розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-12114/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування рішення,

29 листопада 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова про про скасування рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 16.10.2012 № 253, 254.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність рішення суду чинному законодавству. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що за наслідком встановленого порушення позивачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року (1058-15) №1058, яке виявилось у приховуванні витрат на заробітну плату найманих працівників, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова правомірно застосовано до порушника штрафні санкції та винесено оскаржувані рішення №254 та №253 від 16.10.2012 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 08.05.2008р. по 30.06.2012р.

За наслідками перевірки складено акт від 07.08.2012р. № 262-06/32 (а.с.9-15), за висновками якого встановлено порушення позивачем пунктів 1,3,3.1, 3.2, 3.3 плану перевірки, а саме: приховування витрат на заробітну плату найманих працівників, які є об'єктом для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду за червень-грудень 2008 року, лютий-травень 2009 року в розмірі 6255,00 грн., в результаті донараховано фонду оплати праці на суму 6255,00 грн. страхових внесків на загальну суму - 2201,76 грн., в т.ч. нарахувань на заробітну плату 2076,66 грн., утримань - 125,10 грн.

16.10.2012 року на підставі акту перевірки № 262-06/32 відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі рішення:

- № 253 "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків", згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6255,00 грн.;

- № 254 "Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, згідно якого до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 4996,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач неправомірно застосував приписи ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) та не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення, що виявлені після зазначеної дати.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст.5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч.6 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст.20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведеної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено приховування позивачем витрат на заробітну плату найманих працівників за червень-грудень 2008 року, лютий-травень 2009 року (а.с.9-15), що призвело до утворення заборгованості перед Пенсійним фондом.

Таким чином, у зв'язку із порушенням позивачем платіжної дисципліни - відповідач, на підставі ч.13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" направив рішення про застосування фінансових санкцій від 16.10.2012 року №253 та №254.

Згідно абз. 5 ст.7 прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) який набув чинності з 01.01.2011 року - стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, у зв'язку з тим, що виявлені порушення вчинено позивачем у період до 01.01.2011 року, тобто приховано заробітну плату, на яку нараховуються страхові внески та не сплачено суми страхових внесків до 01.01.2011 року, заборгованість стягується у порядку, встановленому статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.3, 4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на час вчинення порушення, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій, винесені у відповідності до приписів чинного законодавства, натомість постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-12114/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.