розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріденс»-Теплюка Владислава Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріденс»до Київської міської ради, треті особи: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, -

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріденс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення №2121/5599 від 25.05.2011 року (ra0212023-11) є необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує право власності позивача, оскільки ним фактично скасовано рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 85/1140 від 19.02.2009 року (ra0085023-09) «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», яке не є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування та відповідно має одноразове застосування і було виконано у повному обсязі 29.12.2009 року разом з укладанням договорів купівлі -продажу, у той час, як в органів місцевого самоврядування відсутні повноваження щодо скасування власних раніше прийнятих рішень індивідуальної дії щодо приватизації комунального майна, які фактично виконані. Водночас позивач зазначив про те, що у випадку виникнення у Прокуратури міста Києва сумнівів щодо законності рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 85/1140 від 19.02.2009 року (ra0085023-09) вона повинна була звернутися з відповідним позовом до суду про визнання спірного рішення недійсним та не мала права виносити протест.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріденс»-Теплюк Владислав Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

19.02.2009 року Київською міською радою прийнято рішення № 85/1140 (ra0085023-09) "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки"", яким внесено зміни до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 (ra0062023-07) "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки", а саме: доповнено додаток 4 до рішення - Перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, пунктами 554, 555, 556 та включено до об'єктів приватизації нежитлові будинки за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», «Б», «Г».

Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) був організований аукціон, за результатами якого були укладені договори купівлі-продажу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», «Б», «Г», між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріденс" були укладені договори купівлі продажу від 17.08.2010 року за реєстровим № 1904, від 19.08.2010 року за реєстровим № 1924 та від 17.08.2011 року за реєстровим № 1907, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер»продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріденс" купило нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», «Б», «Г».

Прокуратурою міста Києва листом № 07/1-2448-10 від 19.10.2010 року на ім'я Київської міської ради направлено протест на рішення Київради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) у частині включення до Програми приватизації нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, літ А, в якому було висунуто вимогу скасувати рішення Київської міської ради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) у частині включення до Програми приватизації нежитлових будинків на АДРЕСА_1 літери А, Б, Г.

25.05.2011 року Київською міською радою було прийнято рішення № 212/5599 (ra0212023-11) «Про розгляд протесту прокуратури міста Києва від 29.10.2010 року № 07/1-2448-10 на рішення Київради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) у частині включення до Програми приватизації нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, літ. А», яким задоволено протест прокуратури міста Києва від 29.10.2010 року № 07/1-2448-10 на рішення Київради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в "частині включення до Програми приватизації нежилих будівель на АДРЕСА_1, літ. "А", "Б", "Г", та скасовано позиції 554, 555, 556 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" "Група "А" додатка 4 до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 (ra0062023-07) "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріденс" не погоджуючись з рішенням Київської міської ради № 212/5599 від 25.05.2011 року (ra0212023-11) , вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача є правомірним та прийнято на підставі та в межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб

Статтею 21 зазначеного Закону встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Частинами першою та третьою статті 8 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Таким чином, у випадку виявлення прокурором акту, що суперечить закону, він має право внести протест, в якому, зокрема, поставити питання про скасування такого акту, який підлягає обов'язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження та у випадку його відповідності чинному законодавству, є обов'язковими для виконання всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб.

Судом першої інстанції було встановлено, що Прокуратурою міста Києва в листі № 07/1-2448-10 від 19.10.2010 року було викладено протест на рішення Київради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) у частині включення до Програми приватизації нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, літ А, в якому було висунуто вимогу скасувати рішення Київської міської ради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) у частині включення до Програми приватизації нежитлових будинків на АДРЕСА_1 літери А, Б, Г. Даний протест оскаржено не було.

Рішення «Про розгляд протесту прокуратури міста Києва від 29.10.2010 року № 07/1-2448-10 на рішення Київради від 19.02.2009 року № 85/1140 (ra0085023-09) у частині включення до Програми приватизації нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, літ. А» № 212/5599 від 25.05.2011 року (ra0212023-11) було прийнято відповідачем за результатами розгляду зазначеного протесту Прокуратури міста Києва.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що законні вимоги прокурора є обов'язковими до виконання, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно прийнято спірне рішення а тому підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості вимог даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.