ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 березня 2013 року 10 год. 00 хв. № 826/243/13-а
( Додатково див. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (rs31596032) )
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТТЕКС" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2012 року № 0000702230, № 0000712230, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТТЕКС" (далі - ТОВ "ІНТТЕКС", позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2012 року № 0000702230, № 0000712230.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570 щодо заниження ТОВ "ІНТТЕКС" податку на прибуток за 2010 рік та І-ий квартал 2011 року на загальну суму 91 220, 00 грн. і податку на додану вартість за звітний періоди жовтень-листопад 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 72 975, 00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Ізумруд" (ідентифікаційний код 32377965) є протиправними і необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами (ТОВ "ІНТТЕКС" (Покупець) і ТОВ "Ізумруд" (Постачальник) умов усних угод поставки товарів (електронне обладнання та комплектуючі), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (а саме: видатковими і податковими накладними, рахунками, виписками з банківського рахунку), які надавалися до перевірки; в періоди укладення та виконання вказаних Угод обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про невідповідність Угод нормам чинного законодавства України або інтересам держави та суспільства, тобто такого, що порушує публічний порядок. При цьому безпосереднім доказом нікчемності правочинів не можуть слугувати припущення слідчого про фіктивність діяльності підприємства-контрагента та висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.07.2012р. № 1578/22-222/32377965 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ізумруд" (код 32377965) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р., оскільки документальна перевірка ТОВ "Ізумруд" по суті не проводилася; названі правочини в судовому порядку недійсними не визнавалися; позивач як Покупець не може нести відповідальність за неподання його контрагентом (Постачальником) податкової звітності або зазначення ними у такій звітності недостовірних даних, з урахуванням необізнаності позивача щодо цих обставин. Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму коштів 364 877, 00 грн. та до податкового кредиту за жовтень-листопад 2010 року, січень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 72 975, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ізумруд".
Відповідач проти позову заперечував, надавши 19 лютого 2013 року до суду письмові заперечення б/н та б/д. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що підставою для донарахування спірних сум грошових зобов'язань стали матеріали позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Інттекс", з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. (Акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570). В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "ІНТТЕКС" в порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст.ст. 203, 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 91 220, 00 грн. (в т.ч. за 2010 рік - 82 876, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року - 8 344, 00 грн.); пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст.ст. 203, 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, занижений податок на додану вартість на загальну суму 72 975, 00 грн. (в т.ч. за жовтень 2010 року - 20 599, 00 грн., за листопад 2010 року - 45 701, 00 грн., за січень 2011 року - 6 675, 00 грн.). Дані висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема, на постанові слідчого від 09.07.2012р. про призначення документальної перевірки ТОВ "ІНТТЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ізумруд" за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., з тексту якої вбачається про порушення кримінальної справи № 54-3414 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України відносно громадянина ОСОБА_1 (а саме: сприяння останнього в здійсненні організованої діяльності по створенню (придбанню) "фіктивних" суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ "Ізумруд"), на протоколі допиту ОСОБА_1 від 25.05.2012р. та на акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.07.2012р. за № 1578/22-222/32377965 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ізумруд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р.
В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 14 лютого 2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
14 лютого 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ "ІНТТЕКС" (ідентифікаційний код 32346570) було зареєстровано як юридичну особу 17 лютого 2003 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 1 069 120 0000 004158).
ТОВ "ІНТТЕКС" було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 19 лютого 2003 року за № 4540, станом на момент складання Акта перевірки від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570 перебувало на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.03.2003р. № 36732070 ТОВ "ІНТТЕКС" являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 323465726541) по дату складання Акта перевірки від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570. Станом на 01 березня 2013 року позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.03.2003р. № 36732070, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 526615 до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 43.21 Електромонтажні роботи, 26.20 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування, 26.30 Виробництво обладнання зв'язку, 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Також згідно ліцензії серії АГ № 577820, виданої 24 травня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, строком до 26 травня 2016 року, позивачу надано право здійснювати господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.
Протягом періоду з 06.09.2012р. по 19.09.2012р. працівник ДПІ у Оболонському районі м. Києва провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНТТЕКС" (ідентифікаційний код 32346570) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ізумруд" (ідентифікаційний код 32377965) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., за результатами якої було складено Акт від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570.
В ході проведення вказаної документальної перевірки ТОВ "ІНТТЕКС" перевіряючим були використані наступні документи та відомості: відомості автоматизованих інформаційні систем податкового органу (АІС ОР, АІС "TAX", АІС "Аудит", АС "Бест-Звіт", АІС "РПП", АІС "ПДС" та ін.), податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "ІНТТЕКС" за жовтень і листопад 2010 року (вх. № 261975 від 15.11.2010р., № 279416 від 16.12.2010р.), за січень 2011 року (вх. № 7728 від 16.02.2011р.), з Додатками № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до зазначених вище податкових декларацій; декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ "ІНТТЕКС" за 2010 рік (вх. № 329796 від 27.01.2011р.) та І-ий квартал 2011 року (вх. № 101064 від 15.04.2011р.); постанова ст. слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві від 09.07.2012р. про призначення документальної перевірки за матеріалами кримінальної справи № 54-3414; постанова ст. слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві від 20.06.2012р.; копії первинних і розрахункових документів, наданих ТОВ "ІНТТЕКС" до перевірки (а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки з рахунків ТОВ "ІНТТЕКС"); копія протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 25.05.2012 р.; акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.07.2012р. за № 1578/22-222/32377965 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965) щодо підтвердження господарських відносин і платниками податків за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р.
Під час проведення перевірки перевіряючим було встановлено, що протягом жовтня-листопада 2010 року та січня 2011 року ТОВ "ІНТТЕКС" придбало у ТОВ "Ізумруд", в особі директора ОСОБА_1, товари - електронне обладнання та комплектуючі (контролер доступу, пульт управління, акумулятор, механізм турнікета, тощо) на загальну суму 437 853, 42 грн., в т.ч. ПДВ - 72 975, 41 грн.
При цьому до проведення вказаної документальної перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримала від старшого слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. постанову від 09.07.2012р. про призначення документальної перевірки ТОВ "ІНТТЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ізумруд" за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., в якій зазначено, що відносно громадянина ОСОБА_1 порушена кримінальна справа № 54-3414 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2. ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Так, з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за сприяння ОСОБА_1 було організовано створення (придбання) "фіктивних" суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі - ТОВ "Ізумруд".
Відповідно до тексту іншої постанови ст. слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 20.06.2012р.: "Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року обіймав посаду директора Товариства обмеженою відповідальністю "Ізумруд", яке зареєстровано рішенням Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва за юридичною адресою: м. Київ, вул. Калачевська, 3, кв. 23, -…на ОСОБА_1, у відповідності з п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій. Крім того, ОСОБА_1 у відповідності з п. 6 ст. 8 зазначеного Закону зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.
Однак, ОСОБА_1, ігноруючи, як нормативні акти, що визначають правильність ведення бухгалтерського та податкового обліків, так і свої обов'язки службової особи ТОВ "ІЗУМРУД", умисно, із корисливих спонукань, шляхом заниження об'єкту оподаткування, ухилився від сплати податку на додану вартість у особливо великих розмірах.
З метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за сприяння ОСОБА_1 було організовано створення (придбання) наступних "фіктивних" суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб): ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965), ТОВ "НВП "Арт Пром" (код ЄДРПОУ 37634209), ТОВ "НВЦ "Електропромторг" (код ЄДРПОУ 37515907), ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" (код ЄДРПОУ 37500602), ТОВ "НВО "Мета" (код ЄДРПОУ 37401232), ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" (код ЄДРПОУ 36644829).
ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, восени 2009 року, перебуваючи на території м. Києва, не маючи наміру займатися господарською діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб, за грошову винагороду, придбати ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965), усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство придбавається з метою прикриття незаконної діяльності.
Так, ОСОБА_1 розуміючи протиправний характер запропонованих йому дій, направлених на прикриття незаконної діяльності, як майбутній власник та директор, придбаного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965) для прикриття незаконної діяльності, вступив у попередню злочинну змову з невстановленими слідством особами, які в кінці листопада 2009 року у невстановленому слідством місці та при невстановлених слідством обставинах виготовили протокол № 4/2009 загальних зборів учасників ТОВ "Ізумруд" від 24.11.09 та нову редакцію статуту ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965), а також інші документи, необхідні для державної перереєстрації.".
Також, відповідно до протоколу допиту від 25.05.2012р. обвинуваченого ОСОБА_1, що був проведений ст. слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві майором податкової міліції Новачком С.А., на запитання задане ОСОБА_1, як номінальному директору ТОВ "Ізумруд", чи здійснював фінансово-господарські операції, чи поставляли товари (послуги), чи підписували фінансово-господарські документи з ТОВ "ІНТТЕКС", була надана відповідь: "вказане підприємство та його посадові особи мені не знайомі. ТОВ "Ізумруд" мною було придбано без мети здійснення діяльності вказаної в установчих документах. Як номінальний директор ТОВ "Ізумруд" не поставляв будь-яких товарів та не надавав будь-яких послуг".
Крім того, до ДПІ у Оболонському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.07.2012р. за № 1578/22-222/32377965 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ізумруд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р. В даному Акті, зокрема, зазначено, що гр. ОСОБА_1 фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "Ізумруд" не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів, не здійснював поставки товарів та не надавав послуг іншим підприємствам.
Згідно постанови ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 20.06.2012р. відносно гр. ОСОБА_1 за фактом фіктивного підприємництва порушена кримінальна справа по ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 358 КК України.
На підставі вищевикладеного, перевіряючий прийшов до висновків щодо нереальності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "ІНТТЕКС" і ТОВ "Ізумруд", а тому, як наслідок, перевіркою не можуть бути прийняті до уваги первинні документи та податкові накладні, виписані від імені ТОВ "Ізумруд".
В розділі 4 "Висновок" Акта від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570 перевіряючий встановив порушення ТОВ "ІНТТЕКС" вимог податкового законодавства України, а саме:
- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит та відповідно занижено податок на додану вартість на загальну суму 72 975, 00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 20 599, 00 грн., за листопад 2010 року - 45 701, 00 грн. і за січень 2011 року - 6 675, 00 грн.;
- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР (із змінами та доповненнями), що призвели до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 91 220, 00 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 82 876, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року - 8 344, 00 грн.
10 жовтня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі Акта від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000702230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ "ІНТТЕКС" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111 940, 00 грн., в т.ч. 91 220, 00 грн. - основний платіж, 20 720, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- № 0000712230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), визначило ТОВ "ІНТТЕКС" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89 551, 00 грн., в т.ч. 72 975, 00 грн. - основний платіж, 16 576, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Згідно рішення ДПС у м. Києві від 24.12.2012р. № 8839/10/12-114, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ТОВ "ІНТТЕКС", спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення.
При вирішення даного спору суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.
Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.
В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (z1401-10) , (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) так і Податковим кодексом України (2755-17) , визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV (996-14) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (z0168-95) (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).
В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України "Про мови в Україні" (п. 1.3 Положення).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 (v0742760-11) .
При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, про що було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11 (v1936760-11) .
В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом жовтня-листопада 2010 року та січня 2011 року між ТОВ "ІНТТЕКС" (Покупець), в особі директора Філатова В.В., та ТОВ "Ізумруд" (Постачальник), в особі директора ОСОБА_1, було укладено ряд усних угод поставки товарів (модуль індикації, контролер доступу, адаптер, турнікет, акумулятор, тощо), що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема відповідає нормам ст. 206 Цивільного кодексу України.
Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати вартості товарів) за вказаним Угодами підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами, які підписані керівниками підприємств - Філатовим В.В. та ОСОБА_1:
- видатковими накладними від 04.10.2010р. № 04104 на суму 27 784, 56 грн. (з ПДВ), від 15.10.2010р. № 15104 на суму 50 116, 80 грн. (з ПДВ), від 29.10.2010р. № 291012 на суму 45 694, 80 грн. (з ПДВ), від 09.11.2010р. № 09112 на суму 45 144, 00 грн. (з ПДВ), від 10.11.2010р. № 10111 на суму 141 711, 60 грн. (з ПДВ), від 15.11.2010р. № 15112 на суму 48 776, 70 грн. (з ПДВ), від 18.11.2010р. № 18111 на суму 38 574, 00 грн. (з ПДВ), від 10.01.2011р. № 1001/4 на суму 40 050, 96 грн. (з ПДВ). Всього поставлено товарів на загальну суму 437 853, 42 грн. (з ПДВ). При цьому відповідно до письмових пояснень позивача б/н і б/д, наданих до канцелярії суду 18 січня 2013 року, ТОВ "ІНТТЕКС" одержувало відповідні товари за попередньою усною телефонною домовленістю з співробітником ТОВ "Ізумруд". Співробітник ТОВ "Ізумруд" самостійно привозив замовлений товар до офісу позивача та передавав його керівнику ТОВ "ІНТТЕКС" Філатову В.В. або комерційному директору Сальникову О.В. разом із супровідними документами;
- витягами з Журналу реєстрації довіреностей ТОВ "ІНТТЕКС" за ІV-ий квартал 2010 року і І-ий квартал 2011 року;
- рахунками від 04.10.2010р. № 04104/2 на суму 27 784, 56 грн. (з ПДВ), від 15.10.2010р. № 15104/1 на суму 50 116, 80 грн. (з ПДВ), від 29.10.2010р. № 2910/1 на суму 45 694, 80 грн. (з ПДВ), від 09.11.2010р. № 09112 на суму 45 144, 00 грн. (з ПДВ), від 10.11.2010р. № 1011/1 на суму 141 711, 60 грн. (з ПДВ), від 15.11.2010р. № 1511/1 на суму 48 776, 70 грн. (з ПДВ), від 18.11.2010р. № 1811/2 на суму 38 574, 00 грн. (з ПДВ), від 10.01.2011р. № 1001/4 на суму 40 050, 96 грн., виставленими ТОВ "Ізумруд" для оплати вартості товарів;
- оборотно-сальдовою відомістю ТОВ "ІНТТЕКС" по рахунку бухгалтерського обліку 281 "Товари на складі" за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р.;
- виписками з банківського рахунку позивача в Київській міській філії ПАТ "Укрсоцбанк" (МФО 322012) за 26.10.2010р., 29.10.2010р., 12.11.2010р., 18.11.2010р., 23.11.2010р., 16.12.2010р. Оплата частини придбаних товарів здійснювалося ТОВ "ІНТТЕКС" шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку № 26006014160851 в Київській міській філії ПАТ "Укрсоцбанк" (МФО 322012), на рахунок свого контрагента № 26000300005681 в ПАТ "Фінексбанк" (МФО 380311).
За результатами здійснення поставок товарів ТОВ "Ізумруд" були виписані такі податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 72 975, 57 грн., а саме: від 04.10.2010р. № 04104 на суму 27 784, 56 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 630, 76 грн.), від 15.10.2010р. № 15104 на суму 50 116, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 352, 80 грн.), від 29.10.2010р. № 291012 на суму 45 694, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 615, 80 грн.), від 09.11.2010р. № 09112 на суму 45 144, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 524, 00 грн.), від 10.11.2010р. № 10111 на суму 141 711, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 618, 60 грн.), від 15.11.2010р. № 15112 на суму 48 776, 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 129, 45грн.), від 18.11.2010р. № 18111 на суму 38 574, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 429, 00 грн.), від 10.01.2011р. № 1001/4 на суму 40 050, 96 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 675, 16 грн.). При цьому згідно тексту цього Акта перевірки під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ "Ізумруд" на адресу позивача, перевіряючими не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).
За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV (996-14) та вказаного Положення.
Відповідно до усних та письмових пояснень позивача б/н і б/д, наданих в ході розгляду даної справи, з документальним підтвердженням, придбані товари були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності (а саме - реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності на підставі усних угод, а також використанні для виконання підрядних робіт з монтажу обладнання), про що свідчать наступні документи (копії яких наявні в матеріалах справи): видаткові накладні на поставу товарів покупцям та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від уповноважених осіб контрагентів-покупців (ЗАТ "Маріупольська кондитерська фабрика", ТОВ "Український фінансово-економічний інститут", ВАТ "Київпроект", ЗАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика", ТОВ "Шенк процес Україна"); договори підряду від 08.09.2010р. № 17/10-КД, від 10.12.2010р. № 25/10-В, від 20.10.2010р. № 23/10-В; договір оренди від 15.12.2009р. за № 112Б, укладений з ДП "Есмаш-2" ТОВ "Есмаш" (Орендодавець) щодо платного користування нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Светлицього, 35, - загальною площею 35,6 м2, акт прийому-передачі приміщення від 01.01.2010р. за цим Договором, штатні розклади підприємства, затверджені 11.10.2010р. та 04.01.2011р. (на підтвердження наявності відповідних трудових ресурсів, офісних і складських приміщень, що необхідні для здійснення господарської діяльності); виписки з банківського рахунку позивача за IV-ий квартал 2010 року та І-ий квартал 2011 року на підтвердження отримання коштів від Покупців за реалізовані товари та виконані роботи, оплати орендних платежів.
Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ "Ізумруд" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в IV-му кварталі 2010 року, І-му кварталі 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за листопад 2011 року, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ "Ізумруд" умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.
Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Так, безпосередньо в Акті перевірки від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем) шляхом позбавлення його права на податковий кредит.
Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 49 086, 97 грн. за наслідками спірних господарських операцій в Акті перевірки від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570.
В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ "Ізумруд".
Зокрема, в Акті перевірки від 26.09.2012р. № 724/22-3/32346570 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства саме за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань".
В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до листа ВРКС СУ ДПС у м. Києві від 23.01.2013р. № 465/09-10, наданого у відповідь на судовий запит від 08.01.2013р. № 2а-17444/12/2670, судом встановлено, що 20 червня 2012 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України.
25 червня 2012 року обвинуваченому ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового слідства, а кримінальну справу № 54-3414 було направлено до Прокурора м. Києва для затвердження відповідного обвинувального висновку та визначення підсудності.
За результатами дослідження тексту постанови ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Бабія О.В. від 20.06.2012р. про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого, судом встановлено, що під час провадження досудового слідства по вказаній кримінальної справі слідчим не з'ясовувалися факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ "Ізумруд" і ТОВ "ІНТТЕКС". Натомість слідством встановлені лише факти фіктивного придбання та перереєстрації ОСОБА_1 підприємства ТОВ "Ізумруд".
Надалі постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року у кримінальній справі № 1-555/12 (копія якої надана була надана супровідним листом 12.02.2013р. № 137 на судовий запит від 04.02.2013р. по справі № 2а-17444/12/2670), ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України на підставі норм ст.ст. 1, 6, 8 Закону України "Про амністію" від 28.07.2011р., та закрито порушену кримінальну справу.
В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 54-3414 (а саме: протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 25.05.2012р., постанову слідчого від 20.06.2012р. про закриття кримінальної справи в частині, порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ), за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України, як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з його постачальниками товарів - ТОВ "Ізумруд".
На підставі вищевикладеного, та з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд та дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158- 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТТЕКС" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 10 жовтня 2012 року № 0000702230, № 0000712230.
постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя
О.В. Дегтярьова