Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання незаконним і скасування податкове повідомлення-рішення № 00001792220 від 28.05.2012 у частині За участю представників сторін:

від позивача: Шаповалова І.М. (дов. № б/н, від 17.09.12), Свиридова Г.В. (дов.№ б/н, від 17.09.12)

від відповідача: Макаревич О.С. (дов.№ 5449/9/10 від 26.09.12), Павліченко К.В. (посвідчення КВ № 099880)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2012 року в 12 год. 13 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2012 №00001792220 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 836174,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначили, що на філію позивача не поширюється дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» (996-14) , оскільки філія відповідно до статутних документів не є юридичною особою, створена без права юридичної особи. Тому, платником податків є Головне підприємство ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», яке і зазначено в документах як покупець. Крім того представники позивача зазначили, що оскільки Харківська філія купувала бензин А-95 для подальшої реалізації через власну мережу, тому і дохід від реалізації бензину відображений у витратах філії, а не головного підприємства, що свідчить про дотримання вимог п.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Також, посилаючись на норми пп.146.11, 146.12 Податкового кодексу України (2755-17) , п.14,15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»та розділ 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 №561 (v0561201-03) , представники позивача зазначили, що сума витрат на матеріали та запасні частини віднесена до витрат підприємства правомірно, оскільки вказані витрати не пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів,і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4., п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.11 Податкового кодексу України, в результаті чого Харківською філією ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 855721 грн., а саме у 4 кварталі 2011 року.

На думку відповідачів, під час проведеної перевірки встановлено, що позивачем не вірно вказаний покупець, а саме замість ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт», адреса: м.Харків, вул. Магнітогорська, б.1, вказано ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», адреса: м.Київ, вул. Набережно-Лугова, 9. Також, не встановлено укладення ХФ ТОВ «Татнєфє-продукт»експортних або імпортних договорів. Крім того в порушення п.146.11 Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати що пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали свою позицію, та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На їх думку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах, та відповідно до вимог податкового законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Співробітниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 21.03.2012 у зв'язку з ліквідацією.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 04.04.2012 №142/22-204/35017161, яким встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2, п.138.4., п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.11 Податкового кодексу України, в результаті чого Харківською філією ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 855721 грн., а саме у 4 кварталі 2001 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 №00001792220, яким позивачу за п.138.1, п.138.2, п.138.4., п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.11 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 855721,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00грн.

Судом встановлено, що Харківська філія ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Магнітогорська, 1, є філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфєпродукт», код за ЄДРПОУ 33060700, юридична адреса м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, діє на підставі Положення про філію, яке затверджено загальними зборами учасників ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт».

У період, який перевірявся, ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»було платником податку на прибуток приватних підприємств.

Перевіркою встановлено, що з 01.01.2009 підприємство знаходиться на консолідованому податку на прибуток згідно повідомлення ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»№269 від 18.06.2008.

ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт»розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств подавало до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, а декларації з податку на прибуток до головного підприємства «ТОВ «Татнєфть-Укрнєфєпродукт».

Як встановлено податковим органом за результатами проведеної перевірки та прийнятим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2012 №00001792220, позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток підприємств на загальну суму 855 721,00 грн., з яких завищено задекларовані показники:

- у рядку 05 Декларації «Витрати операційної діяльності»на загальну суму 414 936,63грн,

- у рядку 05 Декларації «Витрати операційної діяльності»на загальну сум 52 728,00 грн., та

безпідставно віднесено до складу валових витрат 368 511,00грн. - сума ремонту та поліпшення основних фондів.

Щодо завищення «Витрат операційної діяльності»на загальну суму 414 936,63грн, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи та наданими позивачами документами, між ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»Харківська філія (надалі покупець) та ТОВ «МКС Схід»(надалі постачальник) було укладено договір поставки №141-11 від 16.08.2011, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю паливо- мастильні матеріали партіями, а покупець прийняти та оплатити.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами були підписані первинні документи -видаткові накладні №11/25-18 від 25.11.2011, №11/25-17 від 25.11.2011, №11/07-19 від 07.07.2011, № 11/04-16 від 04.11.2011, №11/03-02 від 03.11.2011.

Як зазначив представник позивача, придбаний товар використовувався для АЗС, які знаходились в оренді, відповідно до укладених договорів з ТОВ «Харківський-Капітал»№ХК-91/112-2010, №ХК-125/610-2010, №ХК-82/101-2010, №ХК-83/102-2010, №ХК-86/105-2010, №ХК-106/301-2010, №ХК-94/124-2010 від 01.07.2010.

Пунктом 2.1. статуту про Харківську філію ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», визначено, що метою створення філії є, виконання робіт, випуск продукції та надання послуг по забезпеченню нафтопродуктами споживачів, отримання прибутку та реалізація на цій підставі економічних та соціальних інтересів учасників та членів трудового колективу товариства.

Суд зазначає, що п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, під час проведеної перевірки податковим органом встановлено, що замість ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», в договорі вказано ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», тобто зазначений невірний покупець товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996 (надалі Закон №996) господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі таких головних книг за 2011 pp., оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631 актів виконаних робіт, прибуткових накладних, товарно - транспортної документації, банківських виписок, відомостей валових витрат, інших первинних документів ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»порушено п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.1, ст.138 Податкового кодексу України N2755 від 02.12.2010 (надалі ПКУ №2755) «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5. 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПКУ)

Не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 138.9 ст. 138 ПКУ).

Щодо завищення «Витрат на операційну діяльність»на загальну сум 52 728,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем було придбано товар у наступних підприємств, ТОВ ««БудМа Схід», ПП «Промисловий стандарт»ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Дизайн Імідж компанія», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, ДП «Харківспецзбут»ФОП «Сафонова», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Машпром», ФОп ОСОБА_9 на загальну суму 52727,95 грн.

Придбаною продукцією були: баннери для автозаправних станцій (акт списання №ХФ-0002476 від 30.11.2011), нефрас (акт списання №ХФ-0002532 від 30.11.2012), стяг (акт №ХФ-0001003 від 30.11.2011), пісок (акт списання №ХФ-0002475 від 30.11.2011), кава в зернах (акт списання №ХФ-0002529 від 30.11.2011), коліно, трійник, перехід, муфта, кран, труби (акт списання №ХФ-0002269 від 31.10.2011), та іншій товар відповідно до наявних в матеріалах справи актів №ХФ-0001007 від 30.11.2007, №ХФ-0001058 від 30.11.2011, №ХФ-0002567 від 30.11.2011.

Вище наведене підтверджує позицію податкового органу, стосовно того, що ХФ ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», не є суб'єктом господарювання та не має прав включати до складу валових витрат витрати зазначеним договором за придбані товари.

Щодо віднесення до складу валових витрат «Витрат на збут»на загальну сум 368511,00 грн., суд зазначає наступне.

При вирішенні зазначеного питання понесених позивачем витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів суд керувався нормами п.п.146.11, 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України.

Відповідно до наведених норм, сума витрат у розмірі 368 511,00 грн. на матеріали та запасні частини була віднесена позивачем до витрат підприємства. На його думку, вказані витрати не пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану і відповідно до методології бухгалтерського обліку не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображалися як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів, відповідно з нормами діючого законодавства України.

Однак, суд підтримує позицію податкового органу, та зазначає, що пунктом 146.11 ст. 146 ПКУ №2577, визначено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сули, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Пунктом 146.12 ст. 146 ПКУ №2577 визначено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Таким чином, в порушення п. 146.11 ПКУ (2755-17) № 2577 Харківською філією ТОВ «Татнєфть-Укрнсфтєпродукт" безпідставно віднесено до складу валових витрат 368511 грн. - у 4 кварталі 2011 року, замість збільшення первісної вартості основних фондів.

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 28.05.2012 №00001792220, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби, - відмовити.