розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

04.03.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 01.07.2010 року №0000801721/0.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Акту перевірки №2487/17-2/НОМЕР_1 від 14.06.2010 року щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства прийнято податкового повідомлення-рішення від 01.07.2010 року №0000801721/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 178464,60 грн. оскільки при перевірці правильності нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам встановлено факт виплати доходу у 2009 році у розмірі 396588,00 грн. без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Вважає, що дане рішення є неправомірним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова №0000801721/0 від 01.07.2010 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що перевіркою правильності нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам встановлено факт виплати доходу у 2009 році у розмірі 396588,00 грн. без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету (визначено на рівні отриманого доходу та у зв'язку з ненаданням відповіді на вимогу від 03.06.2010 року №9088/17-215 про надання інформації та документів про торгову націнку у відсотковому розмірі). До перевірки не представлено документи про реєстрацію СГД-фізичних осіб (свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтво про сплату єдиного податку, фіксованого розміру податкового з доходів фізичних осіб) в котрих проведено закупівлю ядра грецького горіха, абрикосів та брусники, а отже не підтверджено статус фізичної особи-суб`єкта підприємницької діяльності.

У ході апеляційного розгляду представник позивача ОСОБА_2 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що для ведення податкового обліку фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку застосовується Книга обліку доходів і витрат. Порядок ведення цієї Книги не встановлює обов'язку занесення в неї даних на підставі первинних документів, документального підтвердження вимагають лише валові витрати та валові доходи осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування. Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, що зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та є платником єдиного податку.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 06.08.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 14.06.2010 року № 2487/17-2/1 704541985.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем порушення п. 1.15 ст. 1. п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». В результаті перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 59488 гри. 20 коп.

На підставі Акту перевірки від 14.06.2010 року № 2487/17-2/НОМЕР_1. згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». ДНІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000801721/0 від 01.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 178464 грн. 60 коп., в тому числі: за основним платежем 59488 грн. 20 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118976 грн. 40 коп.. яке було направлено позивачу.

Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.15. ст. 1 цього Закону податковий агент - юридична особа (її філія. відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та

способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом. зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно з п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Підпунктами 17.1-17.2 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджет - податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент: для іноземних доходів та тих. чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що для ведення податкового обліку фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку застосовується Книга обліку доходів і витрат. Порядок ведення цієї Книги не встановлює обов'язку занесення в неї даних на підставі первинних документів, документального підтвердження вимагають лише валові витрати та валові доходи осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування. Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки не встановлено порушення позивачем вимог податковою законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є протиправним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року у справі №2а-2514/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.