розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 26.03.13 у справі № 801/1776/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Альфа-Крим" (вул.Г.Васильєва,32,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Альфа-Крим" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Державної податкової служби №0000151503 від 15.01.2013 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за основним платежем у сумі 333785,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 69142,20 грн.

В інший частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Альфа-Крим" 2294,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Альфа-Крим" є юридичною особою та є платником податків та зборів, зокрема платником орендної плати з юридичних осіб.

На підставі договору оренди землі від 27.11.2005 р. позивачу було передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7,0668 га.

Відповідно до п. 7 Договору, орендна плата вноситься в грошової формі: 88165,40 грн. на рік; 7347,12 грн. в місяць. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 8 Договору).

Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі №4 Приветненської сільської ради, про що зроблений запис від 23.12.2005 №0405002000011.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Оріон-Альфа-Крим" з питань неподання податкових декларацій з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) та визначення показників декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за період 2010-2012 рр.

За результатами перевірки складений акт від 08.11.2013 №24/15-3/33131760, яким встановлені порушення вимог п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000151503 про збільшення ТОВ "Оріон-Альфа-Крим" грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб на суму 403268,26 грн., в тому числі, за основним платежем - 333785,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69483,20 грн.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Частина 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про плату за землю"(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності -договір оренди такої земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою ( ст. 15 Закону України "Про плату за землю" ).

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Починаючи з 01.01.2011 плата за землю (орендна плата) нараховується у відповідності до розділу XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України (2755-17) , який встановлює аналогічні положення.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Право на землю може бути реалізовано шляхом права власності на землю та права користування землею (розділ ІІІ, глави 14 та 15 Земельного кодексу України (2768-14) ).

Право користування землею виникає у двох випадках -право постійного користування земельною ділянкою (стаття 92 Земельного кодексу України) та право оренди земельної ділянки (статті 93, 94 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗКУ, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його реєстрації ( в редакції чинній на час укладення договору).

Орендна плата є формою загальнодержавного податку "плата за землю", а відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 -ІІІ (2181-14) (надалі - Закон №2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №2181, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "в" пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону №2181, податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнюється календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, подаються протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Колегія суддів звертає увагу, що з 01.01.2011 роки питання щодо декларування податкових зобов'язань визначені нормами Податкового кодексу України

Відповідно до п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач, згідно договору оренди землі від 27.11.2005, був зобов'язаний з моменту реєстрації договору оренди нараховувати та сплачувати орендну плату з юридичних осіб, а також подавати відповідні декларації до податкового органу.

Судом встановлено, що вказані зобов'язання щодо нарахування та сплати орендної плати та зобов'язання щодо подачі до контролюючого органу податкових декларацій позивачем не виконані.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку ШС (додаток до податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000151503) вказані зобов'язання розраховані податковим органом виходячи з наступного:

за 2010 р - 114440,59 грн. (88165,40 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059);

за 2011 р - 114440,59 грн. (88165,40 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059);

за 2012 р - 114440,59 грн. (88165,40 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059);

за січень - листопад 2012 р. 104903,87 грн. (88165,40 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059: 12 х 11);

де 88165,40 - сума орендної плати на рік згідно договору оренди землі від 27.11.2005,

1,035 - коефіцієнт індексації на 2005 р.;

1,028 - коефіцієнт індексації на 2007 р.;

1,152 - коефіцієнт індексації на 2008 р.;

1,059 - коефіцієнт індексації на 2009 р.

Таким чином, при визначенні грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб податковим органом був застосований коефіцієнт індексації в тому числі за 2005 р.

Зокрема, судом встановлено, що договір оренди землі був укладений 27.11.2005 р. та зареєстрований 23.12.2005. Відповідно до умов п. 38 вказаного договору останній вважається укладеним з моменту підписання та державної реєстрації. На час передачі земельної ділянки в оренду на ділянки будівель і споруд не має (п. 3 Договору).

Колегія суддів зазначає, що право на оренду земельної ділянки, відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗКУ в редакції чинній на час укладення договору, виникає після укладення договору оренди і його реєстрації.

З огляду на зазначене, у позивача право користування земельної ділянки, а отже і зобов'язання щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб виникли з моменту реєстрації вказаного договору, тобто з 23.12.2005.

Суд зауважує, що розмір орендної плати визначений сторонами договору виходячи з нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (783-2000-п) , який діяв до 31.01.2011 р. затверджений порядок проведення індексації грошової оцінки землі, відповідно до п. 1 якого грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою: Кі=[І - 10] : 100, де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПКУ, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi=[І - 10]:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відтак, коефіцієнт індексації 1,035 на 2005 р. розрахований станом на 01.10.2005 р. та підлягає застосуванню при визначенні орендної плати, яка нараховуються, на протязі 2005 р.

Судова колегія звертає увагу, що договір оренди землі був укладений 27.11.2005 та зареєстрований 23.12.2005 р., отже орендна плата, як є істотною умовою договору, станом на час його укладання, була визначена з урахуванням індексу інфляції на 2005 р.

Враховуючи, що вказаний договір був укладений 27.11.2005 та зареєстрований 23.12.2005 р., судова колегія приходить до висновку, що застосування індексу інфляції на 2005 р. свідчить про індексацію орендної плати на протязі всього 2005 р., таким чином розповсюдження інфляційних втрат на суми орендної плати за січень-листопад 2005 р., які не були визначені сторонами договору, суперечить нормам діючого законодавства.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, про визнання протиправним нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у сумі 333785,06 грн., визначених на підставі податкового повідомлення рішення №0000151503 від 15.01.2013.

Щодо позиції позивача про невірне визначення контролюючим органом суми штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) , що набули чинності з 6 серпня 2011 року згідно Закону України від 7 липня 2011 року N 3609-VI (3609-17) "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-VI), штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Отже з дати набрання чинності Законом 3609-VI (3609-17) , штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України (2755-17) .

Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , у тому числі за вчинені раніше.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Державної податкової служби №0000151503 від 15.01.2013 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за основним платежем у сумі 333785,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 69142,20 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.