04 лютого 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач 1) та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 2, КМДА), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність органів місцевого самоврядування (відповідачів) щодо неприйняття рішення у встановленому законом порядку за заявою позивача від 18 липня 2012 року на безоплатне одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га у межах міста Києва в порядку, встановленому чинним законодавством України; 2) зобов'язати відповідачів розглянути заяву позивача від 18 липня 2012 року на безоплатне одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га у межах міста Києва в порядку, встановленому чинним законодавством; 3) зобов'язати відповідачів надати позивачу відповідь про наявність будь-якої однієї земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування (із зазначенням її адреси, коду або кадастрового номеру земельної ділянки) у Голосіївському районі, або будь-якому іншому районі міста Києва із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,10 га; 4) зобов'язати відповідачів у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили направити суду звіт про виконання судового рішення, а копію цього звіту направити позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1385/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2013 року.

18 лютого 2013 року в судове засідання не прибув представник позивача, попередньо подавши клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 11 березня 2013 року.

В судовому засіданні 11 березня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову заперечив; відповідач 1 свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача 1 та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 11 березня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Київської міської ради та КМДА зі зверненнями від 15 березня 2012 року, 18 квітня 2012 року, 30 травня 2012 року, 13 липня 2012 року, 18 липня 2012 року та 20 вересня 2012 року, в яких просив, зокрема повідомити про порядок отримання земельної ділянки для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) ; надати письмову інформацію про наявність будь-якої однієї земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування (із зазначенням її адреси, коду або кадастрового номеру земельної ділянки) у Голосіївському районі міста Києва, або будь-якому іншому районі із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,10 га; надати земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га у межах міста Києва.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо неприйняття рішення за його заявою щодо безоплатного одержання земельної ділянки та просить зобов'язати відповідачів розглянути таку заяву та надати відповідь про наявність земельної ділянки, не наданої у власність чи користування, оскільки відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати земельні ділянки військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов.

Відповідач 1 свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Відповідач 2 проти позову заперечив, зазначивши, що порядок надання земельних ділянок у власність громадянам у місті Києві визначено Земельним кодексом України (2768-14) та Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №457/1867 (ra0457023-04) ; заява позивача розглянута у встановленому порядку; обов'язок подання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки покладено на особу, зацікавлену в її отриманні; позовні вимоги не відносяться до повноважень КМДА.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Частина шоста статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.

Водночас ні процитована стаття, ні інші норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) не визначають порядку одержання земельної ділянки військовослужбовцями, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов.

У свою чергу порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України (2768-14) .

Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Загальні положення, особливості та процедуру надання в постійне користування, встановлення сервітуту (права на обмежене користування), передачі в оренду та у власність земельних ділянок в місті Києві, оформлення права користування землею, встановлення сервітуту (права на обмежене користування) та посвідчення права власності на землю на підставі прийнятих Київською міською радою рішень встановлює Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №457/1867 (ra0457023-04) "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві" (далі по тексту - Тимчасовий порядок).

Статті 1, 2 Тимчасового порядку передбачають, що громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають безпосередньо до Київської міської ради клопотання про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку для зазначених цілей в оренду - клопотання в довільній формі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність, а у разі наміру одержати земельну ділянку в оренду у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки (далі - клопотання).

До клопотання додаються: графічні матеріали (М 1:2000), на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, матеріали фотофіксації земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд у разі якщо такі розташовані на земельній ділянці; викопіювання з кадастрового плану міста; копії рішень уповноважених органів про передачу (надання) земельної ділянки в користування або довідка Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність в архіві документів щодо відведення відповідної земельної ділянки; погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб (підпис землекористувача посвідчується нотаріально у встановленому порядку); копія документів про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, якщо такі розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії); копія матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія паспорта громадянина; копія довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі якщо клопотання подається представником).

При цьому жодних особливостей в порядку набуття права на земельну ділянку для окремих категорій громадян, у тому числі військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, Земельний кодекс України (2768-14) та Тимчасовий порядок не передбачають.

Виходячи з наведених правових норм вбачається, що право отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку, може бути реалізовано громадянами, у тому числі військовослужбовцями, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, у встановленому законом порядку, зокрема необхідним є подання відповідного клопотання разом з графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та іншими документами, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та Тимчасовим порядком.

Рішення ж про надання земельної ділянки приймається після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи.

Крім того, згідно з положеннями статті 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належать до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території.

Як зазначено у пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За таких підстав вбачається, що надання земельних ділянок у власність громадянам належить до компетенції Київської міської ради, водночас КМДА не наділена такими повноваженнями.

Судом встановлено, що прохання про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку викладено позивачем у заяві від 18 липня 2012 року, яка адресована Київській міській раді та КМДА; до цієї до заяви позивач додав довідки Служби безпеки України про вислугу років та щодо перебування на квартирному обліку.

Разом з тим, документів, подання яких визначено у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України та Тимчасовому порядку, позивачем разом із заявою про надання земельної ділянки не надано, у зв'язку з чим листом від 16 серпня 2012 року №03-480/24571 Головне управління земельних ресурсів КМДА повернуло заяву позивача на доопрацювання. Доказів, які б підтверджували отримання відповідачем 1 погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, матеріали справи не містять.

Таким чином, наведене свідчить, що позивачем не дотримано встановленого Законом порядку для набуття та реалізації права на землю, що виключає обов'язок Київської міської ради приймати рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, а з урахуванням того, що КМДА не наділена повноваженнями розпоряджатись землями, обов'язку приймати рішення про надання позивачу земельної ділянки теж не мала; тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо неприйняття рішення про надання позивачу земельної ділянки нормативно та документально не підтверджується й не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про зобов'язання розглянути заяву позивача від 18 липня 2012 року в порядку, встановленому чинним законодавством, та надати відповідь про наявність будь-якої однієї земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування, суд зазначає про наступне.

Стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Застосування до спірних правовідносин зазначених норм Закону дає підстави стверджувати, що відповідачі, отримавши звернення позивача від 18 липня 2012 року, зобов'язані були в місячний термін розглянути на таке звернення та надати обґрунтовану відповідь за результатами його розгляду.

Разом з тим, відповідачі не надали суду доказів на підтвердження того, що ним в місячний термін розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2012 року про надання у власність земельної ділянки та надано відповідь за результатами розгляду такого звернення.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання відповідача 2 на те, що відповідь на звернення позивача надана Головним управлінням земельних ресурсів КМДА у листі від 16 серпня 2012 року №03-480/24571, оскільки позивач до Головним управлінням земельних ресурсів КМДА безпосередньо не звертався.

Так само відповідачами не надано доказів того, що ними надано відповідь позивачу щодо наявності будь-якої однієї земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування (із зазначенням її адреси, коду або кадастрового номеру земельної ділянки) у Голосіївському районі міста Києва, або будь-якому іншому районі із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,10 га.

Суд враховує, що КМДА не наділена повноваженнями надавати земельні ділянки у власність громадянам, однак, звертає увагу, що частина третя статті 7 Закону України "Про звернення громадян" встановлює, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; а тому відповідач 2, встановивши, що питання, порушені позивачем у його зверненні не входять до повноважень КМДА, мав переслати отримане звернення за належністю.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідачів розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2012 року та надати відповідь про наявність будь-якої однієї земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування (із зазначенням її адреси, коду або кадастрового номеру земельної ділянки) у Голосіївському районі міста Києва, або будь-якому іншому районі із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,10 га, та про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами частково доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стосовно клопотання позивача про зобов'язання відповідачі надати звіт про виконання судового рішення та направлення копії звіту позивачу суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення строку для подання суб'єктом владних повноважень-відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних, є дискреційним повноваженням суду, та відповідно до пункту 4 частини першої 163 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови.

Оскільки дана постанова вимагає від Київської міської ради Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єктів владних повноважень-відповідачів строк для подання звіту про виконання вказаної постанови у місячний строк з дня набрання нею законної сили.

В той же час Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) не встановлює обов'язку суб'єкта владних повноважень-відповідача направляти копію звіту позивачеві; при цьому позивач наділений правом ознайомитись зі звітом про виконання постанови (в разі його надходження) в порядку ознайомлення з матеріалами справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Київську міську раду та Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2012 року про безоплатне одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га у межах міста Києва в порядку, встановленому чинним законодавством.

3. Зобов'язати Київську міську раду та Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) надати позивачу відповідь про наявність будь-якої однієї земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування (із зазначенням її адреси, коду або кадастрового номеру земельної ділянки) у Голосіївському районі, або будь-якому іншому районі міста Києва із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,10 га;

4. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять гривень двадцять копійок) шляхом їх безспірного списання пропорційно з рахунку Київської міської ради та рахунку Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).