розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Софт»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Софт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 року.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, так як ТОВ «Енглер-Софт»дотримано всіх вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних контрагента не є правомірним так як укладені угоди мають ознаки фіктивності. Відтак, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енглер-Софт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 736 275,00 грн., з яких 490 850,00 грн. основного платежу та 245 425,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятого рішення відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432305 від 08.042011 року на зменшену суму грошового зобов'язання, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у загальному розмірі 613 562,50 грн., з яких 490 850,00 грн. основного платежу та 122 712,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лабірінт - АВТ» укладено договір поставки від 08.06.2009 року, за умовами якого ТОВ «Лабірінт - АВТ»(постачальник) зобов'язувався передати у власність покупця - ТОВ «Енглер - Софт»товари, визначені специфікацією.

Загальна вартість придбаного позивачем товару складає 2 945 100,00 грн., в тому числі ПДВ -490 850,00 грн.

На виконання договору поставки ТОВ «Лабірінт - АВТ»виписало позивачу податкові накладні.

Позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Лабірінт - АВТ».

Відповідно до п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року (v0742760-11) , з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи накладних ТОВ «Лабірінт-АВТ»поставило на користь позивача 4 890 одиниць побутової техніки, серед якої багато одиниць крупно габаритної техніки.

Проте, позивачем не підтверджено наявність відповідних складських приміщень (площадки), які б дозволяли здійснювати зберігання такої кількості товару, не надано документів на підтвердження факту оприбуткування товару на складі та їх руху по складу.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лабірінт-АВТ» анульоване згідно акту від 20.07.2009р., причина анулювання - подання податковому органу декларацій з цього податку, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно вказаного акту розмір податкової заборгованості ТОВ «Лабірінт-АВТ»на дату складання акту складає 5 971 797,69 грн.

Враховуючи, що ТОВ «Лабірінт-АВТ» не знаходиться за юридичною адресою, транспортних засобів та людських ресурсів для виконання договорів не мало, податкову звітність не подавало з І півріччя 2009 року, його свідоцтво платника ПДВ анульовано, у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем доведено відсутність реального виконання Договору поставки № від 08.06.2009 року, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит за вказаною операцією.

Таким чином, апелянтом не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Софт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Софт»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 03.04.2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.