розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кузнякова С.Ю. ) від 18.11.2011

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим (вул. Р. Люксембург, 20, с. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97300)

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у сумі 1078,08 грн.,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від18.11.2011 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1078,08 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим заборгованість по страховим внескам за 2010 р. у сумі 960,06 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 року скасувати, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована не відповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, неправильною оцінкою судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 20.08.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем та платником фіксованого податку, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 від 18.04.2006 року. Суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду Автономної Республіки Крим, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером 18-11-3928.

Згідно акту № 43 від 16.06.2011 року про донарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 донарахована сума по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за 2010 рік у розмірі 960,06 грн.

За донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі АР Крим № 104 від 16.06.2011 року до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 96,01 грн.

З урахуванням часткової сплати фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн., загальна сума заборгованості зі справи фінансових санкцій складає 118,02 грн. (96,01+192,01-170,00).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) № 2462-VI від 08.07.2010 року (2462-17) було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (1058-15) , у тому числі до п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (1058-15) зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.2010р. (2462-17) , до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року (1878-15) ) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

У відповідності до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 року встановлена у розмірі 888,00грн., з 1 жовтня - 907,00 грн., з 1 грудня - 922,00 грн.

Отже позивач є фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов'язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період з липня по серпень 2010 року у розмірі по 294,82 грн. (888грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010 року (2154-17) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (400/97-ВР) (33,2 відсотка).

Колегія судів зазначає, що позивачем було обґрунтовано розраховано суму заборгованості зі сплати відповідачів страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 960,06 грн.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону, п. 1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 10.06.2004, № 7-6 (z1000-04) "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Згідно із п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Рішення № 103 та № 104 про застосування фінансових санкцій були прийняті 16.06.2011року., тобто у той час, коли пункти 4, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратили чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 року (2464-17) . "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містять посилання на будь-яку іншу норму права.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 року (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

До 01.01.2011р., тобто до набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 року (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 року.

Відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, подання відомостей до системи персоніфікованого обліку.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 року (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 року (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 року (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування позивачем при винесенні рішень № 103, 3 104 від 16.06.2011р. недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 у справі 2а-12499/11/0170/19 - залишити без задоволення.