розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

У листопаді 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000812202 від 10.07.2012 року та № 0000822202 від 10.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як свідчать матеріали справи, в період з 06.06.2012 року по 12.06.2012 року ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Торговий дім "Вассма" при взаємовідносинах з TOB "Кастом - Трейд Україна" та TOB "Омега Імпорт" за період травень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, пунктів 1, 2, 3 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.5, 2.15,2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (z0168-95) , в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 1308713,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, пунктів 1, 2, 3 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1138011,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено відображення у податковому обліку TOB "Торговий дім "Вассма" взаємовідносин з TOB "Кастом - Трейд Україна" за травень 2011 року на підставі договору купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011.

В ході проведення перевірки TOB "Торговий дім "Вассма" відображення у податковому обліку взаємовідносин із TOB "Кастом - Трейд Україна" було встановлено наступне:

- відсутність документів, які засвідчують перевезення товару до складу TOB "Торговий дім "Вассма", а саме: відповідно до пункту 2.2 договору № 12/01/11 від 12.01.2011 TOB "Торговий дім "Вассма" зобов'язується прийняти товар та вивезти його своїми силами та за власний рахунок, водночас до перевірки не було надано пояснення та/або документальне підтвердження щодо транспортування товару від постачальника до покупця;

- підпис у договорі № 12/01/11 від 12.01.2011 від імені директора TOB "Торговий

дім "Вассма" ОСОБА_3 відтворений факсимільним способом, що суперечить пунктам 2, З статті 207 Цивільного кодексу України та іншим нормативним актам;

- у наданих до перевірки видаткових накладних, не вказані П.І.П. особи, яка отримувала товар, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, реквізити довіреності на отримання ТМЦ, що суперечить Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" (996-14) та іншим нормативним актам;

- у наданих до перевірки видаткових накладних, підпис особи, яка отримувала товар відтворений факсимільним способом, що є порушенням Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" (996-14) та інших нормативних актів;

- відхилення між показниками відображеними у бухгалтерському обліку TOB "Торговий дім "Вассма" та фактично наявними первинними документами які підтверджують вказані правовідносини на суму 29513,48 грн.;

- наявність складеного Васильківською ОДПІ ДПС акта № 181/22-00/35731810 від 02.04.2012, яким встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених TOB "Кастом - Трейд Україна" з контрагентами - покупцями та недотримання вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Проведеною перевіркою встановлено відображення у податкову обліку TOB "Торговий дім "Вассма" взаємовідносин з TOB "Омега Імпорт" за травень 2011 року на підставі договору купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011.

В ході проведення перевірки TOB "Торговий дім "Вассма" відображення у податковому обліку взаємовідносин із TOB "Омега Імпорт" було встановлено наступне:

- відсутність документів, які засвідчують перевезення товару до складу TOB "Торговий дім "Вассма", а саме: відповідно до пункту 2.2 договору № 31/01/11 від 31.01.2011 TOB "Торговий дім "Вассма" зобов'язується прийняти товар та вивезти його своїми силами та за власний рахунок, водночас до перевірки не було надано пояснення та/або документальне підтвердження щодо транспортування товару від постачальника до покупця;

- підпис у договорі № 31/01/11 від 31.01.2011 від імені директора TOB "Торговий дім "Вассма" ОСОБА_3 відтворений факсимільним способом, що суперечить пунктам 2,3 статті 207 Цивільного кодексу України та іншим нормативним актам;

- отримано від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС акт № 136/3-23-60 від 09.02.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "Омега Імпорт" код за ЄДРПОУ 37164894 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період лютий, травень 2011 року ".

За результатами перевірки складено акт № 358/22-2/33937992 від 19.06.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №0000812202 від 10.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1138012 грн. та №0000822202 від 10.07.2012 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1308713,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (92-15) ; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (92-15) , для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 (v0742760-11) .

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесеням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність його господарських відносин з TOB "Кастом - Трейд Україна" за договором купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та TOB "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з TOB "Кастом - Трейд Україна" та TOB "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011 позивачем було надано суду копії зазначених договорів, видаткові накладні, вантажно - митні декларації, подорожні листи, подорожні листи службового легкового автомобіля, платіжні доручення та банківські виписки.

Як свідчать матеріали справи, в договорах № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 року, підпис від імені директора позивача ОСОБА_3 був відтворений факсимільним способом. Зазначений факт був встановлений під час проведення перевірки та не заперечується позивачем.

Однак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори купівлі-продажу № 12/01/11 від 12 січня 2011 року і № 31/01/11 від 31 січня 2011 року були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на те, що додатки № 1 є частинами зазначених договорів, а отже є чинним тільки після їх укладання, тому не можуть надавати позивачу права на використання факсимільного підпису при укладанні самих договорів.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, відтворення факсимільним способом підпису керівника TOB "Торговий дім "Вассма" було передбачене договорами, які товариство укладало із своїми контрагентами.

Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 12/01/11 від 12 січня 2011 року, укладеного з TOB "Кастом-Трейд Україна" містить обопільну згоду сторін на використання факсимільного відтворення підпису, а також зразок факсимільного відтворення підпису керівника TOB "Торговий дім "Вассма". Додаток № 1 підписаний власноручно директором позивача ОСОБА_3 і директором TOB "Кастом-Трейд Україна" Цокало І.І.

Також, Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 31/01/11 від 31 січня 2011 року, укладеного з TOB "Омега Імпорт" містить обопільну згоду сторін на використання факсимільного відтворення підпису, а також зразок факсимільного відтворення підпису керівника TOB "Торговий дім "Вассма". Додаток № 1 підписаний власноручно директором позивача ОСОБА_3 і директором TOB "Омега Імпорт" Койчевим С.І., копії вказаних договорів наявні в матеріалах справи.

Як зазначено у рішенні суду першої інстанції і випливає з текстів договорів купівлі-продажу і додатків № 1, додатки до договору є його невід'ємними частинами.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, встановлені вимоги до письмової форми правочину - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Тому договір купівлі-продажу і додаток до нього є єдиним правочином, укладеним у письмовій формі, зміст якого зафіксовано в двох документах.

Відповідно до п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Договори купівлі-продажу № 12/01/11 від 12 січня 2011 року і № 31/01/11 від 31 січня 2011 року, а також додатки № 1 до вказаних договорів є правочинами, які містять:

A) письмову згоду сторін щодо використанні при вчиненні правочинів

факсимільного відтворення підпису директора позивача ОСОБА_3;

Б) зразок факсимільного відтворення підпису директора позивача ОСОБА_3;

B) власноручний підпис директора позивача ОСОБА_3;

Г) відбиток печатки позивача, яким посвідчено власноручний підпис директора позивача ОСОБА_3

Факсимільне відтворення підпису директора позивача ОСОБА_3 на інших, ніж договори купівлі-продажу, первинних документах також відповідає закону.

Згідно п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (z0168-95) документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що використання факсимільного відтворення підпису керівника TOB "Торговий дім "Вассма" при оформленні первинних документів у взаємовідносинах з контрагентами - TOB "Кастом-Трейд Україна" і TOB "Омега Імпорт" було цілком законним, оскільки відповідало вимогам, встановленим Цивільним кодексом України (435-15) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, у постанові, що оскаржується, суд першої інстанції зазначає, що в наданих позивачем видаткових накладних в графі "Отримав (ла)" міститься підпис та печатка позивача, водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які прийняли товар. Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Як вказано в Акті перевірки податкового органу і досліджено при розгляді справи, підпис на видаткових накладних відтворений факсимільним способом. Як зазначалося вище, Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 12/01/11 від 12 січня 2011 року, укладеного з TOB "Кастом-Трейд Україна" і Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 31/01/11 від 31 січня 2011 року, укладеного з TOB "Омега Імпорт" містять обопільну згоду сторін договору на використання факсимільного відтворення підпису, зразок факсимільного відтворення підпису директора позивача ОСОБА_3, а також вказівку на те, що факсимільне відтворення підпису з боку TOB "Торговий дім "Вассма" може використовуватися у будь-яких договорах, видаткових накладних та інших документах, які стосуються правовідносин між сторонами. Зразок факсимільного відтворення підпису директора позивача ОСОБА_3, що міститься в додатках № 1 до договорів купівлі-продажу є ідентичним відтвореному факсимільним способом підпису на видаткових накладних.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що при оформленні первинних документів - видаткових накладних на передачу товарів за договорами купівлі - продажу було використано факсимільне відтворення підпису директора позивача ОСОБА_3, що прямо передбачено договорами, укладеними між сторонами та відповідає нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Не відповідає матеріалам справи і наявним доказам висновок суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати особу, яка підписувала видаткові накладні з боку позивача, оскільки факсимільне відтворення підпису на видаткових накладних є ідентичним зразку, наведеному у відповідних додатках №1 до договорів купівлі-продажу, і відтворює підпис директора позивача ОСОБА_3

Окрім того, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що надані позивачем копії платіжних доручень та виписок з рахунку не можуть бути прийняті судом як належний доказ здійснення оплати за придбані у контрагентів товари не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи], акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Як свідчать матеріали справи, позивачем були надані до суду копії платіжних доручень і виписок з банківського рахунку, посвідчені підписом керівника позивача і печаткою. Зазначені документи містять відомості про здійснені перерахування коштів за придбані в контрагентів това

ри, тому є належними доказами, що містять інформацію стосовно предмету доказування. Законом не обмежені способи виготовлення копій документів, тому копії, виготовлені за допомогою системи "Клієнт - банк" і засвідчені в установленому порядку мають таку ж юридичну силу, як і фото - або ксерокопії відповідних платіжних доручень.

Виписки з банківських рахунків позивача були отримані у відповідній банківській установі. Копії виписок були засвідчені підписом керівника позивача і печаткою, тому вони також є належними доказами у справі.

Крім того, в Акті перевірки, складеному відповідачем, також зазначено про здійснені з рахунку позивача на рахунки його контрагентів платежі у період, який перевірявся, наведено реквізити та суми платіжних доручень на перерахування коштів.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги докази здійснення розрахунків за договорами купівлі-продажу, а також не вжив необхідних заходів для встановлення факту здійснення розрахунків, чим порушив приписи частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Також, згідно оскаржуваної постанови, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до наданих позивачем подорожніх листів йому було надано послуги з перевезення, водночас з них не вбачається можливим встановити транспортування чого саме здійснювалось, а отже вони можуть засвідчувати лише факт наявності у позивача можливості здійснення перевезення товару, водночас не можуть засвідчувати факт здійснення транспортування товару саме за договорами № 12/01/11 від 12.01.11 р. та № 31/01/11 від 31.01.2011 р.

Даний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає хибним з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товарів, придбаних за договорами № 12/01/11 від 12.01.11 р. та № 31/01/11 від 31.01.2011 р., здійснювалося позивачем власними силами, тобто на власному транспорті, яким керували водії, що перебували з підприємством у трудових відносинах. Позивач не замовляв і не отримував послуги з перевезення вантажів у третіх осіб. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 (207-2009-п) . Згідно вказаного переліку, водію юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах для здійснення перевезень, окрім інших документів, необхідно мати товарно-транспортну накладну та дорожній лист.

Водію юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, для здійснення перевезень, окрім інших документів, необхідно мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж, та дорожній лист.

Як зазначалося вище, суду були надані накладні видаткові накладні, які підтверджують право власності позивача на придбані товари (вантаж) і також подорожні листи, оформлені відповідно до законодавства. Оформлення товарно-транспортної накладної, затвердженої форми, у якій зазначається вантаж, що підлягає перевезенню при здійсненні перевезень власними силами законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене та те, що позивач надав суду наявні в нього докази, які підтверджують фактичний рух товарів і коштів при здійсненні господарських операцій за участю контрагентів - ТОВ " Кастом-Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт", колегія суддів прийшла, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС № 0000812202 від 10.07.2012 року та № 0000822202 від 10.07.2012 року є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.