Товариство з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень №0000972260 та №0000851530 від 15.11.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ"(код за ЄДРПОУ 36192873) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсним договір між позивачем та ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ", в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 07.02.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ", код за ЄДРПОУ 25283737, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. №875/22-6/25283737 від 02.11.2012 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем, зокрема, порушено вимоги п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п. 7.7.2 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, зокрема: занижено податок на додану вартість, що призвело до нарахування податкових зобов’язань на загальну суму 161817,00 грн., а саме: за вересень 2010 року у сумі 1714,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 38575,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 100887,00 грн., за грудень 2010 р. у сумі 20641,00 грн.; завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на загальну суму 137058,00 грн., а саме: за лютий 2010 р. у сумі 41077,00 грн., за березень 2010 року у сумі 34593,00 грн., за квітень 2010 р. у сумі 31807,00 грн., за травень 2010 р. у сумі 29581,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000972260 від 15.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 202272,00 грн., з яких 161817,00 грн., - за основним платежем, а 40455,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000851530 від 15.11.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 137058,00 грн., а також зобов’язано позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 29895,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.03.2004 р., після реорганізації Приватного підприємства "Дивосвіт", зареєстрованого 11.11.1997 р. Мінською районною державною адміністрацією м. Києва, взято на податковий облік у ДПІ у Оболонському районі м. Києва 21.07.2004 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 20.08.2004 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ", як замовником, та ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ", як виконавцем, був укладений Договір про надання послуг №02-0110-Т від 15.01.2010 року, (надалі – Договір про надання послуг), згідно п.1.1. та п.4.4. якого замовник замовляє, а виконавець зобов’язується здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних матеріалів, що додаються. Вартість робіт по цьому договору визначається в завданні на трансляцію рекламних відеосюжетів, що є невід’ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що відповідно до Завдань на трансляцію рекламного відеосюжета ТОВ "Диво-Світ" №1 (на суму 405000,00 грн., в т.ч. ПДВ 67219,92 грн.), №2 (на суму 398000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66058,09 грн.), №3 (на суму 340000,00 грн. в т.ч. ПДВ 56431,54 грн.), №4 (на суму 340000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56431,54 грн.), №5 (на суму 350000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58091,29 грн.), №6 (на суму 360000,00 грн., в т.ч. ПДВ 59751,03 грн.) ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" зобов’язувалось надати послуги позивачу на загальну суму 2193000,00 грн., в т.ч. ПДВ 363983,41 грн.

На виконання умов Договору про надання послуг, ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" здійснило комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному ТБ України на загальну суму 2193000,00 грн., в т.ч. ПДВ 363983,41 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) Договору №02-0110-Т від 15.01.2010 р. (№1-Т від 28.02.2010 р. на суму 405000,00 грн., в т.ч. ПДВ 67219,92 грн., №2-Т від 31.03.2010 р. на суму 398000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66058,09 грн., №3-Т від 30.04.2010 р. на суму 340000,00 грн. в т.ч. ПДВ 56431,54 грн., №4-Т від 31.05.2010 р. на суму 340000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56431,54 грн., №5-Т від 30.06.2010 р. на суму 350000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58091,29 грн., №6-Т від 31.07.2010 р. на суму 360000,00 грн., в т.ч. ПДВ 59751,03 грн.), які містять всі обов’язкові реквізити.

Виконання умов вказаного Договору про надання послуг підтверджується також відповідними Звітами про виконання рекламної кампанії для організації ТОВ "Диво-Світ" на регіональному телебаченні України у лютому 2010 р. – липень 2010 р., сітками трансляції програм "TVторія", трансляціями програм "TVторія", ефірними довідками, монтажними листами до програми "TVторія", Звітом про організацію проведення рекламних заходів від 31.12.2010 р.

Судом встановлено, що ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 2193000,00 грн., в т.ч. ПДВ 363983,41 грн. (№22 від 02.02.2010 р. на суму 405000,00 грн., в т.ч. ПДВ 67219,92 грн., №52 від 01.03.2010 р. на суму 398000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66058,09 грн., №98 від 07.04.2010 р. на суму 310000,00 грн. в т.ч. ПДВ 51452,28 грн., №114 від 08.04.2010 р. на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4979,25 грн., №138 від 12.05.2010 р. на суму 340000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56431,54 грн., №167 від 07.06.2010 р. на суму 350000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58091,29 грн., №184 від 12.07.2010 р. на суму 360000,00 грн., в т.ч. ПДВ 59751,03 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" було анульовано лише 17.05.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за лютий-липень 2010 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов’язок контролювати звітність контрагентів на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору про надання послуг позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 2193000,00 грн., в т.ч. ПДВ 363983,41 грн., що підтверджується, дослідженими судом, платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції №5157 від 02.02.2010 р., №5301 від 01.03.2010 р., №5781 від 07.06.2010 р., №5626 від 12.05.2010 р., №5460 від 07.04.2010 р., №5461 від 08.04.2010 р., №5938 від 12.07.2010 р..

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ".

Відповідно до ч.4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору про надання послуг недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов’язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору про надання послуг, укладеного між позивачем та ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У письмових поясненнях представник позивача зазначив, що замовлені у ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" послуги мали прямий вплив на господарську діяльність ТОВ "Диво-Світ", оскільки були замовлені з метою залучення нових споживачів послуг позивача, в тому числі з регіонів України. Необхідність отримання таких послуг та результат внаслідок їх надання мають прямий зв’язок з господарською діяльністю позивача.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та констатує, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "ТРК "Адвентіс-ТВ" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (996-14) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (z0168-95) , не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000972260 та №0000851530 від 15.11.2012 р.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69- 71, ч.3 ст. 94, ст. 158- 163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 15.11.2012 року №0000972260 та №0000851530.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25283737) за рахунок Державного бюджету України.

постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.