за позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013 №0000582202 та №0000592202 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП "Пілснер Україна" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013 №0000582202 та №0000592202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000582202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 380220,00грн. та за штрафними санкціями на суму 95055,00грн, податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000592202, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 362114,00грн. та за штрафними санкціями на суму 181057,00грн.

Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим просить позов задовольнити та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ДП "Пілснер Україна" зареєстроване Сквирською районною державною адміністрацією у Київській області 11.10.1996 за №13661200000000213 та взято на податковий облік 18.01.1997 за №51023.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі наказу від 25.12.2012 №2181, направлення від 25.12.2012 №2325/22-2, службового посвідчення від 02.12.2010 та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Пілснер Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Приємна пропозиція" за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №1241/22-2/25396329 від 21.12.2012, яким встановлено пп.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000582202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 380220,00грн. та за штрафними санкціями на суму 95055,00грн, податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000592202, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 362114,00грн. та за штрафними санкціями на суму 181057,00грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) ТОВ "Приємна пропозиція" для ДП "Пілснер Україна", а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ "Приємна пропозиція".

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Між ДП "Пілснер Україна" (Замовник) та ТОВ "Приємна пропозиція" (Виконавець) укладено ряд Договорів, зокрема:

- Договір №49 від 25.06.2012 про надання послуг з мерчандайзингу товарів. Предмет договору є: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з мерчандайзингу товару. Під мерчандайзингом Сторони мають на увазі підготовку товару до продажу в роздрібній торговельній мережі, що здійснюється в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, з метою збільшення обсягів продажів цього товару. Товаром за даним Договором є пиво, вода, соки, що поставляються у торгівельні мережі Компанією ДП "Пілснер Україна". Послуги з мерчандайзингу Товару надаються Виконавцем у місцях продажу товарів ДП "Пілснер Україна". На виконання зазначеного Договору між сторонами підписано Акт виконаних робіт №309 від 31.07.2012;

- Договір №50 від 26.06.2012 про надання послуг із стимулювання збуту. Предметом договору є: Замовник отримує, а Виконавець бере на себе обов'язки по виконанню робіт визначених пп.1.1 п.1 даного Договору. Під товаром (продукцією) в даному випадку є асортимент, який реалізується Замовником на території України (пиво, соки, мінеральна вода, чаї, безалкогольні напої, та інше). Сегмент покупців Замовника, який охоплює Виконавець при виконанні робіт - регіональні покупці, роздрібні покупці, а також представники сегменту ХоРеКа. Замовник зобов'язується оплатити послугу Виконавця в розмірах та в строки, визначені в ст.3 даного Договору. На виконання зазначеного Договору між сторонами підписано акти виконаних робіт №311 від 20.07.2012, №310 від 31.07.2012, №308 від 31.07.2012;

- Договір №41 від 26.07.2012 про надання послуг. Предметом договору є: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по розміщенню реклами Замовника та його продукції (та/або послуг) в друкованих засобах масової інформації (журнали, газети і т.п.), в Інтернеті (розробка веб-сайтів, рекламних банерів та їх розміщення в сеті Інтернет), та/або інших засобах масової інформації (ЗМІ). На виконання зазначеного Договору між сторонами підписано акти виконаних робіт №304 від 31.07.2012, №307 від 31.07.2012, №306 від 31.07.2012;

- Договір №46 від 27.06.2012 про надання маркетингових послуг. Предметом договору є: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручне Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять Замовника і які визначені у цьому Договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є товари Змовника, які реалізуються в регіональних торгівельних мережах. Перелік мереж наведений у Додатку 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Методами та способами проведення маркетингових досліджень Виконавцем за цим Договором є дослідження, що проводяться в регіональних торгівельних мережах із дорученням консультантів. При необхідності, розширені відомості щодо маркетингових досліджень визначаються Сторонами у окремому завданні. Завдання може складатись у довільній формі та передаватись Виконавцю факсимільним шляхом, по електронній пошті або усно. На виконання зазначеного Договору Виконавцем надано Звіт про роботи, виконані за період липень 2012.

ТОВ "Приємна пропозиція" виконано умови зазначених вище Договорів та виписано податкові накладні №307 від 31.07.2012, №305 від 31.07.2013, №306 від 31.07.2012 (Договір №41), №310 від 31.07.2012, №311 від 31.07.2012, №308 від 31.07.2012 (Договір №50), №309 від 31.07.2012 (Договір №49), №304 від 31.07.2012 (Договір №41).

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, окрім податкових накладних та актів виконаних робіт, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ТОВ "Приємна пропозиція", щодо укладених договорів.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшов акт від 20.09.2012 №3796/22-9/37264435 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приємна пропозиція" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно БД "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Приємна пропозиція", а саме: м.Київ, вул.Щорса, 31. А також, на товаристві працює одна особа - директор Бомба С.І. та сума внеску згідно установчих документів складає 1000,00грн..

Крім того, операції ТОВ "Приємна пропозиція" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ "Приємна пропозиція" не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ "Приємна пропозиція" від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністі наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою також встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Приємна пропозиція" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Приємна пропозиція", фінансово-господарські взаємовідносини між та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу п припису закону. правочини, укладені ТОВ "Приємна пропозиція" з зазначеними в акті контрагентами, зокрема ТОВ "Приємна пропозиція" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Тобто, ТОВ "Приємна пропозиція" порушено вимоги ст. 93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якою визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме - за юридичної адресою ТОВ "Приємна пропозиція" директор відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Зазначеним актом перевірки також встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ДП "Пілснер Україна" та ТОВ "Приємна пропозиція" правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція" правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України (435-15) , якими врегульовано поняття "недійсного" та "нікчемного" правочинів.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ "Приємна пропозиція" з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Приємна пропозиція" щодо виконання укладеного договору, оскільки у ТОВ "Приємна пропозиція" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ "Приємна пропозиція" не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (z1401-10) (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (436-15) (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ТОВ "Приємна пропозиція", податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ДП "Пілснер Україна".

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ "Приємна пропозиція" носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) , та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ДП "Пілснер Україна" та ТОВ "Приємна пропозиція" не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 (v0742760-11) зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002 (v_491600-02) , якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагента, а саме ТОВ "Приємна пропозиция".

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09 (v982_760-09) , правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Стосовно посилання представника позивача на судове рішення, а саме постанову ОАС м.Києва від 11.12.2012 №2а-13771/12/2670 за позовом ТОВ "Приємна пропозиція" до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання дій протиправними по проведенню зустрічної звірки ТОВ "Приємна пропозиція" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року, за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки" від 20.09.2012 № 3796/22-9/37264435.

В листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 (v2379760-12) , зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України (2747-15) встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом ч.1 ст. 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч.1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 (v0742760-11) , а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, належним чином не виконано покладеного на нього обов'язок щодо доказування. Всі встановлені у справі обставини, що мали значення для правильного її вирішення встановлювалися судом.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158- 163, 167, 254 КАС України, суд

у задоволенні позовних вимог ДП "Пілснер Україна" відмовити в повному обсязі.

постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.