розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. по справі № 2а-1870/6237/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернувся до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0705541700 від 27 грудня 2011 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 8682,11 грн. та №0705551700 від 27 грудня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6993,75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0705541700 від 27 грудня 2011 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб"єктами підприємницької діяльності в розмірі 8682,11 грн. та №0705551700 від 27 грудня 2011 року про збільшення грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 6993,75 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість " (168/97-ВР) .

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 серпня по 29 серпня 2011 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб"єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1. за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що 05.09.2011 складений акт перевірки № 229/1700/НОМЕР_2 ( а.с.5-15) . На підставі акту перевірки відповідачем 20.09.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення : № 0694781700/692/17, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 5073 грн. 71 коп.; № 0694771700/693/17, яким донараховано податку з доходів найманих працівників в сумі 4776 грн. та штрафну санкцію в сумі 1194 грн.; № 0694761700/694/17, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 5414 грн. 39 коп. і штрафну санкцію в сумі 1353 грн. 60 коп. ( а.с.16,18).

01.12.2011 року ДПА в Сумській області, розглянувши скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення, прийняла рішення, яким податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 5970,00 грн. № 06944771700/693/17 від 20.09.2011 року скасувала та збільшила суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0694781700/692/17 від 20.09.2011 року на суму 3608,4 грн., та суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0694761700/694/17 від 20.09.2011 року за основним платежем на 180,61 грн. та штрафних санкціях на 45,15 грн. ( а.с.75-78).

На підставі рішення ДПА в Сумській області 27 грудня 2011 року відповідачем були прийняті ще два податкових повідомлення-рішення: № 0705551700 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6993 грн.75 коп. та № 0705541700 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 8682 грн.11 коп. ( а.с.79,80). 07 лютого 2012 року складена податкова вимога №80 про необхідність сплати позивачем податкового боргу з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 12670,00 грн. ( а.с.21).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу визначені обов'язки посадових осіб контролюючих органів, зокрема обов'язок дотримуватись Конституції України (254к/96-ВР) та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених не контролюючі органи функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 60.6 ст.60 Податкового кодексу України передбачено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що, прийнявши 27.12.2011 року рішення про визначення податкових зобов'язань на суму 6993 грн.75 коп. та 8682 грн.11 коп., відповідач безпідставно збільшив обсяги відповідальності позивача, оскільки, з огляду на вимоги законодавства, залишаються чинними і два податкові повідомлення рішення від 20.09.2011 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 5073 грн. 71 коп. та податку на додану вартість в сумі 5414 грн. 39 коп. зі штрафною санкцію в сумі 1353 грн. 60 коп. За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, приймаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався на висновки перевірки, викладені в акті від 05.09.2011 року, в яких зазначено, що позивачем порушено вимоги ч.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Інструкцію про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12 (z0064-93) , а саме занижено податкові зобов'язання з податку з доходів від підприємницької діяльності за період з 01.01.10 року по 31.12.2010 року на суму 59170,2 грн., внаслідок завищення валових витрат та вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податкові зобов'язання на суму 2384,02 грн. і завищено податковий кредит за 2010 рік на суму 3729,36 грн.

Проте, в акті перевірки не відображено по яких саме господарських операціях виключаються податковим органом витрати із валових витрат. Єдине на що посилається відповідач в акті перевірки це книга обліку доходів та витрат суб'єкта підприємницької діяльності, не з'ясовуючи при цьому, чи включались відображені в ній витрати до задекларованих витрат.

У відповідності до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом ( виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Проте, відповідачем виключені з валових витрат витрати, які позивачем не включались в задекларовані витрати, оскільки позивач здійснював реалізацію плитки тротуарної і інших виробів, які були вироблені в 2009 році і були в залишках на 01 січня 2010 року, реалізація якої відбувалась в квітні-серпні 2010 року.

Також, колегія суддів вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок відповідача про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за 2010 рік в розмірі 3729,36 грн., по придбанню паливно-мастильних матеріалів та послуг зв'язку з не підтвердженням їх первинними документами.

Згідно з підпунктами 7.4.4 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Разом з тим, відповідач в своєму акті зазначає, що в поданій декларації за 2010 рік враховані податкові накладні. При цьому ним не заперечується, що позивач використовує в своїй діяльності навантажувачі, для роботи яких використовується дизельне пальне та скраплений газ, а також бензин для запуску пускових двигунів.

Зазначені порушення також є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, як наслідок грошові зобов'язання за такими рішеннями є неузгодженими, тому підлягає скасуванню і податкова вимога №80 від 07.02.2012 року.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. по справі № 2а-1870/6237/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.