розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до ТОВ "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством. Позивач мотивував дані вимоги тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем неправомірно та є таким, що порушує права позивача, оскільки вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції передбачені пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття рішення, 20.03.2012 р., втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) . А отже, відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції на підставі недіючої норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення у позивача обов'язку подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року, далі - Закон №1058-IV (1058-15) ), позивач був страхувальником та на підставі пункту 4 частини другої статті 17 Закону №1058-IV був зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно з пунктом 2.1 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152 (z1136-09) (чинного на час виникнення у позивача обов'язку подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року), страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 -2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду (абзац перший). Базовим звітним періодом для них є календарний місяць (абзац другий). Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку (абзац третій).

Однак, позивачем 16.03.2012р. було подано до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року, з чого вбачається, що позивачем порушено строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV встановлювалось, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення -у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем прийнято рішення від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким позивачу нараховано 7934,48 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Та на час прийняття відповідачем вказаного рішення, 20.03.2012 р., правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначались Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (2464-17) (далі - Закон №2464-VI (2464-17) ), абзацом "й" підпункту 12 пункту 11 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" якого частини першу -дев'яту статті 106 Закону №1058-IV виключено.

Відповідно до абзацу шостого пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI (2464-17) на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (2464-17) .

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Так, в разі вчинення страхувальником порушення законодавства з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до набрання чинності Законом №2464-VI (2464-17) , тобто до 01 січня 2011 року, за яке Законом №1058-IV (1058-15) передбачалось застосування штрафних санкцій, застосуванню підлягають штрафні санкції, які діяли на момент вчинення такого порушення. При цьому, слід взяти до уваги, що перехідними положеннями Закону №2464-VI (2464-17) не ставиться в залежність можливість застосування штрафних санкцій у розмірі, які встановлювались Законом №1058-IV (1058-15) , від того чи були нараховані такі штрафні санкції до моменту набрання чинності Законом №2464-VI (2464-17) , оскільки законодавцем вжито сполучник "або" щодо нарахованих, не сплачених у період до 1 січня 2011 року сум штрафних санкцій, а тому твердження позивача щодо безпідставності застосування положень Закону №1058-IV (1058-15) , які втратили чинність у зв'язку з прийняттям Закону №2464-VI (2464-17) , позаяк пунктом 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI (2464-17) надано переживаючу дію окремим положенням Закону №1058-IV (1058-15) є необгрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва було правомірно прийнято рішення від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким позивачу нараховано 7934,48 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.