розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити дії, -

В квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась в суд з адміністративним позовом до Баранівської сільської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №5 п'ятої сесії сільської ради шостого скликання від 18.03.2011 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 від 10.02.2011 року щодо надання позивачу земельної ділянки розміром 7 соток за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Баранівську сільську раду розглянути питання про передачу позивачу земельної ділянки площею 7 соток (0,0784 га) по АДРЕСА_1(7) у приватну власність.

06 червня 2012 року Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області постановлено адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення №5 п'ятої сесії Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області шостого скликання від 18.03.2011 р. про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 щодо надання їй у власність земельної ділянки площею 0,07 га по АДРЕСА_1, зобов'язано Баранівську сільську раду Ярмолинецького району Хмельницької області розглянути питання про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,07 га по АДРЕСА_1.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06.06.2012 року у справі №2221/847/12 скасувати, а провадження у справі закрити. Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у її користуванні, записана в її погосподаррський номер, за яку вона сплачує земельний податок. Також, на думку апелянта між нею та ОСОБА_4 існує спір щодо права на земельну ділянку (спір про права), а тому він підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 18 грудня 2012 року з'явився апелянт та її представник, які доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до суду апеляційної інстанції своїх уповноважених представників не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, у відповідності до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 10 лютого 2011 року позивач звернулась до Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області з заявою, в якій просить надати в користування та оформити право власності на земельну ділянку розміром 7 соток, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка була повернута ОСОБА_5 рішенням загальних зборів членів колгоспу "Вперед" с. Баранівка від 09 лютого 1990 року.

Рішенням №5 п'ятої сесії Баранівської сільської ради шостого скликання від 18.03.2011 року, з посиланням на пункт 4 статті 78 Земельного кодексу України, пункт 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , та пункт б 8 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні її заяви про передачу у власність земельної ділянки площею 0,07 га по АДРЕСА_1.

Не погодившись із зазначеним рішенням Баранівської сільської ради №5 від 18.03.2011 року ОСОБА_4 звернулась з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка не перебувала у приватній власності, а належала до земель комунальної власності територіальної громади, а тому сільською радою безпідставно відмовлено позивачці у передачі вказаної земельної ділянки їй у власність.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зважає на таке.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним Кодексом України (2768-14) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з витягу протоколу п'ятої сесії Баранівської сільської ради шостого скликання, на якій прийнято спірне рішення від 18.03.2011 року, підставою для відмови ОСОБА_4 у задоволенні її заяви про передачу у власність земельної ділянки площею 0,07 га по АДРЕСА_1 слугувало те, що зазначена земельна ділянка на праві власності належала ОСОБА_6 і після його смерті у володіння спадковим майном і земельною ділянкою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.2002 року НОМЕР_1 вступила його Дочка ОСОБА_2.

За правилами пункту 4 статті 78 Земельного кодексу України, особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України (2768-14) ), земельні ділянки не повертаються.

В силу положень пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (15-92) , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Враховуючи, що земельна ділянка про передачу якої порушено питання у заяві позивача від 10 лютого 2011 року перебуває у власності іншої особи, а саме ОСОБА_2, у відповідача не було законних підстав для передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4.

Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначені положення кореспондуються з вимогами частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в силу яких: органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, натомість, рішення №5 п'ятої сесії Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області шостого скликання від 18.03.2011 р. про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 щодо надання їй у власність земельної ділянки площею 0,07 га по АДРЕСА_1, прийняте на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, відтак підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Водночас, вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі задоволенню не підлягають, оскільки вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі закріплено в статті 157 КАС України, і в цій справі такі відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно підпунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Баранівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити дії, - скасувати та ухвалити нову .