Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2011 року у справі №2а-15313/10/2670 про роз'єднання позовних вимог, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та УДК у Шевченківському районі м. Києва щодо повернення ТОВ «Рамбурс-Трайгон» бюджетного відшкодування на суму 1 617 647 грн.; стягнення на користь ТОВ «Рамбурс-Трайгон» з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування розміром 1617647 грн.; зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у п'ятиденний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили надати УДК у Шевченківському районі м. Києва висновок із зазначенням суми розміром 1617647 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; зобов'язати УДК у Шевченківському районі м. Києва надати платнику податку суму бюджетного відшкодування розміром 1 617 647 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із зазначенням суми розміром 1 617 647 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету на користь позивача або протягом п'яти операційних днів з моменту отримання рішення суду про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості розміром 1 617 647 грн., яке набере законної сили; зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та УДК у Шевченківському районі м. Києва у триденний термін письмово повідомити суд та Позивача про виконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з листопада 2009 року по лютий 2010 року у Позивача виникло право на бюджетне відшкодування, яке йому своєчасно та у строки, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) та Податковим кодексом України повернуто не було.

Як зазначив представник Позивача, у наданих податковому органу податкових деклараціях з ПДВ було зазначено суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 21 848 193 грн. На підставі вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) Відповідачем 1 було проведено позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами яких складено довідки від 16 квітня 2010 року та 21 травня 2010 року, що підтверджують право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 21 848 193 грн. Надалі проведеними плановою і позаплановою перевірками встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 1 617 647 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування від 16 травня 2011 року №002862302. Вказане податкове повідомлення-рішення Позивачем оскаржене в судовому порядку, судове рішення, яким оскаржені податкові повідомлення-рішення визнано протиправними і скасовано, набрало законної сили. У зв'язку з цим Позивач вважає встановленим факт правомірності визначення ним суми бюджетного відшкодування, заявленої до стягнення у даній справі.

Представник Відповідача 1 в судових засіданнях проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень представником Відповідача 1 зазначено, що однією з обов'язкових підстав для вчинення дій щодо відшкодування сум ПДВ є проведення ДПІ зустрічних звірок постачальників платника податків і підтвердження факту сплати ПДВ до бюджету. На момент розгляду справи зустрічні звірки не проведені.

Представник Відповідача 2 проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просила відмовити у задоволенні позову.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та неявку представника Відповідача 2, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, на підставі вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Станом на час виникнення спірних правовідносин був чинним та підлягав застосуванню Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) (надалі -також «Закон»).

Пунктом 1.8 статті 1 Закону визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (правонаступник - Відповідач 1) подано податкові декларації з ПДВ за листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року з розрахунками суми бюджетного відшкодування: листопад 2009 року. -11 290 000 грн., грудень 2009 року -8 168 006 грн., січень 2010 року -1 352 357 грн., лютий 2010 року - 1 037 830 грн. Усього заявлено до бюджетного відшкодування 21 848 193 грн., з них до стягнення у даній справі заявлено 1 617 647 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланові перевірки Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року.

За результатами вказаних перевірок складено:

- Довідку від 16 квітня 2010 року № 217/07-20/35947583, якою порушень при нарахуванні суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року не встановлено, проте зазначено, що «висновки щодо достовірності заявлених ТОВ «Рамбурс-Трайгон»(ЄДРПОУ 35947583) до відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року в розмірі 11 290 000 грн., за грудень 2009 року в розмірі 8 168 006 грн., за січень 2010 року в розмірі 1 352 357 грн. будуть здійснені після проведених заходів передбачених п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року №350 (v0350225-05) «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ»;

- Довідку від 21 травня 2010 року № 259/07-20/35947583, якою не встановлено порушень порядку ведення податкового обліку, проте зазначено, що «висновки щодо достовірності заявлених ТОВ «Рамбурс-Трайгон»(ЄДРПОУ 35947583) до відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року в розмірі 1 037 830 грн. будуть здійснені після проведених заходів передбачених пунктів 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року №350 (v0350225-05) «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ».

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Вказані дії Відповідачем 1 вчинені не були, що призвело до порушення встановлених Законом строків перерахування платнику податків суми бюджетного відшкодування.

Надалі Відповідачем 1 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітя 2009 року по 30 червня 2010 року.

Перевіркою повторно досліджене питання правильності визначення суми бюджетного відшкодування за відповідний період.

За результатами планової перевірки складено Акт перевірки від 20 січня 2011 року № 92/23-02/35047583 (надалі - також Акт планової перевірки), в якому встановлено, що Позивач в порушення чинних на той час норм права, а саме підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, занизив податок на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 260 686,00 грн. та завищив суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року - у розмірі 781499,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 481958,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 164 190,00 грн. та за лютий 2010 року - у розмірі 190 00,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками Акта планової перевірки, подав заперечення від 26 січня 2010 року № 9 у порядку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 глави 8 розділу ІІ Податкового Кодексу України.

За наслідками розгляду заперечень, Відповідачем 1 було надано відповідь від 2 лютого 2011 року № 776/10/23-225, якою призначено провести позапланову перевірку Позивача з питань, недосліджених під час планової перевірки, з 8 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року.

27 квітня 2011 року Позивачем отримано Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 27 квітня 2011 року № 968/23-02/35947583 (надалі - також Акт позапланової перевірки), яким встановлено, що позивач в порушення п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями занизив податок на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 260 686,00 грн. та завищив суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 1 617647,00 грн., в т.ч. за листопад 2009 року - у розмірі 781 499,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 481 958,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 164 190,00 грн. та за лютий 2010 року - у розмірі 190000, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті позапланової перевірки порушень податкового законодавства, Відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0002852302, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 325 857,50 грн.( в тому числі 260 686,00 грн. - за основним платежем, 65171,50 грн. - за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0002862302, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 617 647,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку. Ухвалою від 21 травня 2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 2а-7689/11/ 2670 за позовом ТОВ «Рамбурс-Трайгон»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року № 0002852302 та від 16 травня 2011 року № 0002862302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-10425/11/2670 від 2 серпня 2011 року провадження у справі № 2а-10425/11/2670 зупинялося до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7689/11/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року № 2а-7689/11/2670 позовні вимоги задоволено -визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 травня 2011 року № 00023862302 та від 16 травня 2011 року № 0002852302. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року № 2-а-7689/11/2670 апеляційну скаргу ДПІ в Шевченківському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (2755-17) . У зв'язку з цим, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України, бюджетне відшкодування здійснюється в порядку, встановленому статті 200 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено в ході розгляду справи, в порушення підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року у справі №2а-7689/11/2670, Відповідач 1 не виконав свого обов'язку щодо подання органу Державної казначейської служби відповідного висновку, тобто припустився протиправної бездіяльності, зважаючи на те, що рішення Київського апеляційного адміністративного суду Відповідачем було отримано до 10 липня 2012 року (про що свідчить Заява про усунення недоліків касаційної скарги по справі №К-9991/3672312), проте доказів вчинення Відповідачем дій, передбачених статтею 200 Податкового кодексу України, надано не було.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в адміністративній справі № 2а-7689/11/2670, яка розглядалася Окружним адміністративним судом міста Києва, брали участь ті самі особи, що і в даній адміністративній справі (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ «Рамбурс-Трайгон»), Суд звертає увагу на те, що обставини, викладені у Постанові Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-7689/11/2670 від 22 вересня 2011 року, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року, вважаються встановленими в даній справі.

Так, як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 2а-7689/11/2670, у періоді, що перевірявся, Позивачем були укладені договори постачання товарів з різними контрагентами.

На час здійснення правовідносин між Позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в податковому органі платниками податку на додану вартість та реєстрація була дійсною.

Як встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7689/11/2670, до перевірки Позивачем були надані всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах із даними контрагентами на підтвердження товарності зазначених господарських операцій та належної оплати товарів за даними договорами, що підтверджується зокрема: договорами купівлі-продажу продукції, додатковими угодами до договорів, податковими та видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками щодо оплати товарів зазначеним контрагентам.

Крім того, Позивачем, в підтвердження фактичної наявності придбаного в контрагентів товару (сільгосппродукції), було надано договір складського зберігання зерна від 31 липня 2009 року з ДП ДАК "Хліб України" з додатком № 1 до зазначеного договору (щодо переліку та вартості послуг зернового складу), та відповідні накладну та складську квитанцію на зерно.

Фактичність (реальність) транзакцій з контрагентами підтверджена також тим, що сільськогосподарська продукція, придбана за договорами (які Відповідач вважає нікчемними), була в подальшому продана Позивачем за зовнішньоекономічними контрактами.

Судом у справі № 2а-7689/11/2670 встановлено, що Позивачем було в повній мірі задекларовано валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ від здійснення зовнішньоекономічних операцій, та, відповідно, в повній мірі було сплачено податки.

На момент здійснення Позивачем господарських операцій, за рахунок яких формувався податковий кредит, контрагенти не були визнані банкрутом, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано Суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи зазначених контрагентів були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами, не було порушено кримінальної справи та не було вироку суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

На підставі встановлених при розгляді справи № 2а-7689/11/2670 обставин справи Судом зроблено висновок про протиправність податкових оскаржуваних повідомлень-рішень, а отже підтверджено правильність визначення Позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 617 647 грн.

Суд повторно акцентує увагу на тому що, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-7689/11/2670 від 22 вересня 2011 року залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року, набрала законної сили, а тому є преюдиційною в даній адміністративній справі, а встановлені у цьому судовому рішенні обставини не підлягають доказуванню у даній адміністравній справі.

За таких обставин, з огляду на факт невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а отже способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Крім того, Суд звертає увагу, на те що за правилами чатини 2 статті 161 Кодексу адміністравиного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України у Постанові від 24 лютого 2009 року у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відтак, Суд звертає увагу на безпідставність посилань Відповідача 1 щодо необхідності підтвердження сплати ПДВ до бюджету та неможливості здійснення бюджетного відшкодування до одержання результатів зустрічних звірок контрагентів Позивача, проведених за запитом Відповідача 1, оскільки така вимога не була передбачена Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) і не передбачена чинним Податковим кодексом України. Крім того, Позивач не може нести відповідальність та зазнавати обмеження своїх прав за недобросовісне виконання контрагентами їх обов'язку щодо сплати податків.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, підстави для позбавлення платника податків права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку -постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Для цілей даної адміністративної справи Суд звертає увагу сторін на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 (v1112760-10) «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а саме на те, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Наведена правова позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Відповідно до вимог частини 1 та 22 статті 8 Кодексу адміністравтиного судочинства, суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо решти позовних вимог, то Суд звертає увагу на наступне.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушене право особи. Адміністративний суд не задовольняє вимог на майбутнє, тобто таких, які спрямовані на майбутнє, або таких, які спрямовані на захист прав чи інтересів особи від ймовірно порушеня в майбутньому. Таким чином решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

В той же час, Суд з огляду на норми частини 2 статті 19 Конституції України, якою закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, звертає увагу представників Відповідача на обов'язок неухильного дотримання норм чинного законодавства в майбутньому.

А тому, з метою належного виконання судового рішення, Суд зобов'язує Відповідача 1 у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили подати на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання даної Постанови.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом відновлення порушених прав Позивача у сфері публічно-правових відносин є задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби та стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування.