.1. Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами 41.1.4 і 41.1.5 пункту 41.1 та підпунктом 41.2.3 пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, здійснюється виплата страхового відшкодування у зв'язку з завданою йому моральною шкодою у розмірі 5 відсотків страхового відшкодування у зв'язку із шкодою, завданою здоров'ю потерпілого.

Стаття 25. Визначення розміру страхового відшкодування, пов'язаного із смертю потерпілого

25.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) здійснюється, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди.

25.2. Страховик здійснює страхове відшкодування, а у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ здійснює регламенту виплату, пов'язані із смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку та здійснюється у вигляді одноразової виплати.

25.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами 41.1.4 і 41.1.5 пункту 41.1 та підпунктом 41.2.3 пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює виплату страхового відшкодування (регламентну виплату) у зв'язку із моральною шкодою, завданою смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

25.4. Страховик (МТСБУ) здійснює страхове відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Розмір відшкодування, зазначеного, у цьому пункті, зменшується на суму отриманого потерпілим (особою, яка має право на отримання відшкодування) відшкодування (компенсації), здійснених у зв'язку Із дорожньо-транспортною пригодою. При цьому, компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, та яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та у порядку, визначених статтею 35 цього Закону.

25.5. Страхове відшкодування (регламентна виплата) у зв'язку із смертю потерпілого, може бути здійснено у вигляді одноразової виплати. Страхове відшкодування (регламентна виплати) утриманцям одного померлого у розмірі не меньше 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, здійснюється виключно у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, завдану життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Стаття 26. Шкода, завдана майну

26.1. Шкода, завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це матеріальні збитки, пов'язані:

26.1.1. з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

26.1.2. з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

26.1.3. з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

26.1.4. з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

26.1.5. з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

26.1.6. з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

26.2. Розмір збитків, зазначених у цій статті, зменшується на суму отриманого потерпілим (особою, яка має право на отримання відшкодування) відшкодування (компенсації), здійснених у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою. При цьому, компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, та яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та у порядку, визначених статтею 35 цього Закону.

Стаття 27. Визначення розміру страхового відшкодування при пошкодженні транспортного засобу

27.1. До збитків, завданих потерпілому при пошкодженні транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відносяться:

збитки, пов'язані з пошкодженням транспортного засобу, в тому числі з пошкодженнями, зробленими умисно з метою порятунку потерпілих, визначені на підставі звіту про збиток або за домовленістю між страховиком та потерпілим. До збитків, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу не відноситься втрата товарної вартості;

документально підтверджені витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника транспортного засобу або до місця здійснення ремонту, або до місця стоянки на території України;

документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою послуг стоянки;

документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою послуг експерта або оцінювача у випадку самостійного обрання експерта або оцінювача для визначення розміру матеріальних збитків завданих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у випадку передбаченому пунктом 31.4 статті 31 цього Закону.

27.2. Розмір збитків, завданих потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначається на дату такої дорожньо-транспортної пригоди.

27.3. Розмір збитків, визначених на підставі звіту про збиток, розраховується без урахування зносу.

Стаття 28. Визначення розміру страхового відшкодування при знищенні транспортного засобу

28.1. Транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту такого транспортного засобу з урахуванням зносу дорівнює чи перевищує його ринкову вартість до дорожньо-транспортної пригоди.

28.2. До збитків, завданих потерпілому при знищенні транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відносяться:

матеріальні збитки, що визначаються як різниця між ринковою вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та утилізаційною вартістю знищеного транспортного засобу. Ринкова вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та утилізаційна вартість знищеного транспортного засобу визначається на підставі звіту про збиток;

документально підтверджені витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника транспортного засобу, або до місця здійснення ремонту, або до місця стоянки на території України.

Стаття 29. Визначення розміру страхового відшкодування при пошкодженні чи знищені дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна

29.1. При пошкодженні чи знищенні дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна розмір страхового відшкодування встановлюється у розмірі матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначених на підставі звіту про збиток.

Стаття 30. Випадки, коли страхове відшкодування не здійснюється

Відповідно до цього Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) не здійснюється у разі:

30.1. настання дорожньо-транспортної пригоди при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої не виникає цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована відповідно до закону;

30.2. настання цивільно-правової відповідальності за збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди забезпеченому транспортному засобу, який спричинив таку дорожньо-транспортну пригоду;

30.3. настання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування";

30.4. настання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобу, який спричинив таку дорожньо-транспортну пригоду;

30.5. настання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

30.6. настання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок пошкодження або знищення антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

30.7. настання цивільно-правової відповідальності результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою;

30.8. настання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Стаття 31. Дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди

31.1. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:

31.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

31.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

31.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї дорожньо-транспортної пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про чинні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

31.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував, (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), про дорожньо-транспортну пригоду, а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

31.2. У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

31.3. У разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.

31.4. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно, в тому числі транспортні засоби, у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар, експерт або оцінювач), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна, в тому числі транспортного засобу.

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна, в тому числі транспортних засобів, у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяви про страхове відшкодування його представник не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, в тому числі транспортного засобу.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 46 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого майна, в тому числі транспортного засобу в строк, визначений пунктом 37.2 цього Закону, потерпілий має право самостійно обрати експерта або оцінювача для визначення розміру збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування на підставі звіту про збиток, що наданий потерпілим, та компенсувати потерпілому підтверджені належним чином витрати на визначення розміру збитків.

31.5. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

31.6. Заява про страхове відшкодування має містити:

31.6.1. найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

31.6.2. прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

31.6.3. зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

31.6.4. інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

31.6.5. підпис заявника та дата подання заяви.

31.7. До заяви про страхове відшкодування додаються:

31.7.1. паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

31.7.2. документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування або одночасно право володіння та отримання відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження такого майна (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

31.7.3. довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

31.7.4. документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв'язку із шкодою, завданою майну;

31.7.5. свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв'язку із смертю потерпілого;

31.7.6. документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв'язку із здійсненням витрат на поховання потерпілого;

31.7.7. документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого; його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік (за наявності); розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв'язку із смертю годувальника;

31.7.8. документи, що підтверджують завдання шкоди здоров'ю потерпілого;

31.7.9. відомості про банківські реквізити отримувача страхового відшкодування;

31.7.10. повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції.

Документи, зазначені у підпунктах 31.7.1, 31.7.3.-31.7.5. цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик (МТСБУ) має право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або в належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або посвідчена нотаріально або особою, якою подається заява про страхове відшкодування.

За згодою страховика (у випадках, передбачених статтею 41 Закону -МТСБУ) документи можуть бути у вигляді електронного документу.

31.8. Страховик (МТСБУ) забезпечує:

31.8.1. надання консультаційної допомоги заявнику під час складення заяви про страхове відшкодування;

31.8.2. на вимогу заявника ознайомлення його з нормативно-правовими актами, що регулюють відносини в сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Стаття 32. Дії страховика (МТСБУ) після отримання заяви про страхове відшкодування

32.1. Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, розпочати розслідування обставин настання страхового випадку, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

32.2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ), з метою визначення розміру збитків, завданих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, має право направити свого представника (працівника, експерта або оцінювача) на огляд пошкодженого (знищеного) майна. Огляд пошкодженого (знищеного) майна оформлюється відповідним актом огляду, що складається у двох екземплярах, один з яких надається потерпілому або його представнику.

32.4. Для визначення причин настання страхового випадку страховиком (МТСБУ) можуть залучатись їх працівники, аварійні комісари, експерти або юридичні особи, що надають послуги з визначення причин настання страхових випадків, у штаті яких перебувають аварійні комісари чи експерти.

32.5. Для встановлення розміру збитків, завданих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховиком (МТСБУ) можуть залучатись їх працівники, оцінювачі, експерти або юридичні особи, що надають послуги з встановлення розміру матеріальних збитків, у штаті яких перебувають експерти чи оцінювачі.

Стаття 33. Сприяння страховику та МТСБУ у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)

33.1. Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

33.2. На підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов'язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров'я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров'я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди.

Зазначені в цьому пункті документи надаються безоплатно.

Строк надання такої інформації (довідок та інших документів) органами державної влади (у тому числі судовими та правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати ЗО днів з дня надходження запиту страховика (МТСБУ).

Стаття 34. Прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати

34.1. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або, у разі наявності підстав, визначених статтями ЗО та/або 36 цього Закону, - про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати):

34.1.1. протягом 10 днів з дня документального оформлення погодження розміру збитків відповідно до пункту 34.2 цієї статті за умови наявності документів, передбачених статтею 31 цього Закону;

34.1.2. протягом 60 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування від особи, яка має право на отримання відшкодування;

34.1.3. за умови наявності заяви та документів, передбачених підпунктами 31.7.1 і 31.7.3. пункту 31.7 статті 31 цього Закону, протягом 10 днів з дня, коли страховику стало відомо про набрання рішенням суду законної сили, у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку;

34.1.4. за умови наявності заяви та документів, передбачених пунктом

31.7 статті 31 цього Закону, протягом 10 днів з дня, коли страховику стало відомо про набрання рішенням суду законної сили в разі, якщо спір про недійсність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності розглядався в судовому порядку;

34.1.5. за умови наявності заяви та документів, передбачених пунктом 31.7 статті 31 цього Закону, протягом 10 днів з дня, коли страховику стало відомо про набрання рішенням суду законної сили в разі, коли обставини дорожньо-транспортної пригоди були предметом розгляду в кримінальному, цивільному або господарському провадженні;

34.1.6. за умови наявності заяви та документів, передбачених пунктом 31.7 статті 31 цього Закону, протягом 10 днів з дня, коли страховику стало відомо про закриття кримінального провадження за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди;

34.2. Страховик має право приймати вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування без наявності звіту про збиток, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна протягом 10 днів після такого огляду страховик і потерпілий досягли оформленої відповідними документами згоди про розмір збитку та спосіб здійснення страхового відшкодування або про порядок визначення розміру збитку і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

34.3. У разі якщо документи, передбачені статтею 31 цього Закону, подані менше ніж за 10 днів до спливу строку для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) збільшується на 10 днів.

34.4. Страховик (МТСБУ) вносить інформацію про прийняте рішення до єдиної централізованої бази даних не пізніше наступного робочого дня.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

34.5. Страховик (МТСБУ) здійснює виплату страхового відшкодування (регламентну виплату) протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

34.6. У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), а так само, якщо транспортний засіб, що буксирувався, від'єднався від транспортного засобу-тягача та продовжував рухатися, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

34.7. Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 31.2 статті 31 цього Закону, страховик здійснює виплату страхового відшкодування у зв'язку із збитками, визначеними виключно статтями 27 та 28 цього Закону.

34.8. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому, його спадкоємцю чи правонаступнику, їх законним представникам або погодженим з ними особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих або сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Закону).

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового перерахування на рахунки осіб, зазначених абзацом першим цього пункту.

Виплати за договорами міжнародного страхування та регламенті виплати, що передбачені пунктом 41.2 статті 41 цього Закону, здійснюються також іншим особам на умовах, встановлених у міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка».

34.9. Страховик (МТСБУ) має право утримати з розміру страхового відшкодування суму визначеного в звіті про збиток податку на додану вартість, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника). Доплата утриманої суми податку на додану вартість, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна особою, що зареєстрована платником такого податку.

34.10. У разі прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, окрім регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до підпункту 41.1.5 пункту 41.5 статті 41 цього Закону, сплачуються:

штраф у розмірі 20 % від розміру простроченої суми страхового відшкодування, у разі порушення строків для здійснення виплати, встановленого пунктом 34.5, більше, ніж на 5 робочих днів;

пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Стаття 35. Компенсація страховиком витрат особи, відповідальність якої застрахована

35.1. Особа, відповідальність якої застрахована, та яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, має право звернутись до страховика, який застрахував відповідальність такої особи, або особа, звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на підставі пункту 12.1 статті 12 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка - до МТСБУ з заявою про компенсацію своїх витрат по відшкодуванню збитків потерпілого.

35.2. Страховик (МТСБУ) за наявності документів, передбачених статтею 31 цього Закону та документів, що підтверджують витрати заявника, протягом 15 днів з дня отримання заяви, приймає рішення про компенсацію або відмову в компенсації витрат особи, зазначеної у пункті 35.1.

35.3. Страховик (МТСБУ) протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення про компенсацію витрат особи, зазначеної у пункті 35.1, здійснює виплату страхового відшкодування.

35.4. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відмову у компенсації витрат, страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Стаття 36. Відмова у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)

36.1. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

36.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

36.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

36.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

36.1.4. ненадання для огляду пошкодженого майна, в тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дати заяви про страхове відшкодування;

36.1.5. ненадання звіту про збиток у випадках, передбачених пунктом 31.4 статті 31 цього Закону, протягом 2 місяців з дати заяви про страхове відшкодування;

36.1.6. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода завдана здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

36.1.7. Ненадання хоча б одного з обов'язкових документів, передбачених пунктом 31.7 статті 31 цього Закону, протягом 2 місяців з дня подачі заяви про виплату страхового відшкодування. У такому разі особа має право повторно звернутись із заявою про виплату страхового відшкодування, а дії страховика та цієї особи, що необхідно вчиняти під час подачі заяви і були вчинені під час подання попередньої заяви, вважаються виконаними, а документи вважаються наданими, якщо вони були надані під час подачі попередньої заяви.

36.1.8. ненадання документів, що підтверджують витрати, зазначені у статті 35.

36.1.9. надання неправдивих відомостей про себе, транспортний засіб та умови його експлуатації особами визначеними пунктом 12.2 статті 12 цього Закону, що стало підставою для визначення розміру страхового платежу відповідно до зазначеного пункту.

36.2. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

36.3. Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Стаття 37. Регресний позов страховика та МТСБУ

37.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

37.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

37.1.1.1. якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

37.1.1.2. якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

37.1.1.3. якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

37.1.1.4. якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

37.1.1.5. скасування рішення суду, що підтверджує настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована;

37.1.2. до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

37.1.3. до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

37.2. МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право подати регресний позов:

37.2.1. до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 12.1 статті 12 цього Закону;

37.2.2. до водія транспортного засобу, який незаконно заволодів транспортним засобом;

37.2.3. до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом;

37.2.3. до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо завдана у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

37.2.4. до особи, визначеної у пункті 12.1 статті 12 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.

Стаття 38. Компенсація витрат МТСБУ страховиком

38.1. Страховик зобов'язаний компенсувати МТСБУ суму регламентної виплати та витрати, які з нею пов'язані, здійсненні за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, з підстава передбачених підпунктом 41.1.2. пункту 41.1. статті 41 цього Закону.

Компенсація регламентної виплати та витрат, які з нею пов'язані здійснюється в порядку та в строки передбачені положенням про централізовані страхові резервні фонди МТСБУ.

Регламентна виплата передбачена підпунктом 41.1.2. пункту 41.1. статті 41 цього Закону компенсується страховиком, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Регламентна виплата передбачена підпунктом 41.1.7. пункту 41.1. статті 41 цього Закону компенсується страховиком, після набрання рішенням суду законної сили або закриття кримінального провадження в разі, коли обставини дорожньо-транспортної пригоди були предметом розгляду в кримінальному провадженні.

Розділ IV

МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ

Стаття 39. Моторне (транспортне) страхове бюро України

39.1. Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

МТСБУ є непідприемницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.

МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.

39.2. Основними завданнями МТСБУ є:

39.2.1. здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом;

39.2.2. управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

39.2.3. забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;

39.2.4. збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

39.2.5. співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України;

39.2.6. співробітництво з органами Національної поліції та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

39.2.7. затвердження переліку відомостей, що надаються власником транспорного засобу для укладення договору страхування, та відомостей, які містяться у пропозиції страховика укласти договір страхування, а також зразків бланку повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та розміщення їх на сайті МТСБУ;

39.2.8. виконання функцій інформаційного центру для забезпечення доступу страхувальників, осіб, що мають право на отримання страхового відшкодування, страховиків, органів Національної поліції до інформації, що міститься у єдиній централізованій базі даних у обсягах та порядку, визначеними законодавством та положеннями про єдину централізовану базу даних;

39.2.9. ведення (адміністрування) єдиної централізованої бази даних, забезпечення достовірності та захисту наявної в ній інформації, а також доступу до інформації з цієї бази даних відповідно до вимог законодавства.

Стаття 40. Повноваження МТСБУ

40.1. МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

40.1.1. на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ;

40.1.2. на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

40.2. У разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" було здійснене відшкодування шкоди за страховика - члена об'єднання або за власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ та регламентні виплати з фонду страхових гарантій мають бути компенсовані такими особами МТСБУ в повному обсязі.

40.3. МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів, оцінювачів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари, експерти чи оцінювачі, у порядку, встановленому Уповноваженим органом для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Стаття 41. Регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ

41.1. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом та положенням про цей фонд, у разі її заподіяння:

41.1.1. транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

41.1.2. невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

41.1.3. транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

41.1.4. особами, на яких поширюється дія пункту 12.1 статті 12 цього Закону;

41.1.5. особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором внутрішнього страхування страховиком, який не має права на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у зв'язку з припиненням членства в МТСБУ з підстави, передбаченої пунктом 53.8 статті 53 або підпунктом 55.2.8 пункту 55.2 статті 55 цього Закону, та за умови, що такий страховик зі закінченням строку, визначеного цим Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування, не прийняв відповідного рішення або прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування, але не виплатив його, а також у разі порушення провадження у справі про банкрутство такого страховика чи якщо такий страховик є ліквідованим - для виконання його зобов'язань за внутрішніми договорами страхування;

41.1.6. забезпеченим транспортним засобом під керуванням поліцейського чи працівника охорони здоров'я, яким водій на виконання вимог законодавства надав такий транспортний засіб.

41.1.7. здоров'ю або життю потерпілим - пасажирам транспортних засобів учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Регламентні виплати, зазначені у цьому пункті, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

У разі здійснення МТСБУ регламентної виплати відповідно до підпункту 41.1.5 цього пункту, страховик зобов'язаний відшкодувати МТСБУ сплачену суму та пеню за період від дати виплати, здійсненої МТСБУ, до дати здійснення страховиком такого відшкодування на користь МТСБУ, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня.

Регламенті виплати, зазначені у підпунктах 41.1.1 і 41.1.7 цього пункту, здійснюються виключно безпосередньо потерпілому - фізичній особі, його спадкоємцю, їх законним представникам або погодженим з ними особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілого.

Регламентна виплата, передбачена підпунктом 41.1.5 та 41.1.7 цього пункту, проводиться у разі, якщо страховиком не здійснено страхового відшкодування.

41.2. МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій здійснює регламентні виплати на умовах, визначених цим Законом, у разі їх заподіяння:

41.2.1. особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором міжнародного страхування страховиком-повним членом МТСБУ, якщо такий страховик позбавлений статусу повного члена та Із закінченням строку, визначеного процедурними правилами Ради Бюро Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», не здійснив страхового відшкодування за міжнародним договором страхування, або у разі порушення провадження у справі про банкрутство такого страховика, або якщо такий страховик ліквідований - для виконання його зобов'язань за договорами міжнародного страхування;

41.2.2. власниками транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним уповноваженим органам інших країн страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ, та за умови, що такий страховик не відшкодував шкоду;

41.2.3. транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

У разі здійснення МТСБУ регламентної виплати відповідно до підпунктів

41.2.1. та 41.2.2. цього пункту, страховик, за якого здійснено таку виплату, зобов'язаний відшкодувати МТСБУ сплачену суму та пеню за період від дати виплати, здійсненої МТСБУ, до дати здійснення страховиком такого відшкодування на користь МТСБУ, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня.

Регламентні виплати, зазначені у цьому пункті, розподіляються в порядку, встановленому Загальними зборами повних членів МТСБУ.

41.3. МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат, судових зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних із здійсненням та компенсацією регламентних виплат.

Стаття 42. Фінансове забезпечення діяльності МТСБУ

42.1. Фінансування статутної діяльності МТСБУ здійснюється за рахунок фонду фінансування діяльності МТСБУ, а також за рахунок пасивних доходів від тимчасового розміщення коштів цього фонду та інших джерел, не заборонених законодавством, у порядку, визначеному Статутом МТСБУ, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією МТСБУ.

Стаття 43. Фонди МТСБУ

43.1. Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:

43.1.1. фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди. Мінімальний розмір фонду страхових гарантій встановлюється на рівні встановленого Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) мінімального розміру статутного фонду страховика, що займається видами страхування іншими, ніж страхування життя;

43.1.2. фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

43.2. Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є:

43.2.1. базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ;

43.2.2. відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ;

43.2.3. повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за завдану у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду;

43.2.4. добровільні внески та пожертвування.

43.3. Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положеннями про такі фонди.

43.4. Кошти централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, розміщуються з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності і мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на банківських рахунках, банківські депозити (вклади), цінні папери, що емітуються державою.

Рішення про використання коштів централізованих страхових резервних фондів відповідно до встановленої мети приймає дирекція МТСБУ відповідно до положення про централізовані страхові резервні фонди МТСБУ.

Кошти, сплачені страховиками як базовий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих, використовуються виключно для здійснення виплат, передбачених підпунктом 41.1.5 пункту 41.1 статті 41 та пунктом 20.2 статті 20 цього Закону. У першу чергу використовується гарантійний внесок того страховика, для виконання зобов'язань якого він здійснюється. Базові гарантійні внески страховиків, за рішенням Президії МТСБУ, можуть збільшуватись на частину суми наявних на кінець календарного кварталу коштів фонду захисту потерпілих інших, ніж базовий гарантійний внесок. Величина інших, ніж базовий гарантійний внесок, коштів фонду захисту потерпілих страховика після здійснення цієї процедури не може бути меншою мінімальної величини, встановленої Президією МТСБУ.

Кошти, сплачені страховиком як додатковий гарантійний внесок до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, використовуються для виконання зобов'язань такого страховика перед МТСБУ. Кошти, сплачені страховиком як додатковий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих, також можуть використовуватися для виконання зобов'язань такого страховика за внутрішніми договорами страхування перед членами МТСБУ та правочинами, пов'язаними з перестрахуванням його відповідальності за такими договорами, а сплачений як додатковий гарантійний внесок до фонду страхових гарантій - для виконання зобов'язань цього страховика за договорами міжнародного страхування та правочинами, пов'язаними з перестрахуванням його відповідальності за договорами міжнародного страхування.

Забороняються будь-які стягнення з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, крім пов'язаних з регламентними виплатами, що проводяться відповідно до цього Закону за рахунок такого фонду. У разі банкрутства страховика або його ліквідації залишки коштів, сплачених ним до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, не можуть бути включені до ліквідаційної маси і залишаються у централізованих страхових резервних фондах МТСБУ.

43.5. За рахунок членських внесків страховиків - членів МТСБУ при МТСБУ створюється цільовий фонд, призначений для фінансування діяльності МТСБУ, в тому числі для створення, підтримки та обслуговування єдиної централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Використання коштів з фонду фінансування діяльності МТСБУ здійснюється дирекцією МТСБУ відповідно до кошторису, що затверджується президією МТСБУ.

Про використання коштів цього фонду дирекція МТСБУ звітує щорічно перед Координаційною радою МТСБУ та президією МТСБУ.

43.6. Нагляд за використанням коштів централізованих страхових резервних фондів та цільового фонду фінансування діяльності МТСБУ здійснює Координаційна рада МТСБУ.

43.7. Положення про централізовані страхові резервні фонди МТСБУ приймаються президією МТСБУ, погоджується з Координаційною радою МТСБУ та затверджуються Уповноваженим органом.

Стаття 44. Фонд попереджувальних заходів МТСБУ

44.1. З метою проведення попереджувальних заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху та зменшення кількості страхових випадків за обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності, створюється фонд попереджувальних заходів МТСБУ.

44.2. Джерелами формування фонду попереджувальних заходів МТСБУ є:

44.2.1. відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному президією МТСБУ, але не більше ніж 1 відсоток включно від отриманих премій за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

44.2.2. добровільні внески та пожертвування;

44.3. Порядок, умови формування та використання коштів фонду попереджувальних заходів МТСБУ встановлюються положенням про цей фонд, що приймається президією МТСБУ, погоджується з Координаційною радою МТСБУ та затверджуються Уповноваженим органом.

Кошти фонду попереджувальних заходів МТСБУ є коштами МТСБУ, використання цих коштів здійснюється дирекцією МТСБУ. Про використання коштів цього фонду дирекція МТСБУ звітує щорічно перед Координаційною радою МТСБУ та президією МТСБУ.

Стаття 45. Органи управління та контролю МТСБУ

45.1. Органами управління та контролю МТСБУ є:

загальні збори членів МТСБУ;

загальні збори повних членів МТСБУ;

Координаційна рада МТСБУ;

45.2. Склад, функції, компетенція, порядок формування та роботи органів управління та контролю МТСБУ визначаються Статутом МТСБУ з урахуванням положень цього Закону.

Стаття 46. Загальні збори членів МТСБУ

46.1. Загальні збори членів МТСБУ складаються з усіх страховиків -асоційованих і повних членів МТСБУ та є вищим органом МТСБУ.

46.2. Загальні збори членів МТСБУ скликаються президією МТСБУ не менше двох разів на рік та вважаються повноважними, якщо на них присутні члени МТСБУ, обсяг відрахувань яких до централізованих страхових резервних фондів за останнє календарне півріччя, що передує засіданню загальних зборів, становить більше 50 відсотків від загального обсягу таких відрахувань за той самий період.

46.3. У разі якщо повноважне засідання загальних зборів членів МТСБУ не скликається протягом 210 днів або скликані загальні збори членів МТСБУ не спроможні прийняти рішення, відповідні повноваження загальних зборів виконуються Координаційною радою МТСБУ.

46.4. До компетенції загальних зборів членів МТСБУ належить вирішення таких питань:

46.4.1. визначення основних напрямів діяльності МТСБУ;

46.4.2. внесення змін та доповнень до Статуту МТСБУ;

46.4.3. обрання членів президії МТСБУ;

46.4.4. прийняття страховиків до членів МТСБУ та виключення з членів МТСБУ;

46.4.5. затвердження річних результатів діяльності МТСБУ та висновків ревізійної комісії;

46.4.6. затвердження розміру, порядку та строків сплати членських внесків;

46.4.7. затвердження положення про пряме врегулювання страхових випадків;

46.4.8. інші повноваження відповідно до Статуту МТСБУ.

46.5. Загальні збори членів МТСБУ можуть делегувати свої повноваження, крім зазначених у підпунктах 46.4.2, 46.4.3, 46.4.4 і 46.4.7 цього пункту, президії МТСБУ. Статутом МТСБУ можуть бути встановлені інші обмеження щодо делегування повноважень загальних зборів членів МТСБУ.

46.6. Для прийняття рішень з питань, зазначених у пунктах 46.4.1-46.4.3, 46.4.6 і 46.4.7 пункту 46.4 цієї статті, необхідна більшість у 2/3 голосів присутніх на загальних зборах членів МТСБУ. Рішення з інших питань, віднесених до компетенції загальних зборів членів МТСБУ, приймаються простою більшістю голосів присутніх на загальних зборах членів МТСБУ.

46.7. При вирішенні будь-яких питань загальними зборами членів МТСБУ кожен член МТСБУ має один голос, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 47. Координаційна рада МТСБУ

47.1. Координаційна рада МТСБУ є органом, що здійснює нагляд та контроль за діяльністю МТСБУ.

До компетенції Координаційної ради МТСБУ належить вирішення таких питань:

47.1.1. здійснення контролю за виконанням МТСБУ своїх повноважень відповідно до нормативно-правових актів у сфері страхування цивільно-правової відповідальності;

47.1.2. внесення загальним зборам членів МТСБУ пропозиції з питань удосконалення діяльності МТСБУ;

47.1.3. вирішення у разі потреби питання проведення позачергових ревізійних та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності МТСБУ;

47.1.4. здійснення тимчасового виконання функцій загальних зборів членів та президії МТСБУ у випадках, передбачених цим Законом;

47.1.5. забезпечення взаємодії МТСБУ з органами виконавчої влади;

47.1.6. подання на розгляд Уповноваженого органу та інших органів державної влади пропозиції про вдосконалення нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

47.1.7. скликання у разі потреби позачергових засідань загальних зборів членів МТСБУ;

47.1.8. встановлення розмірів відрахувань з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованих страхових резервних фондів;

47.1.9. погодження призначення дирекції МТСБУ та генерального директора МТСБУ;

47.1.10. погодження положень про централізовані страхові фонди МТСБУ;

47.1.11. погодження положення про фонд попереджувальних заходів МТСБУ.

Координаційна рада не має права втручатися в оперативну діяльність МТСБУ, крім здійснення нею функцій інших органів МТСБУ у випадках, передбачених цим Законом.

47.2. Склад Координаційної ради визначається Статутом МТСБУ.

47.3. Засідання Координаційної ради проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на квартал і скликаються головою ради шляхом письмового повідомлення не пізніше ніж за 7 днів до дня засідання. Засідання Координаційної ради вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 членів Координаційної ради.

Члени ради беруть участь у роботі Координаційної ради, мають право вносити на її розгляд пропозиції з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та організовують підготовку матеріалів для розгляду на її засіданнях.

Якщо член Координаційної ради не має змоги брати участь у засіданні ради у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, службовим відрядженням чи з інших поважних причин, він може надати повноваження своєму представнику з обов'язковим повідомленням про це голови Координаційної ради.

47.4. Рішення Координаційної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала не менш як половина загальної кількості членів Координаційної ради, присутніх на засіданні Координаційної ради. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Координаційної ради, а в разі відсутності голови ради - голос його заступника.

Рішення Координаційної ради є обов'язковими для виконання іншими органами та посадовими особами МТСБУ. У разі невиконання органом МТСБУ зазначених рішень Координаційна рада може скликати загальні збори членів МТСБУ з питання про відповідальність відповідного органу чи посадової особи МТСБУ.

47.5. У разі якщо повноважне засідання Координаційної ради не скликається протягом 120 днів або Координаційна рада не спроможна прийняти рішення з певного питання у вказаний термін, функції Координаційної ради виконуються Уповноваженим органом.

Стаття 48. Президія МТСБУ

48.1. Президія МТСБУ здійснює загальне керівництво діяльністю МТСБУ відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів, Статуту МТСБУ, рішень загальних зборів членів МТСБУ та Координаційної ради МТСБУ.

48.2. Президія складається з представників семи страховиків - членів МТСБУ, які обираються терміном на один рік з правом переобрання на наступні терміни, у такому порядку:

48.2.1. представники трьох страховиків обираються загальними зборами членів МТСБУ, причому голоси між членами МТСБУ розподіляються пропорційно часткам членів МТСБУ у загальному обсязі відрахувань до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ за останнє календарне півріччя, що передує засіданню загальних зборів;

48.2.2. представники чотирьох страховиків обираються загальними зборами членів МТСБУ, причому кожен член МТСБУ має один голос.

48.3. Президія очолюється президентом МТСБУ, що обирається президією.

48.4. До компетенції президії належить:

48.4.1. вирішення будь-яких питань діяльності МТСБУ, крім тих, які належать до компетенції загальних зборів членів МТСБУ і Координаційної ради та дирекції МТСБУ;

48.4.2. затвердження кошторису витрат на утримання МТСБУ (в тому числі фонду заробітної плати), штатного розпису МТСБУ;

48.4.3. призначення генерального директора та інших членів дирекції МТСБУ за погодженням з Координаційною радою МТСБУ;

48.4.4. прийняття, за погодженням з Координаційною радою МТСБУ та затвердженням Уповноваженого органу, положення про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, положення про порядок розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів та положення про фонд попереджувальних заходів МТСБУ;

48.4.5. скликання засідань загальних зборів членів МТСБУ.

48.5. Засідання президії скликаються президентом не рідше одного разу на місяць. Позачергове засідання президії скликається у будь-який час на вимогу будь-яких двох членів президії. У разі якщо повноважне засідання президії не скликається протягом 45 днів або президія не спроможна прийняти рішення, відповідні повноваження президії виконуються Координаційною радою МТСБУ.

Засідання президії вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менше п'яти членів президії. Рішення президії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні президії. У разі рівності голосів голос президента має перевагу.

Стаття 49. Дирекція МТСБУ

49.1. Дирекція МТСБУ здійснює оперативне керівництво діяльністю МТСБУ і очолюється генеральним директором. Генеральний директор призначається президією МТСБУ за погодженням з Координаційною радою МТСБУ. Генеральний директор пропонує кандидатури своїх заступників, які призначаються президією за погодженням з Координаційною радою МТСБУ.

49.2. Генеральний директор може бути у будь-який час відкликаний із своєї посади або відсторонений від виконання своїх обов'язків Координаційною радою МТСБУ або президією МТСБУ за погодженням з Координаційною радою МТСБУ у разі невідповідності його дій вимогам законодавства, Статуту МТСБУ, рішенням загальних зборів членів МТСБУ, президії або Координаційної ради МТСБУ.

49.3. Структура, функції, компетенція, порядок роботи дирекції МТСБУ визначаються Статутом МТСБУ.

Розділ V

ВИМОГИ ДО СТРАХОВИКІВ ТА ЧЛЕНСТВО В МТСБУ

Стаття 50. Умови здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

50.1. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який:

50.1.1. має ліцензію на здійснення даного виду страхування;

50.1.2. є членом МТСБУ.

50.2. Підставами для отримання ліцензії на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідність ліцензійним умовам, що встановлюються відповідно до закону та містять вимоги щодо розміру статутного фонду, досвіду роботи на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, сформованих страхових резервів, наявності кваліфікованого персоналу та можливостей опрацювання претензій на всій території України.

50.3. Страхові агенти мають право здійснювати посередницьку діяльність з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за умови їх реєстрації в МТСБУ в порядку, встановленому Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Кваліфікаційні вимоги до страхових агентів, необхідні для здійснення посередницької діяльності з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, встановлюються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

50.4. Укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від імені страховика, який позбавлений права на провадження цього виду обов'язкового страхування або членство в МТСБУ якого припинено, забороняється.

50.5. Органи управління МТСБУ відповідно до повноважень, передбачених Статутом МТСБУ, мають право встановити порядок розрахунку кількості договорів страхування, які може укласти страховик, в залежності від показників діяльності страховика, а у випадках, передбачених Статутом МТСБУ прийняти рішення про вилучення у страховика бланків страхових сертифікатів «Зелена картка» чи обмеження права на укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Стаття 51. Зовнішній аудит МТСБУ

51.1. МТСБУ зобов'язане забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності МТСБУ аудиторською фірмою.

51.2. Аудиторська перевірка МТСБУ здійснюється аудиторською фірмою, визначеною Координаційною радою МТСБУ з числа внесених до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ, що ведеться Уповноваженим органом.

Стаття 52. Статус членів МТСБУ

52.1. Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени.

52.2. Право укладення договорів міжнародного страхування надається тільки повним членам МТСБУ.

Стаття 53. Умови і порядок набуття статусу асоційованого та повного члена МТСБУ

53.1. Страховик має право звернутися до МТСБУ із заявою про набуття членства за умови наявності в нього ліцензії на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вимоги до заяви встановлюються загальними зборами членів МТСБУ.

Рішення за заявою страховика про надання йому статусу асоційованого члена МТСБУ приймається на найближчих загальних зборах членів МТСБУ, але не пізніше шести місяців з дня подання заяви.

Страховик вважається таким, що прийнятий у члени МТСБУ та набув статусу асоційованого члена, після прийняття МТСБУ рішення про задоволення відповідної заяви страховика, укладення між МТСБУ та страховиком договору про співпрацю щодо внутрішніх договорів страхування, а також сплати цим страховиком вступного внеску до фонду фінансування діяльності МТСБУ, розмір якого встановлюється МТСБУ, та базового гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, розмір якого визначається положенням про цей фонд та не може бути меншим 5 000 000 грн.

МТСБУ не має права відмовити в наданні страховику статусу асоційованого члена МТСБУ, якщо такий страховик відповідає вимогам цього Закону.

53.2. Страховик - асоційований член МТСБУ має право звернутися до МТСБУ із заявою про надання йому статусу повного члена. Вимоги до заяви встановлюються відповідно до порядку, визначеного Статутом МТСБУ.

Рішення за заявою страховика про надання йому статусу повного члена МТСБУ має бути прийняте на найближчих загальних зборах членів МТСБУ, але не пізніше шести місяців з дня подання заяви.

МТСБУ має право відмовити страховику у задоволенні заяви про надання йому статусу повного члена МТСБУ у разі, якщо він не відповідає вимогам ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З метою перевірки фінансового стану страховика та достовірності отриманої від нього звітності МТСБУ може призначити аудиторську перевірку такого страховика. Витрати на проведення аудиторської перевірки страховика

здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання МТСБУ. У разі якщо в результаті аудиторської перевірки встановлено факт подання страховиком недостовірної звітності, витрати МТСБУ на аудиторську перевірку компенсуються страховиком.

Страховик - член МТСБУ вважається таким, що набув статусу повного члена, після прийняття МТСБУ рішення про задоволення відповідної заяви страховика, укладення між МТСБУ та страховиком договору про співпрацю щодо договорів міжнародного страхування, а також сплати цим страховиком гарантійного внеску до фонду страхових гарантій, розмір якого визначається положенням про цей фонд та не може бути меншим 10 000 000 грн.

53.3. Повні члени МТСБУ зобов'язані здійснювати виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, який спричинили їх страхувальники на території інших держав, з уповноваженими організаціями з страхування цивільно-правової відповідальності яких МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Якщо виплату страхового відшкодування здійснило МТСБУ, повні члени відшкодовують йому цю виплату І сплачують пеню за період від дати виплати, здійсненої МТСБУ, до дати здійснення повним членом компенсаційного платежу на користь МТСБУ, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня.

53.4. Повні члени МТСБУ зобов'язані виконувати вимоги договорів про співпрацю між ними та МТСБУ, а також угод, укладених МТСБУ з уповноваженими організаціями інших країн з страхування цивільно-правової відповідальності.

53.5. У разі порушення провадження у справі про банкрутство страховика - члена МТСБУ або прийняття судом рішення про ліквідацію страховика арбітражний керуючий (розпорядник майна, ліквідатор боржника) зобов'язаний надавати до МТСБУ завірені в установленому порядку копії усіх наявних документів, що стосуються виконання зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

53.6. Члени МТСБУ зобов'язані сплачувати:

53.6.1. членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ;

53.6.2. гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про ці фонди, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків.

Розміри базових гарантійних внесків страховика до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ станом на останній день кожного кварталу не можуть бути меншими за розміри, визначені положеннями про ці фонди;

53.6.3. відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цього Закону.

У разі несвоєчасного внесення платежів до фонду страхових гарантій та фонду захисту потерпілих страховик сплачує на користь МТСБУ пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, що діє у період, за який нараховується пеня.

53.7. Гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій -п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику -повному члену МТСБУ.

У разі, якщо страховик не виконує свої зобов'язання за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності чи правочинами, пов'язаними із перестрахуванням його відповідальності за договорами міжнародного страхування, МТСБУ припиняє повернення базового гарантійного внеску до надання страховиком документального підтвердження виконання таких зобов'язань.

У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не підлягають поверненню та використовуються у порядку, визначеному положеннями про такі фонди.

53.8. Страховик, який протягом двох місяців має заборгованість перед МТСБУ щодо сплати у повному обсязі внесків, відрахувань до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону, або компенсації витрат, здійснених МТСБУ за його зобов'язаннями, втрачає відповідний статус асоційованого та/або повного члена МТСБУ.

53.9. Норми Статуту МТСБУ та рішення органів управління МТСБУ, прийняті в межах їхніх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма членами МТСБУ та можуть містити додаткові вимоги до страховиків.

У разі порушення членом МТСБУ вимог законодавства, положень Статуту МТСБУ, рішень органів управління МТСБУ або договорів про співпрацю з МТСБУ до такого страховика можуть бути застосовані заходи впливу, визначені Статутом МТСБУ.

54.10. Умови та порядок укладення договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія яких поширюється на територію країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка", встановлюються страховиками - повними членами МТСБУ в порядку, визначеному Статутом МТСБУ.

Стаття 55. Припинення членства в МТСБУ

55.1. Членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.

55.2. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав:

55.2.1. подання страховиком заяви про припинення членства в МТСБУ або позбавлення статусу повного члена МТСБУ;

55.2.2. відсутність у страховика ліцензії на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання;

55.2.3. припинення дії договору про співпрацю між МТСБУ та страховиком - членом МТСБУ згідно із законодавством;

55.2.4. виключення страховика - члена МТСБУ з Державного реєстру страховиків (перестраховиків);

55.2.5. неплатоспроможність (банкрутство) страховика - члена МТСБУ;

55.2.6. ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи;

55.2.7. наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців;

55.2.8. порушення страховиком - членом МТСБУ вимог законодавства, положень Статуту МТСБУ, рішень органів управління МТСБУ або договору про співпрацю з МТСБУ.

55.3. Повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ.

55.4. Страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.

55.5. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, інформувати МТСБУ про стан виконання таких зобов'язань та надавати документи на запит МТСБУ.

VI. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:

статті 7, яка набирає чинності з 1 січня 2025 року;

статті 12, яка набирає чинності з 1 січня 2020 року;

пункту 27.3, статті 27, який набирає чинності з 1 січня 2021 року;

статті 8, яка набирає чинності з 1 січня 2025 року;

підпункту 1 пункту 14 цього розділу, який набирає чинності через двадцять чотири місяці з дня набрання чинності цим Законом;

2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

3. До 1 січня 2025 року стаття 7 цього Закону діє в такій редакції:

«7.1. Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 12.2 статті 12 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.

7.2. Розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Пропозиції МТСБУ щодо розміру базового страхового платежу та значень коригуючих коефіцієнтів підтверджуються актуарними розрахунками та статистичними даними. Якщо Уповноважений орган протягом 60 календарних днів з дня внесення МТСБУ пропозиції не затвердив розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування, діють попередні коригуючі коефіцієнти, порядок їх застосування та розмір базового страхового платежу».

4. До 1 січня 2025 року стаття 12 цього Закону діє в такій редакції:

«12.1. Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

12.2. Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.»

5. З 1 січня 2020 року до 1 січня 2025 року:

перелік коригуючих коефіцієнтів і порядок їх застосування затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ;

розмір страхового платежу (внеску, премії) за внутрішнім договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень коригуючих коефіцієнтів;

для договорів міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких МТСБУ встановлює обов'язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами;

розмір рекомендованого мінімального базового страхового платежу та рекомендованих мінімальних значень коригуючих коефіцієнтів затверджується МТСБУ. У разі недотримання страховиком вимог щодо цих показників страховик зобов'язаний сплатити додаткові гарантійні внески до фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах відповідно до положення про такий фонд;

дія цього Закону не розповсюджується на пристрої, які підпадають під ознаки транспортного засобу, зазначені у цьому пункті, але щодо яких не встановлено коригуючих коефіцієнтів залежно від типу транспортного засобу.

6. До 1 січня 2020 року при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, може бути встановлена франшиза при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих, яка не може перевищувати 2 тис. гри.

При визначенні розміру страхового відшкодування розмір збитків, заподіяних майну кожного потерпілого, зменшується на суму франшизи, яка визначена у договорі страхування.

Франшиза при визначенні розміру страхового відшкодування у зв'язку із шкодою, заподіяною життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

7. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих становить:

з 1 січня 2020 року - 1 000 000 гривень на одного потерпілого та 20 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2021 року - 1 500 000 гривень на одного потерпілого та 20 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2022 року - 2 000 000 гривень на одного потерпілого та 20 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2023 року - 4 000 000 гривень на одного потерпілого та 40 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2024 року - 10 000 000 гривень на одного потерпілого та 50 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2025 року - 20 000 000 гривень на одного потерпілого та 100 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

8. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих на один страховий випадок, становить:

з 1 січня 2020 року - 500 000 гривень на одного потерпілого та 2 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2021 року - 1 000 000 гривень на одного потерпілого та 3 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2022 року - 1 500 000 гривень на одного потерпілого та 4 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2023 року - 2 000 000 гривень на одного потерпілого та 6 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2024 року - 4 000 000 гривень на одного потерпілого та 10 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих;

з 1 січня 2025 року - 8 000 000 гривень на одного потерпілого та 16 000 000 гривень на один страховий випадок, незалежно від кількості потерпілих.

9. Протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом:

договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальнику страхового полісу на паперовому носії. Страховий поліс на паперовому носії є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання, обліку якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ;

вимоги до інформації про договір, що міститься у полісі, та способи перевірки чинності договору страхування регламентуються положенням про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

у разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором;

договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладений шляхом видачі страховиком страхувальнику страхового полісу на паперовому носії набирає чинності із часу початку дії договору, зазначеного у полісі. При укладенні такого договору страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в

Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а на вимогу страхувальника - бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення;

якщо поліс оформлений на паперовому носії, у випадку дострокового припинення договору страхування страхувальник зобов'язаний повернути страховику такий поліс;

зразки страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності розробляються МТСБУ та затверджуються Уповноваженим органом;

у разі відсутності запису про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в єдиній централізованій базі даних належним доказом наявності внутрішнього договору страхування є страховий поліс, оформлений на паперовому носії, який пред'являється посадовим особам органів, визначених у цьому пункті».

10. До 1 січня 2025 року:

для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коригуючий коефіцієнт залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (бонус-малус), який розраховується страховиком таким чином:

При укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюється клас залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої застрахована.

При укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вперше страхувальнику присвоюється клас 3.

Залежно від кількості страхових випадків, які виникли у період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при укладанні з ним такого договору на новий строк, застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу до найнижчого - М чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника, - понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.

Значення цього коригуючого коефіцієнта та порядок його застосування можуть переглядатися Уповноваженим органом.

Власник транспортного засобу має право звернутися до страховика, з яким раніше укладався договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з письмовим запитом про отримання інформації щодо наявності страхових випадків за договорами страхування, які раніше укладалися з таким страховиком як по відношенню до такого транспортного засобу, так і інших транспортних засобів, що були забезпеченими згідно з укладеним таким власником договорами страхування.

У разі, якщо членство в МТСБУ страховика, з яким раніше укладався договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, припинено, запит, зазначений в абзаці восьмому цієї частини, подається до МТСБУ.

Страховик, з яким раніше укладався договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадку, передбаченому абзацом дев'ятим цієї частини - МТСБУ) зобов'язані надати письмову відповідь на запит, поданий відповідно до абзацу восьмого цієї частини, про наявність (відсутність) страхових випадків за раніше укладеними, принаймні за останні п'ять років. Строк надання такої відповіді не може перевищувати 15 днів з дати отримання зазначеного запиту.

10. Пункт 34.9 статті 34 втрачає чинність з 1 січня 2021 року;

11. Протягом двадцяти чотирьох місяців, з дня набуття чинності цим Законом, примітки до статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення діють у такій редакції:

«Примітки: Положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.

Вважається, що особа має чинний договір страхування обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якщо інформація про чинність на відповідну дату такого договору щодо транспортного засобу міститься в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або у разі пред'явлення під час перевірки чинного полісу зазначеного виду обов'язкового страхування. Для транспортних засобів з іноземною реєстрацією наявність такого договору страхування може підтверджуватися пред'явленням під час перевірки чинного на території України страхового сертифікату «Зелена картка».

12. Протягом 24 місяців з дня набрання чинності цим Законом допускається укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом оформлення полісу на паперовому носії. При цьому дата початку дії таких договорів має бути в межах зазначеного 24-місячного строку. Договори, оформлені на паперовому носії з початком дії після закінчення такого 24-місячного періоду, є нікчемними.

13. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (80731-10) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122 із наступними змінами):

а) у статті 126:

в абзаці першому частини першої слова «а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»)» виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Керування транспортним засобом, що підлягає обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, особою, яка не має чинного на території України договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

примітку викласти в такій редакції:

«Примітки: Положення частин першої та другої цієї статті не

застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.

Вважається, що особа має чинний договір страхування обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якщо інформація про чинність на відповідну дату такого договору щодо транспортного засобу міститься в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для транспортних засобів з іноземною реєстрацією наявність такого договору страхування може підтверджуватися пред'явленням під час перевірки чинного на території України страхового сертифікату «Зелена картка»;

б) у абзаці першому частини першої статті 128 слова «без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») замінити словами «по відношенню до яких володілець зобов'язаний укласти, але не уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

в абзаці другому частини першої слова «в розмірі сорока» замінити словами «у розмірі ста»;

а абзаці другому частини другої слова «в розмірі п'ятдесяти » замінити словами «у розмірі ста п'ятдесяти»;

в) доповнити статтею 271-1 такого змісту:

«стаття 271-1 Зацікавлені особи.

У справах про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху можуть брати участь Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ), страховики, з якими особою, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілим, іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (зацікавлені особи).

Зацікавлені особи мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, надавати пояснення, брати участь в судових засіданнях, долучати докази (в тому числі, експертні висновки, інші документи страхового розслідування події, що містить ознаки страхового випадку), отримувати та оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення»;

2) другий абзац пункту 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити новим реченням такого змісту: «Умови підтвердження виконання страхувальником вказаного у цьому пункті обов'язку можуть бути визначені законом або договором»;

3) частину першу статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами) доповнити пунктами 28 і 29 такого змісту:

«28) затверджує за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України положення про централізовані страхові резервні фонди, здійснює нагляд за дотриманням таких положень страховиками та Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

29) затверджує положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності»;

4) абзац другий частини другої статті 16 Закон України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338 із наступними змінами) викласти у такій редакції:

«мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, водій зобов'язаний мати чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Наявність такого договору страхування підтверджується записом, внесеним до єдиної централізованої бази даних щодо цього виду страхування, або пред'явленням страхового сертифікату "Зелена картка", який діє на території України. Для забезпечення перевірки наявності договору водій може надати для огляду витяг із зазначеної бази даних»;

5) у абзаці п'ятому частини другої статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 9, ст. 79; 2012 р., № 37, ст. 445; 2013 р., № 33, ст. 439; 2014 р., № 33, ст. 1162) слово та цифри «та 22» замінити цифрами та словом «22, 28 та 29»;

6) абзац другий статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 47, ст. 251; 2003 р., № 38, ст. 313) після слів «перебуває на законних підставах» доповнити словами «страховики, (Моторне (транспортне) страхове бюро України»;

14. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, в тому числі щодо забезпечення передання інформації, що має надаватися в обов'язковому порядку органами державної влади для формування інформаційних ресурсів єдиної централізованої бази даних відповідно до переліку, визначеного положенням про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом.

Клас на початок строк у страхування	Коригуючий коефіцієнт	Клас по закінченню строку страхування з урахуванням наявності страхових випадків з вини страхувальника
Клас на початок строк у страхування	Коригуючий коефіцієнт	0 страхових виплат	1 страхова виплата	2 страхові виплати	3 страхові виплати
М	2.45	0	М	М	М
0	2.3	1	М	М	М
1	1.55	2	М	М	М
2	1.4	3	1	М	М
3	1	4	1	М	М
4	0.95	5	2	М	М
5	0.9	6	3	1	М
6	0.85	7	4	1	М
7	0.8	8	4	1	М
8	0.75	9	5	2	М
9	0.7	10	5	2	1
10	0.65	11	6	2	1
11	0.6	12	6	2	1
12	0.55	13	6	2	1
13	0.5	13	7	2	1

Про схвалення проекту Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»