Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про признання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 04.09.2012 № 0000522201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 194,00 грн. та № 0000532201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 19 878,29 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 9939,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач, в ході перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ через встановлення взаємовідносин з контрагентом, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів та безтоварність здійснених операцій. Позивач зазначає, що встановлені відповідачем обставини не свідчать про порушення ним встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про місце дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, надіслав суду письмові заперечення проти позову (а.с.116-117), відповідно до яких просить у задоволенні позову відмовити, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскаржувані рішення прийняті ним правомірно, на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованими та законними.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обв'язки. Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України (2747-15) , пояснення позивача, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Красноперекопська ОДПІ АРК ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям таких повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України (436-15) та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» є юридичною особою (код за ЄДРПОУ 32188239), зареєстрованою виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради Автономної Республіки Крим 01.01.2003 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 448064).

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Суд зазначає, що ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» взято на облік платника податків 13.01.2003 за № 1/03 в Красноперекопській ОДПІ АР Крим ДПС, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.04.2003 № 384201, виданого Красноперекопською ОДПІ являється з 04.04.2003 платником податку на додану вартість.

В період з 13.08.2012 р. по 17.08.2012 р. Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Максвел-Буд» (ЄДРПОУ 37109200) за період з 01.10.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складений акт від 21.08.2012 № 973/22-01/32/188239 (а.с.11-34).

Згідно з висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення:

· п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та заниження внаслідок цього податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року у сумі 39 976,49 грн.;

· п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та заниження внаслідок цього податку на додану вартість на загальну суму 19 878,29 грн., в т.ч. за листопад 2001 р. - у сумі 16 878,29 грн., за лютий 2011 р. - у сумі 3 000,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» на адресу Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС, надіслало заперечення (а.с.35-40), на які позивач отримав відповідь Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС від 03.09.2012 року № 6935/10/22-01 про те, що у порушення п.198, п.198.3 ст.198 п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) «Шляхове-будівельне управління-49» зависило податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 19 878,29 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. - у сумі 16 878,29 грн., за лютий 2011 р. - у сумі 3 000,00 грн. ; у зв'язку з виявленими помилками при складанні акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» (код ЄДРПОУ 32188239) від 21.08.2012 р. № 973/22-01\32188239 п.1 висновку на сторінці 23 (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI з врахуванням термінів, визначених цим Кодексом, підприємством занижено податок на прибуток підприємств у сумі 39 976,49 грн., в т.ч. по періодам за 4 квартал 2011 року у сумі 39 976,49 грн.) вважати таким, що викладено в наступній редакції: п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI з врахуванням термінів, визначених цим Кодексом, підприємством занижено податок на прибуток підприємств у сумі 9 194,00 грн., в т.ч. по періодам за 4 квартал 2011 року у сумі 9 194,00 грн., що не змінює суть порушень. На думку відповідача, висновки акту від 21.08.2012 р. № 973/22-01\32188239 документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Максвел-Буд» (ЄДРПОУ 37109200) за період з 01.10.2011 по 31.03.2012, є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі вказаного акту перевірки Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 р. № 0000522201 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 9 194,00 грн. (а.с.54) та № 0000532201 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 29 817,00 грн. (а.с.55).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» звернулося до Окружного адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС від 04.09.2012 р. № 0000522201 та № 0000532201.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 р. № 0000522201 та № 0000532201, судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно п.3.2.2. акта позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Максвел-Буд» від 21.08.2012 № 973/22-01/32/188239, висновки якого були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, за період з 01.10.2011 по 31.03.2012 ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» задекларовано валові витрати в сумі 68 601 970,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2011 по 31.03.2011 встановлено їх завищення на суму 39 976,49 грн., в тому числі 2-4 квартал 2011 року в розмірі 39 976,49 грн.

Згідно перевірених документів (податкових накладних, платіжних доручень, відомостей по бухгалтерському рахунку № 205, відомостей по бухгалтерському рахунку № 361, реєстрам податкових накладних) у період листопад 2011 - лютий 2012 року ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» придбало товарів від ТОВ «Максвел Буд» (код за ЄДРПОУ 37109200) на суму 119269,74 грн.:

- 4 квартал 2011 року - 101 269,74 грн.;

- 1 квартал 2012 року - 18 000,00 грн.

Однак, до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС від Ленінської МДПІ в м. Луганську надійшли Акти від 26.03.2012 № 350/23-37109200 про неможливість проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел Буд», код за ЄДРПОУ 37109200, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «М.О.Н.Т.» (код за ЄДРПОУ 37197275) та «КФ «С.Т.К.-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37197301) за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011р., та від 17.07.2012 № 625/15/37109200 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел Буд» (код за ЄДРПОУ 37109200) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2012 року.

Відповідно до висновків акту від 17.07.2012 № 625/15/37109200 проведеним аналізом реєстраційної справи та інформаційних даних Ленінської МДПІ в м. Луганську ДПС встановлено, що ТОВ «Максвел-Буд» за адресою (яка вказана при реєстрації вказаного товариства як платника податків) не знаходиться, вказаний в реєстраційних документах керівник вказаного підприємства ОСОБА_2 (ін.н НОМЕР_3) в Луганській області не значиться.

Крім того, як вбачаться з зазначеного акту перевірки, «в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що в ТОВ «Максвел Буд» з моменту реєстрації матеріальна база відсутня, а саме: відсутні трудові ресурси (на підприємстві рахується одна людина - директор), будь які автотранспортні засоби для здійснення доставки товару та надання послуг, а також власні та орендовані складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, тобто операції підприємством здійснювалися лише на папері, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру».

У зв'язку з вище наведеним, на думку перевіряючих, господарські операції ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» з ТОВ «Максвел Буд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, у порушення п.п.139.1.9 п.139.1 Податкового кодексу України (2755-17) від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) з врахуванням термінів, визначених цим Кодексом, підприємством завищено валові витрати у сумі 39 976,49 грн., в т.ч. по періодам 4 квартал 2011 року у сумі 39 976,49 грн.

У зв'язку з викладеними перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.03.2012 встановлено заниження податку на прибуток у сумі 9 1949 грн., у т.ч. за 2011 р. у сумі 9 194,59 грн. внаслідок допущеного порушення податкового законодавства.

Крім того. в акті перевірки відповідач вказав, що ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 19 878,29 грн.

Згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між контрагентами на рівні ДПА України по вказаним взаємовідносинам між ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» з ТОВ «Максвел Буд» за період з 01.10.2011 по 31.03.2012 встановлено розбіжності:

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.03.2012 встановлено його заниження на загальну суму 19 878,29 грн., в тому числі:

· перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ТОВ « Максвел Буд» за листопад 2011 р. встановлено його завищення усього у сумі 16 878,29 грн.;

· перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ТОВ «Максвел Буд» за лютий 2012 р. встановлено його завищення усього у сумі 3 000,00 грн.

За представленими документами встановлено, що ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» отримало за вказані періоди від ТОВ «Максвел Буд» наступні товари: бітум, труби d160, трансформатор току на загальну суму 119 269,74 грн., в тому числі ПДВ - 19 878,00 грн.

Актом встановлено, що податкові накладні, виписані вказаним постачальником, включені до реєстрів отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту по ПДВ за зазначені періоди.

В акті перевірки зазначено, що згідно бази даних АІС Податки стан платника ТОВ «Максвел-Буд» - «9»- «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Тому, на думку перевіряючих, позивач не має права на включення до податкового кредиту за листопад 2011 р., лютий 2012 р. суми ПДВ, які були отримані ТОВ «Максвел Буд». Відображені позивачем в податковій звітності правові взаємовідносини з вказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Відповідач вказав, що податковий кредит позивача у розмірі 19 878,29 грн., сформований за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Максвел Буд», є недійсним та підлягає коригуванню у бік зменшення.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з названим вище контрагентом, тому ТОВ ««Шляхове-будівельне управління-49» є вигодо набувачем, та сформований ним податковий кредит не відповідає приписам чинного законодавства.

Суд з вказаними висновками Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС не погоджується з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2011 року між ТОВ «Максвел -Буд» (Продавець) та ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» (Покупець) був укладений договір № 94 по купівлі-продажу товарів, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця Товар, що належить Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити згідно з рахунком-фактурою та накладною (а.с.61-62). Згідно умовам даного договору ТОВ «Максвел-Буд» проведена реалізація товарів ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» на загальну суму 119 269,74 грн., у т.ч. ПДВ - 19 878,29 грн., за які була проведена оплата, що підтверджується платіжними дорученнями:

· № 1914 від 24.11.2011 (а.с.70);

· № 1924 від 28.11.2011 (а.с.74);

· № 88 від 21.02.2011 ( а.с.65)

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеному договору між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутності фактичного постачання товару та не проведення розрахунків.

Податковий Кодекс України (2755-17) (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Що стосується, формування податкового кредиту, то відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від. того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4 - 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрах податкових накладних.

Згідно до положень п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

ТОВ «Максвел Буд» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» були виписані податкові накладні:

· № 217 від 24.11.2011 на суму 93 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 15 600,00 грн. (а.с.69);

· № 239 від 28.11.2011 на суму 7 669,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 278,00 грн. (а.с.73);

· № 84 від 21.02.2011 на суму 18 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 000,00 грн. (а.с.63).

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. (z0233-97) , з наступними змінами і доповненнями.

Крім того. у підтвердження формування податкового кредиту позивачем були надані виписані ТОВ Максвел-Буд» видаткові накладні, які свідчать про відвантаження товару контрагентом позивачу:

· № МБ-2102001 від 21.02.2012 на суму 18 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3000,00 грн. (а.с.64);

· № МБ-2411001 від 24.11.2011 на суму 93 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 15 600,00 грн. (а.с.72);

· № МБ-2811001 від 28.11.2011 на суму 7699,74 грн., у т.ч. ПДВ -1 278.29 грн. (а.с.75).

Суд вважає, що віще вказані первинні документи підтверджують товарність спірних господарських операцій.

Що стосується використання позивачем придбаного товару то, як встановлено судом, придбані товари були ним реалізовані на підставі: договору № 01/07 від01.07.2011 купівлі-продажу з ТОВ «Сана-ЮГ» (а.с. 135), договору постачання матеріалів від 15.10.2011 з ДП «Шляхове-будівельне управління-45» ВАТ «Південшляхбуд» (а.с.141-142), договору постачання матеріалів № 01/04/11 від 04.04.2011 з ДП «Шляхове-будівельне управління-5» ВАТ «Південшляхбуд» (а.с.148-150), що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, довіреностями про отримання товару, податковими накладними (а.с.137-140, 143-147, 151-153 ).

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд підкреслює, зо відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано суду у порядку ч.2 ст. 71 КАС України, доказів відсутності реального виконання господарських операцій між ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49» та ТОВ «Максвел Буд», на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит.

Таким чином, судом встановлено, що податковий кредит позивача по спірним операціям з ТОВ «Максвел Буд» в розмірі 19 878,29 грн., підтверджується відповідними первинними документами.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2011 р., лютий 2012 р. на загальну суму 19 878,29 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (z0034-11) , факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Встановлені відповідачем в акті перевірки факти не свідчать про порушення позивачем норм Податкового кодексу України також з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - ТОВ «Максвел-Буд» на момент укладення угод з позивачем.

Отже контрагент позивача наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Максвел-Буд» договору на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Цивільний кодекс України (435-15) містить загальні правила про недійсні правочини правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до п.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 (z0925-05) затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання). Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (z0168-95) ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704 (z0168-95) ) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 04.09.2012 № 0000522201 та № 0000532201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (2542-14) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11 (v2135760-11) .

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 390,11 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № К12/Е/66 від 14.09.2012 року.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.11.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 19.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 94, 161- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 04.09.2012 № 0000522201 та № 0000532201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове - будівельне управління - 49» (АР Крим, м. Краснорперекопськ, вул. Промислова, 15; ЕДРПОУ 32188239) судовий збір в розмірі 390,11 грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.