розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 15.10.2012 у справі № 2а-10192/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Термінал" (вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв.11, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.05.2012№0004461502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3194,00грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0004461502.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм Податкового кодексу України (2755-17) .

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 10.05.2012 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0004461502, яким було зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3194,00грн.

Передумовою зменшення позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3194,00грн. став акт №1532/15-2/35002698 від 28.04.2012 позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за лютий 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні суми податкового кредиту на суму 3194,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість через наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Згідно підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як свідчать матеріали справи 11.02.2011 між ПП «Комманд» та позивачем був укладений договір постачання товару (металевих виробів, а саме: отдвод ст. 90* 273х8 - 1 шт., отвод ст. 90* 325х8 - 3 шт., отвод ст. 90* 426х9 - 4 шт., отвод ст. 90* 426х10 - 1 шт., фланец ст. ГОСТ 12821 250х25 - 1 шт) на суму 19164,00грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено (з урахуванням досліджених документів щодо господарської операції позивача з ПП «Команд»), що податковий кредит сформований на підставі податкової накладної, яка належним чином оформлена від 14.02.2012 №274 (сума податку на додану вартість- складає 3194,00грн.).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що обставини здійснення господарських операцій між ПП «Комманд» та позивачем у лютому 2012 року щодо придбання товару (металевих виробів) підтверджуються видатковою накладною №431, подорожним листом вантажного автомобілю, оплатою придбаного товару - платіжним дорученням, а використання позивачем зазначеного товару (продуктів харчування) у своїй господарській діяльності-актом-наказом на Модернізацію насосної до МНА-000033 (31.03.2012), технічним паспортом, витягом та свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ліцензією на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, викопировками з картки рахунку: 205.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Безпідставними вважаються доводи апеляційної скарги про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України, оскільки на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних платіжних доручень та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначених господарських операцій, та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судова колегія зауважує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків, що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом першої інстанції безперечно встановлений факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України (2755-17) , засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Отже, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 3194,00 грн., тому спірне податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0004461502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3194,00 грн.підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 у справі № 2а-10192/12/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.