розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року за позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013 №0000582202 та №0000592202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Пілснер Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Приємна пропозиція" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт №1241/22-2/25396329 від 21.12.2012 року.

На підставі вищезазначеного акта Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 року №0000582202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 380220,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 95055,00 грн, податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 року №0000592202, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 362114,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 181057,00 грн.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема пп.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ДП "Пілснер Україна", відтак висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) , та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (2755-17) , який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України (2755-17) визначає податкові накладні.

В той же час, як вірно зауважив суд першої інстанції, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Пілснер Україна" (Замовник) та ТОВ "Приємна пропозиція" (Виконавець) укладено ряд було укладено ряд договорів.

Договір №49 від 25.06.2012 р. про надання послуг з мерчандайзингу товарів. Під мерчандайзингом сторони мають на увазі підготовку товару до продажу в роздрібній торговельній мережі, що здійснюється в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, з метою збільшення обсягів продажів цього товару. Товаром за даним Договором є пиво, вода, соки, що поставляються у торгівельні мережі Компанією ДП "Пілснер Україна". Послуги з мерчандайзингу Товару надаються Виконавцем у місцях продажу товарів ДП "Пілснер Україна". Вартість послуг, згідно п. 4.1 Договору складає 240000, 00 грн. у т.ч. з ПДВ, на місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, або взаємозаліком, або у вексельній формі, або іншим, передбаченим законодавством України шляхом. Протягом 10 календарних днів після закінчення звітного періоду сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Договір №50 від 26.06.2012 р. про надання послуг із стимулювання збуту. Згідно пп.1.1 п.1 даного Договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання робіт щодо стимулювання збуту продукції замовника та сприяння у збільшенні об'ємів реалізації продукції третім особам, а також щодо сприяння в отриманні замовником грошових коштів від покупців за реалізований товар. Товаром (продукцією) в даному випадку є асортимент, який реалізується Замовником на території України (пиво, соки, мінеральна вода, чаї, безалкогольні напої, та інше). Сегмент покупців Замовника, який охоплює Виконавець при виконанні робіт - регіональні покупці, роздрібні покупці, а також представники сегменту ХоРеКа. Замовник зобов'язується оплатити послугу Виконавця в розмірах та в строки, визначені в ст.3 даного Договору. Згідно п. 3.1. Договору, послуги виконавця вважаються прийнятими замовником, якщо про це підписано акт виконаних робіт. П. 3.3 визначено, що розрахунки можуть здійснюватися векселем або в інший, передбачений законодавством України спосіб.

Згідно умов Договору №41 від 26.07.2012 року про надання послуг, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по розміщенню реклами Замовника та його продукції (та/або послуг) в друкованих засобах масової інформації (журнали, газети і т.п.), в Інтернеті (розробка веб-сайтів, рекламних банерів та їх розміщення в сеті Інтернет), та/або інших засобах масової інформації (ЗМІ). Вартість за розміщення реклами на форматі А4 складає 100000, 00 грн., на форматі А5 - 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). Відповідно до п. 3.1 при завершенні кожної окремої роботи сторони складають двосторонній акт, які є підтвердженням того, що роботи виконані в повному обсязі. Замовник здійснює оплату послуг Виконавця після підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця або у вексельній формі, або в інший, передбачений законодавством України спосіб.

Відповідно до умов Договору №46 від 27.06.2012 про надання маркетингових послуг, Замовник доручне Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять Замовника і які визначені у цьому Договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є товари Замовника, які реалізуються в регіональних торгівельних мережах. Перелік мереж наведений у Додатку 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною. Методами та способами проведення маркетингових досліджень Виконавцем за цим Договором є дослідження, що проводяться в регіональних торгівельних мережах із дорученням консультантів. При необхідності, розширені відомості щодо маркетингових досліджень визначаються Сторонами у окремому завданні. Завдання може складатись у довільній формі та передаватись Виконавцю факсимільним шляхом, по електронній пошті або усно.

Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тій обставині, що виконання умов зазначених договорів підтверджуються наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт №309 від 31.07.2012, №311 від 20.07.2012, №310 від 31.07.2012, №308 від 31.07.2012, №304 від 31.07.2012, №307 від 31.07.2012, №306 від 31.07.2012, належним чином оформленими копіями податкових накладних, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, звітом про викладки та розташування товарів, звітом про проведення маркетингових послуг з відповідними додатками. Розрахунки здійснювалися у вексельній формі, а копії векселів наявні в матеріалах справи.

Так, на момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що встановлено самим податковим органом в Акті від 20.09.2012 року № 3796/22-9/37264435 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приємна пропозиція" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року" і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позивачем не надано суду додаткових документів, окрім податкових накладних та актів виконаних робіт, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ТОВ "Приємна пропозиція", щодо укладених договорів.

Колегія не погоджується з таким висновком, з огляду на те, що наявних в матеріалах доказів, враховуючи специфіку укладених договорів, достатньо для підтвердження факту виконання контрагентом позивача робіт.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, приходить до висновку, що вказані документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (z0168-95) .

Відповідач доказів того, що відомості податкових накладних не відповідають дійсності, не надав.

В основу мотивувань рішення суду першої інстанції, окрім недостатності доказів, якими б підтверджувалася реальність виконання умов договорів укладених між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція", покладено висновки податкового органу, викладені в акті від 20.09.2012 року № 3796/22-9/37264435 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приємна пропозиція" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року".

Так, зокрема, в акті зазначено, що у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності вказаним суб'єктом господарювання не є можливим. Відтак фінансово-господарська діяльність ТОВ "Приємна пропозиція" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Приємна пропозиція", фінансово-господарські взаємовідносини між та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Разом з тим, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (v1112760-10) та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, колегією суддів не приймаються посилання відповідача на акт від 20.09.2012 року № 3796/22-9/37264435, в якому податковий орган прийшов до висновку щодо нікчемності укладених ТОВ "Приємна пропозиція" правочинів з контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки акта перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) , та заниження податку на додану вартість є необґрунтованими, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є протиправним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року за позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову, якою позовні вимоги Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 15.01.2013 року №0000582202 та №0000592202.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.