розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-2653/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006832305 від 23.12.2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 432 985,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн.- штрафні санкції: податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 року № 0006842305 про визначення суми податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 703 645,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення № 0006832305 від 23.12.2011 року, та № 0006842305 від 23.12.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 27 березня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , Податкового кодексу України (2755-17) , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходився на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «ОРІЄНС» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, про що було складено акт від 15.12.2011 року №6018/2305/25611992.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.138.1 ст.138, пп.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 703 645,00 грн., в тому числі у П кварталі 2011 року на суму 703 645 грн.; пп.198.1 ст.198; пп.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 432 985 грн., в тому числі за квітень 2011року на суму 432 985 грн.

За результатами перевірки було ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0006832305 від 23.12.2011 року, яким було позивачу визначено суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 432 985,00 грн. - основний платіж; 1,00 грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення № 0006842305 від 23.12.2011 року про визначення позивачу сум податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 703 645,00 грн. - основний платіж; 1,00 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , Податкового кодексу України (2755-17) .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП "ОРІЄНС" та неправильність формування податкового кредиту за квітень 2011 року в сумі 432 985,00 грн. та віднесення до валових витрат витрат за даними господарськими операціями за квітень 2011 року в сумі 703 645,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "ОРІЄНС", з яким був укладений договір на постановку товару № 280311 від 28.03.2011 року, а саме алюмінієві сплави підготовчі, брухт та відходи алюмінію.

Крім цього, між даними сторонами був укладений договір про надання послуг № 010411 від 01.04.2011 року про виконання ПП "ОРІЄНС" робіт пов"язаних з сортуванням, пакетуванням, дробленням, порізкою, очищенням, механічною обробкою та вантажно-розвантажувальними роботами брухту та відходів алюмінію.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту та валових витрат за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність найманих працівників у ПП"ОРІЄНС" та відсутність умов для ведення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»яснення інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України,

Абзац 16 якої каже, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку в зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційної скарги на те, що відсутні докази транспортування та подальшого використання згаданих товарів позивачем в своїй господарській діяльності.

Так, матеріали справи містять наступні документи: копія штатного розкладу позивачу, що підтверджує наявність персоналу для здійснення даного виду господарської діяльності; копії угод про отримання послуг по схову продукції; угоди оренди обладнання для переробки брухту кольорових металів; про оренду печей газових для плавки алюмінію, магнітно-грейферного крану тощо; паспорти плавки за квітень 2011 року щодо списання матеріалів до виробництва у піч та вихід готової продукції алюмінієвого сплаву; сертифікати якості готової продукції (марочних сплавів) позивача; копії договорів про подальшу реалізацію продукції наступним підприємствам - ТОВ "Силумин" ; ПП "Алкорм"; ВАТ "Металургичний комбінат "Азовсталь"; ТОВ "Пролис"; ТОВ "Гидротрансмаш"; ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод"; ВАТ "КОННЕКТОР"; ПАТ" Мариупольский металургический комбінат ім. Ілліча"; ТОВ "Біол".

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-2653/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.