розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

Позивач ТОВ "Таврійський Союз" 29.04.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення:

- від 14.12.2012 року №0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 44,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11,00 гривень;

- від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 гривень;

- від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 гривні, в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 гривні та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 гривень.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на відсутність у податкового органу законних підстав щодо зменшення валових витрат на суму сплачених комунальних послуг та нарахованих сум амортизації на основні фонди у зв'язку з відсутністю виробничого процесу у окремому звітному періоді. Також, позивач не погодився з висновком податкового органу щодо віднесення суми передоплати згідно договору постачання кришки металевої, як фінансова допомога, оскільки ТОВ "Таврійський союз" відвантажив товар в іншому звітному періоді та контрагент-покупець є платником єдиного податку. Щодо складання позивачем податкової накладної з порушенням вимог податкового законодавства, то позивач вважав, що вказане порушення було усунуто підприємством при розгляді заперечень до акту перевірки. Позивач також заперечував проти встановлення відповідачем факту ненадання до перевірки установчих документів, оскільки вважав, що до перевірки підприємством було надано діючу редакцію Статуту, про що було складено відповідний акт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог, надавши письмові заперечення (а.с. 95-99).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 гривень.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 гривні, в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 гривні та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 ПК України ДПІ у м. Херсоні було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Таврійський союз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 року по 30.06.12 року, за результатами якої було складено акт №2738/22-1/35469058 від 27.11.12 року.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, з урахуванням листа відповідача від 12.12.2012 року за №15472/10/22-105 щодо відповіді на заперечення до акту перевірки, є встановлені порушення TOB "Таврійський союз":

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.6 п. 5.4, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8. Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР (283/97-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), пп. 135.5.5, 138.1.1, 138.8.5 п.138.8 ст.138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 160 613,43 гривень, а саме: за 2009 рік у сумі 12 872,00 гривні (у т.ч. за 3 квартали 2009 року в сумі 37 036,50 гривень); за 2010 рік в сумі 32 128,50 гривень (у т.ч. за II квартал 2010 року в сумі 56 237,00 гривень); за І квартал 2011 року в сумі 56 835,75 гривень, за І півріччя 2012 року в сумі 58 777,18 гривень (у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 6010,62 гривень та за II квартал 2012 року в сумі 52 766,56 гривень);

- пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7. Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню за червень місяць 2010 року в сумі 44,00 гривні.

На підставі вищевказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.2012 року №0008652200 про сплату податку на прибуток у сумі 160613,43 гривень та застосування штрафної санкції у сумі 25945,42 гривень, №0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 44,00 гривні і застосування штрафної санкції на суму 11,00 гривень, №0008682200 про застосування адміністративного штрафу у сумі 510,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду первинної скарги, ДПС у Херсонській області листом від 14.02.2013 року за №719/10/10.2-06 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.2012 року №0008662200, №0008682200, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.2012 року №0008652200 в частині визначеного до сплати податку на прибуток у сумі 3749 гривень та штрафних санкцій у сумі 987,03 гривень, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 106-110).

На підставі вказаного листа ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, всього на загальну суму 181822,82 гривень, в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 гривні та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 гривень (а.с. 15).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПС у Херсонській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач просив суд 1-ї інстанції скасувати податкові повідомлення-рішення -

- від 14.12.2012 року № 0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування за 6 міс. 2010 року на 44,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11,00 гривень;

- від 14.12.2012 року № 0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 гривень;

- від 11.03.2013 року № 0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 гривні, в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 гривні та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки, податковим органом встановлено, що відповідно до договору оренди приміщення від 01.08.2008 року, ТОВ "Таврійський союз" (орендар) орендує у АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (орендодавець) виробниче приміщення загальною площею 150 кв. м. (частина приміщення цеху кришки), розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 178-а. За оренду виробничого приміщення підприємство сплачує орендодавцю оренду плату у сумі 5000,00 гривень в місяць (в т.ч. ПДВ), вартість якої підприємство включає до складу валових витрат. Надання орендодавцем в оренду виробничого приміщення загальною площею 150 кв. м. передбачає використання його орендарем у господарській діяльності, а саме для розміщення власного майна (лінії по виробництву кришок "Твіст-офф" марки ТО 66 та ТО 82) та зберігання виготовленої продукції (металевих кришок). Відповідно наданих для перевірки бухгалтерських документів: (оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 2010 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 "Готова продукція" 4 квартал 2010 року) не підтверджено факту ведення виробництва, оскільки у зазначеному періоді підприємство здійснювало лише продаж готової продукції та товарно-матеріальних цінностей і надавало послуги (відповідального зберігання, виготовлення кришки). Таким чином, податковий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині неправомірного віднесення у IV кварталі 2010 року до складу валових витрат комунальні послуги у сумі 11841,95 гривня (а.с. 26).

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не погодився з вказаним висновком відповідача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищевикладеного, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що відповідач не заперечував щодо реальності договірних відносин щодо оренди виробничих приміщень та про наявність первинних документів, які дають право ТОВ "Таврійський союз" на віднесення до валових витрат вартість сплачених комунальних послуг у сумі 11841,95 гривня і дана обставина не є предметом спору.

Так, відповідачем було зазначено, що оскільки у 4 кварталі 2010 року не здійснювалась діяльність з виробництва металевих кришок, тому підприємство позбавлено права на формування валових витрат за рахунок сум, сплачених орендодавцю АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" комунальних послуг згідно договору оренду виробничого приміщення (частина приміщення цеху кришки приміщення).

Колегія суддів погоджується з висновком щодо неправомірності вказаного доводу відповідача, оскільки пунктом 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, серед яких відсутні обставини, з якими податковий орган пов'язує порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону. При цьому, судом 1-ї інстанції було правильно зазначено, що податковий орган в акті перевірки вказав, що за даними бухгалтерських документів не підтверджено факту здійснення профілактичних заходів на обладнанні (чистка, миття та змащування) та сортування готової продукції, проте вказав про подальшу реалізацію кришок у 4 кварталі 2010 року у кількості 160619 шт., що свідчить про ведення позивачем господарської діяльності. Суд 1-ї інстанції обґрунтовано визначив, що податковим органом на обґрунтування своєї позиції не надано доказів щодо прийняття керівництвом підприємства рішення про зупинення діяльності підприємства та як наслідок призупинення дії договору оренди виробничих приміщень, виконання якого з боку позивача створює витрати для підприємства.

Колегія суддів також дійшла висновку щодо не доведеності податковим органом факту завищення ТОВ "Таврійський союз" у IV кварталі 2010 року валових витрат на суму комунальних послуг у розмірі 11 841,95 гривня.

Згідно матеріалів справи, а саме акту перевірки, податковим органом встановлено неправомірне нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди - лінію "Твист - ОФФ" для виготовлення металевої кришки. Ознайомившись з виробничим процесом підприємства податковий орган вважав, що вказане обладнання не в повному обсязі використовувалася підприємством у виробничому процесі, а в деяких випадках (у IV кварталі 2010 року) не використовувалася взагалі, що свідчить про порушення пп.8.1.2. п.8.1. ст.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та завищення нарахування амортизаційних відрахувань за період: III квартал 2009 року - І квартал 2011 року на загальну суму 390646,00 гривень згідно розрахунку, наведеному у додатку № 6 до акту перевірки (а.с. 30).

Представником відповідача було зазначено, що при розрахунку вказаної суми приймались до уваги показники максимально допустимого обсягу виготовлення готової продукції (75 000 шт. в день, що складає середню кількість між 70 тис. шт. та 80 тис. шт. в день) та фактично виготовлену кількість продукції згідно оборотно-сальдових відомостей до рахунку 26 "Готова продукція".

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не погодився з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Так, підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 року встановлено, що основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пунктом 8.1 статті 8 цього ж Закону, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до пп. 8.1.3 п. 8.1. ст. 8 вказаного Закону не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Згідно з п. 145.1.2 ст. 145 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Виходячи з викладеного, суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку, що у разі припинення діяльності підприємства на підставі рішення уповноважених органів у зв'язку з його для реконструкцією, модернізацією, добудовою, дообладнанням, консервацією та з інших причин платник податків не має права на нарахування амортизаційних відрахувань на активи у цей період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, щодо помилковості позиції податкового органу стосовно того, що підставою для перерахунку фактично нарахованої позивачем амортизації на обладнання є фактично вироблений об'єм готової продукції.

В матеріалах справи відсутні докази тимчасового припинення діяльності ТОВ "Таврійський союз".

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду факт завищення ТОВ "Таврійський союз" завищення нарахування амортизаційних відрахувань за період: III квартал 2009 року - І квартал 2011 року на загальну суму 390646,00 гривень.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пп.135.5.5 п. 135.5. ст. 135 ПК України щодо не включення ТОВ "Таврійський союз" до складу інших доходів у II кварталі 2012 року суми 262000,00 гривень, яка на думку ДПІ є поворотною фінансовою допомогою. На вказаний висновок податкового органу вплинули, по-перше, факт отримання 26.06.2012 року ТОВ "Таврійський союз" від покупця ТОВ "Агростілпак-Інвест" передоплати в сумі 262000,00 гривень за кришку металеву згідно договору постачання від 25.06.12 року №9 та не відвантаження кришки металевої у період з 26 по 30 червня 2012 року або повернення коштів на адресу покупця -ТОВ "Агростілпак-Інвест"; по-друге, ТОВ "Агростілпак-Інвест" є платником єдиного податку, а не платником податку на прибуток (а.с. 23).

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не погодився з вказаним висновком податкового органу.

Статтею 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.257 ст. 14 ПК України, безповоротна фінансова допомога включає заборгованість одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 6 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, 25 червня 2012 року між ТОВ "Таврійський союз" ( постачальник за договором) та ТОВ "Агростілпак-Інвест" ( покупець за договором) укладено договір поставки № 9, згідно умов якого постачальник здійснює відвантаження кришки металевої покупцю на умовах самовивезення транспортом покупця або за його рахунок. Оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з моменту відвантаження товару (а.с. 89).

Відповідно до вказаного договору ТОВ "Таврійський союз" та згідно виставленого рахунку-фактури від 25.06.2012 року на суму 262000,00 гривень, у т.ч. ПДВ, отримало від покупця ТОВ "Агростілпак-Інвест" вказану суму передоплати за кришку металеву, про що свідчить банківська виписка за 26.06.2012 року.

Згідно видаткової накладної від 11.07.2012 року за № РН-0000349 ТОВ "Таврійський союз" передав ТОВ "Агростілпак-Інвест" кришку металеву на суму 262000,00 гривень, у т.ч. ПДВ (а.с. 91).

Вказана сума без суми ПДВ віднесена позивачем до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2012 року, тобто після фактичної передачі покупцю товару, що не заперечувалось відповідачем.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що за своїм правовим змістом описана господарська операція є договором поставки, дослідженими документами підтверджено виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки товару в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для визнання суми 262000,00 гривень безповоротною фінансовою допомогою згідно з пп. 135.5.5 п. 135.5, ст. 135 ПК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ї інстанції щодо недоведеності податковим органом правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0001642200.

Відповідно до п. 2.3. розділу 2 Загальні положення акту перевірки TOB "Таврійський союз" для перевірки була надана нова редакція Статуту TOB "Таврійський союз", затверджена рішенням загальних зборів засновників товариства від 18 червня 2010 року, протокол №7, зареєстрованого відділом державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської Ради 16 грудня 2010 року, номер реєстрації 14991050004009099. Проте, відповідач зазначав, що до перевірки підприємством не були надані статут підприємства на момент створення TOB "Таврійський союз" та інформацію що змін у статуті підприємством, про що складено відповідний акт від 21.11.2012 року № 968/21-1/35469058 .

Пунктом 85.4 ПК України (2755-17) передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а п. 85.7 передбачено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.

Так, пунктом 85.6 ПК України (2755-17) встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником.

Однак, відповідачем на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення не було надано суду 1-ї інстанції додаток до акту "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки "Таврійський союз" та акт від 21.11.2012 року №968/21 1/35469058, складений за наслідками не надання позивачем установчих документів.

Згідно п.121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Виходячи з викладеного, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що відповідальність за вищевказаною нормою права для платника податків законодавець пов'язує саме з ненаданням платником податків контролюючим органам документів, а не наданням не в повному обсязі, як помилково вважає відповідач.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в установленому законом порядку не доведено факт порушення позивачем п.121.1. ст. 121 ПК України, що є підставою для скасування повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом встановлено порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2010 року податкової накладної ЗАТ "Інфраструктура відкритих ключів" від 22.03.2010 №2437 на суму 264,00 гривні, у тому числі ПДВ - 44,00 гривні, яка складена з порушенням з порушенням вимог податкового законодавства (а.с. 35 зворотній бік).

Згідно матеріалів справи, зі змісту листа ДПІ у м. Херсоні від 12.12.2012 року за №15472/10/22-105 "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" вбачається, що при розгляді заперечень позивачем були усунуті недоліки щодо податкової накладної від 03.04.2009 № 71 Дочірнього підприємства "Каzамета-Україна" ПП "Лаона" на суму 9886,17 гривень, у тому числі ПДВ 1647,69 гривень, однак щодо податкової накладної ЗАТ "Інфраструктура відкритих ключів" від 22.03.2010 року №2437 на суму 264,00 гривні, у тому числі ПДВ - 44,00 гривні, то податковий орган відмітив, що під час проведення перевірки, на письмовий запит податкового органу від 29.10.12 року №13141/10/22-105 листом від 16.11.12 року за №57 (вх. №27262/10 від 19.11.12) підприємством надано завірену копію вище вказаної податкової накладної, що свідчить про складення її з порушенням вимог податкового законодавства (а.с. 111-116).

Однак, з наданого позивачем до матеріалів справи листа TOB "Таврійський союз" від 12.12.2012 року за № 70 про прийняття податковим органом копій податкових накладних до заперечень акту перевірки на 4 аркушах, не вбачається надання саме спірної накладної з виправленими при її оформлені недоліками (а.с. 88).

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Таким чином, щоб включити спірну суму до податкового кредиту, достатньо отримати від контрагента (постачальника товарів, виконавця робіт, послуг) належним чином оформлені податкові накладні.

Виходячи з вищевикладеного, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковий орган правомірно дійшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1., 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0008662200 не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.