розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області до Відділу освіти Герцаївської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати п.2 вимог від 03.03.12р. №24-04-15-15/1903 в частині забезпечення відшкодування за рахунок винних осіб, -

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу освіти Герцаївської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати п.2 вимог від 03.03.12р. №24-04-15-15/1903 в частині забезпечення відшкодування за рахунок винних осіб.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання також не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив . проте 15 квітня 2013 року надав до суду заперечення на апеляційну скаргу з а вх. № 15488/13.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказав на те, що в період з 18.02.11р. по 16.01.12р. (із призупиненням з 10.03.11р. по 08.08.11р. та з 23.08.11р. по 12.12.11р.) позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року. В ході ревізії було встановлено між іншим, що внаслідок того, що в 2009 році та І півріччі 2010 року не були проведені тендерні процедури на закупівлю продуктів харчування відповідачем допущено придбання продуктів харчування без проведення процедури закупівель за цінами вищими за середньо ринкові, на загальну суму 52954,60 грн.

03 березня 2012 року на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень №24-04-15-15/1903 (далі - Вимога), в пунктах 2 якої вимагається забезпечити за рахунок винних осіб відшкодування до загального фонду районного бюджету нанесеної матеріальної шкоди (збитків) у зв'язку із придбанням продуктів харчування без проведення процедур закупівель на загальну суму 52954,60 грн.

Однак, відповідач на час розгляду справи п.2 Вимоги не виконав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахований розмір збитків є необґрунтованим оскільки не був розрахований за тією методикою, яка повинна була застосовуватись до відповідних державних закупівель.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та в свою чергу зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Контрольно-ревізійне управління є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (254к/96-ВР) та вимогам Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) , яким визначено статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Право звернення КРУ до суду передбачено пунктом 10 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", згідно положень якого органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 15 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлено, що моніторинг закупівель - систематичне спостереження за станом здійснення замовниками державних закупівель, у тому числі аналіз ефективності здійснення цих закупівель.

На виконання вищезазначених норм права позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року. В ході ревізії було встановлено між іншим, що внаслідок того, що в 2009 році та І півріччі 2010 року не були проведені тендерні процедури на закупівлю продуктів харчування відповідачем допущено придбання продуктів харчування без проведення процедури закупівель за цінами вищими за середньоринкові, на загальну суму 52954,60 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції на рахунок того, що позивач під час перевірки правомірно дійшов до висновку, що відповідачем в порушення вимог п.23 Положення у 2009 та І півріччі 2010 року закуповувалися продукти харчування без проведення тендерних процедур, оскільки механізм здійснення закупівлі у 2009 та І півріччі 2010 товарів, робіт і послуг за державні кошти регулювався Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №921 (921-2008-п) (далі - Положення).

Згідно п.5 Положення це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Абзац 5 пункту 6 Положення передбачає, що замовник має право розпочати процедуру закупівлі до затвердження відповідних кошторисів (планів використання бюджетних коштів) у разі встановлення в тендерній документації (запиті щодо цінових пропозицій) при проведенні торгів та/або у договорі про закупівлю умов щодо виникнення бюджетних зобов'язань за договором у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.2 Наказу Головного КРУ №44 від 28 лютого 2011 року (v0044815-11) про затвердження Методичних рекомендацій з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок державних закупівель, що здійснюються відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) під час проведення державного фінансового контролю вказано, що Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок державних закупівель, затверджених наказом Головного КРУ від 05.06.2009 року №137 (v0137501-09) (далі - Методичні рекомендації №137), використовувати під час перевірок закупівель, що здійснювалися в період дії Положення та Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року №274 (274-2008-п) . При цьому, п.15 Методичних рекомендацій №137 (v0137501-09) визнано таким, що втратив чинність, а відтак методика відноситься до закупівель, які здійснюються саме відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) , який набрав чинності з 01.06.2010 року. Проте позивачем було розраховано збитки, які було завдано під час закупівель, що здійснені відповідно до Положення.

Отже, вищенаведеного можна зробити висновок про те, що розрахованих розмір збитків є необгрунтованим, оскільки не був розрахований за тією методикою, яка повинна була застосовуватись до відповідних державних закупівель.

Більше того, в апеляційній скарзі позивачем не наведено жодних додаткових доказів чи обставин справи, які спростовували б висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.