13.10.2011р. позивач: Мале приватне підприємство "Контакт-С" звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Снятинському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011р. №0000402300 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 104583,00грн. та штрафних санкцій в сумі 26146,00грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 02.06.2011р. складено Акт №2531/23/20536843 від 13.07.2011р., в якому зазначено необгрунтовані висновки про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які грунтуються виключно на припущеннях, спростовуються відповідними первинними документами щодо факту придбання вугілля. На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011р. №000040230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 107833,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 26147,00грн., яке позивач вважає незаконним та необгрунтованим в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 104583,00грн. та штрафних санкцій в сумі 26146,00грн., - та просив визнати його недійсним та скасувати в цій частині.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. у справі № 2а-3306/11/0970 визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.07.2011р. №0000402300, винесене ДПІ у Снятинському районі в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 104583,00грн. та штрафних санкцій в сумі 26146,00грн.

Не погодившись із вказанимим рішенням суду, відповідач: ДПІ у Снятинському районі звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду та просить її скасувати.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

ДПІ у Снятинському районі проведено позапланову виїзну перевірку Малого приватного підприємства "Контакс-С", м.Снятин, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 02.06.2011р., за результатами якої складено Акт №2531/23/20536843 від 13.07.2011р. (далі - Aкт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог пп. 7.4.1, пп.7.5.1, п.7.5, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.188.1 ст.188 Податкового кодексу, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2010р. в сумі 104583,00грн. та за травень 2011р. в сумі 3250,00грн., всього на загальну суму 107 883,00грн.

На підставі Aкту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення- рішення від 26.07.2011р. №000040230 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 107833,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 26147,00грн.

Донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2011р. в сумі 3250,00грн. позивачем не оспорювалось.

Як вбачається із змісту Акту перевірки, основу порушення відповідач вбачає у завищені податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки вважає, що договір між ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" (постачальник) та МПП "Контакт-С"(покупець) про поставку вугілля є нікчемний, так як укладений без мети настання реальних наслідків, а також суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, тому в силу ст. 218 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи між ЗАТ НВП "Укрзахіденерго"(постачальник) та МПП "Контакт-С"(покупець) 01.09.2010 року було укладно Договір про закупівлю товару. Згідно умов даного Договору Постачальник зобов'язується поставити вугілля марки Г, Ж та вугілля марки ГЖКОМ на загальну суму орієнтовно 2000000,00грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за фактично поставлений товар здійснюється покупцем за рахунком-фактурою з посиланням на повний номер і дату укладення цього Договору на підставі документів про отримання товару (накладні та податкові накладні) протягом 30 днів з дня отримання товару. Згідно п.2.1 Договору постачальник поставляє товар покупцю згідно графіка поставки.

На виконання умов Договору ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" поставило, а МПП "Контакт-С" прийнято Товар - вугілля. Зазначене підтверджується наступними документами: видатковою накладною № РН-9-06020 від 06.09.2010р., податковою накладною №906000003 від 06.2010р. на суму 200000,00грн. ( в тому числі, ПДВ 33333,33 грн.) та видатковою накладною № РН-9009015 від 09.09.2010р., податковою накладною № 9090000014 від 09.09.2010р. на суму 427500,00грн. ( в тому числі, ПДВ 71250 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводилися у безготівковій формі. Оплату за одержане вугілля МПП «Контакт-С" провело у листопаді та грудні 2010р. та підтверджено копіями платіжних доручень за № 108 від 11.11.2010р., за № 109 від 15.11.2010р., за № 126 від 24.11.2010р., за № 128 від 02.12.2010р.

За вказаними господарськими операціями (на підставі зазначених податкових накладних, що відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних) позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за вересень 2010 року в розмірі - 104 583,00грн.

Із змісту Aкту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому такий правочин, на думку відповідача, є нікчемним в силу ст. 218 ЦК України. З огляду на це, первинні документи видані за господарськими операціями, в яких позивач виступав покупцем, не дають права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи щодо взаємовідносин з ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" відповідають вимогам щодо первинних документів, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995р. (z0168-95)

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (z0168-95) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704 (z0168-95) , первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи зазначеним вимогам відповідають. Таким чином наведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій та є прямим в підтвердження зазначених обставин.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину на підставі того, що відповідачем на його запит про проведення перевірки (звірки) було отримано від ДПІ в Сихівському районі м.Львова лист-відповідь від 29.06.2011р. за № 9410/23-416/3244 з матеріалами перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» - акт від 19.05.2011 року №963/23-408/34558872. Відповідно до даного акту встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Такий висновок базується на тому, що посадовими особами ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» до перевірки не представлено фінансово-господарських документів за період діяльності з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. Відповідно до інформації системи ДПА у Львівській області АІС «Податки» в ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» станом на 01.04.2011 року направлено повідомлення про відсутність за юридичною адресою. Станом на час проведення перевірки відповідно до інформації системи ДПА у Львівській області «Податки» в ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» стан 7 та до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що господарські операції позивача із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» не суперечать актам цивільного законодавства, відсутні факти, які б свідчили про те, що проведені операції не відповідають дійсним намірам сторін та спрямовані на штучне формування податкового кредиту, відсутні докази, які б підтверджували вину сторін правочину, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Таким чином, договір, укладений МПП «Контакт-С» із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Факт використання придбаного товару у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації підтверджено первинними документами, зокрема договорами та видатковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищенаведеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6. п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, є звітним та одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , передбачено лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податків, та відсутність податкової накладної.

На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі, а також мав Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Відтак, позивачем правомірно віднесено суми ПДВ з вартості придбаних товарів до податкового кредиту по ПДВ, а тому висновки відповідача про порушення позивачем пп 7.4.1, пп.7.5.1, п.7.5, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України Львівський апеляційний адміністративний суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі, м.Снятин, Івано-Франківська обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. у справі № 2а-3306/11/0970 за позовом Малого приватного підприємства «Контакт-С», м.Снятин, Івано-Франківська обл. до Державної податкової інспекції у Снятинському районі, м.Снятин, Івано-Франківська обл. про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. у справі № 2а-3306/11/0970 за позовом Малого приватного підприємства «Контакт-С», м.Снятин, Івано-Франківська обл. до Державної податкової інспекції у Снятинському районі, м.Снятин, Івано-Франківська обл. про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.