ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці про визнання наказу від 04.04.2012 р. № 100-к про звільнення з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 2 митного поста "Рибпорт" Севастопольської митниці із займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновлення на роботі на посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 2 митного поста "Рибпорт" Севастопольської митниці; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.04.2012 р. по день поновлення на роботі; стягнення заробітної плати за надурочний час за 89 годин, з яких 4 години роботи в нічний час; стягнення компенсації за невидачу форменого одягу та взуття в сумі 11859,50 грн.; стягнення грошових коштів у розмірі 6152,56 грн., обов`язкових для виплати та невиплачених при виході у щорічну відпустку в 2012 р.; зобов`язання визнати на загальному зібранні співробітників Севастопольської митниці той факт, що звільнення є незаконним, спростувати відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію щодо низького рівня продуктивності праці та кваліфікації; зобов`язати надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня його прийняття відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.05.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.05.2012 р. роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Севастопольської митниці про стягнення компенсації за невидачу форменого одягу та взуття в сумі 11859,50 грн. у самостійне провадження, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адміністрація митниці не забезпечувала позивача форменим одягом та взуттям, в наслідок чого повинна компенсувати витрати на придбання одягу та взуття, які позивач придбав за свій рахунок в сумі 11859,50 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши позивача та представників відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Встановлено, що наказом Севастопольської митниці від 04.04.2012 р. № 100 ОСОБА_1 (аб. № 245) старшого інспектора сектору митного оформлення № 2 митного поста "Рибпорт" звільнено із займаної посади відповідно до частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України ( розірвання трудового договору за ініціативою власника у звязку із скороченням штатної чисельності митниці).

Позивач вказує, що 04.04.12 р. ним була заявлена письмова вимога до адміністрації Севастопольської митниці зробити повний розрахунок за час праці в Севастопольській митниці, кудит входить компенсація за невиданий формовий одяг та взуття, куплене ним за власні грошові кошти (ксерокопії чеків були надані).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статею 543 Митного кодексу Украхни передбачено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України.

Статею 552 Митного кодексу Украхни передбачено, що працівники митної служби України мають формений одяг з відповідними знаками розрізнення, який видається безоплатно. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Зразки форменого одягу затверджені постановою Кабінету міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1988 "Про затвердження зразків форменого одягу посадових осіб митної служби України, їх опису, норм забезпечення і термінів експлуатації" (1988-2002-п) .

Наказом Державної митної служби України від 04.10.2002 N 545 "Про обов'язкове носіння форменого одягу, службових посвідчень та особистого митного забезпечення" (v0545342-02) , встановлені правила носіння форменого одягу. Також правила носіння форменого одягу встановлені наказом Державної митної служби України від 10.09.2003 р. N 602 (v0602342-03) "Про затвердження правил носіння форменого одягу посадовими особами митної служби України, курсантами митних закладів освіти"( втратив чинність з 01.01.2007 р.)

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 28.11.2003 р. N 810 "Про затвердження положення про порядок забезпечення посадових осіб митної служби України, курсантів митних закладів освіти форменим одягом, його зберігання й видачі" (далі - Наказ № 810), формений одяг - це речове майно особистого користування (одяг, взуття, знаки розрізнення), яке видається посадовим особам митної служби України залежно від рангів, персональних знань і характеру службових обовязків, а також курсантам, які навчаються у митних закладах освіти України. В окремих випадках (нестандартні фігури, одяг для державних радників) дозволяється індивідуальне пошиття форменого одягу з дотриманням процедури закупівлі відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1.6 Наказу № 810, видача посадовим особам і курсантам грошової компенсації за формений одіг або коштів на її придбання забороняється.

Частиною першою статті 557 Митного кодексу Украхни передбачено, що фінансування, матеіально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" (327/96-ВР) від 12.07.1996 № 327/-ВР (зі змінами, внесеними Законом від 21.12.2000 р.) функціональною структурою витрат бюджету в розглянутій сфері є правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави. Економічна структура даних витрат - це витрати на оплату праці, нарахування на заробітну плату, придбання предметів користування і матеріалів, витрати на командировочні, оплата послуг на утримання приміщень і обслуговування установ і організацій. До цих витрат бюджету відносяться і капітальні витрати -капітальне будівництво, капітальний ремонт. Усі ці витрати бюджету конкретизуються у зведеній структурі витрат бюджетної класифікації України, затвердженої Міністерством фінансів України. Тобто, структура бюджетної класифікації України при функціональній структурі видатків України не передбачає витрат (коштів) у державному органі на компенсацію витрат на придбання спецодягу, за рахунок коштів на їхнє утримання.

Витрати бюджетних коштів повині здійснюватись винятково по встановлених кодах економічної класифікації

Необхідно зазначити, що позивач на свій розсуд визначив суму компенсації у розмірі 11859,50 грн. Крім того, позивачем не наданий розрахунок суми витрат по періодах та критеріям з яких вона складається.

ОСОБА_1 на підтвердження суми (11859,50 грн.) вказаної компенсації надав товарні чеки, які, як він вказує, йому були видані при покупці форменого одягу та взуття за власні кошти.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністативного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Данна норма визначає об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи.

При вирішені данного питання суд не розглядає в якості доказів, вказані товарні чеки у звязку з тим, що не має можливості визначити хто саме є покупцем товару, вказаному у чеку, крім того, вони не містять порядкового номеру.

У своїх поясненнях позивач посилається на "Порядок речового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації у мирний час" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1702 (1702-2006-п) , яким передбачена компенсація за невидачу форменого одягу. Позивач також користується нормами Кодексу законів про працю (322-08) , зокрема статтею 164, якою встановлено, що власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

Суд звертає увагу на те, що зазначений Порядок визначає механізм речового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку у мирний час, та ніякого відношення до правового статусу посадових осіб митної служби України, щодо забезпечення форменим одягом не має. Відносно статті 164 Кодексу законів про працю, слід зауважити, що данна норма регулює порядок компенсаційних виплат за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття.

Порядок забезпечення посадових осіб митної служби України форменим одягом передбачен Наказом № 810 "Про затвердження Положення про порядок забезпечення посадових осіб митної служби України, курсантів митних закладів освіти форменим одягом, його зберігання й видачі".

Відповідно до положення "Про Державну митну службу України" затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року N 582/2011 (582/2011) , державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Держмитслужба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державної митної справи.

Згідно частини першої статті 545 Митного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів та митних організацій спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

Наказом № 810 прийнята до виконання постанова КМУ від 26.12.2002 № 1988 "Про затвердження зразків форменого одягу посадових осіб митної служби України, їх опису, норм забезпечення і термінів експлуатації" (1988-2002-п) та з метою визначення порядку забезпечення посадових осіб митних органів України форменим одягом, його зберігання й видачі.

Встановлено, що наказ № 810 не втратив юридичну силу і своє значення, у зв'язку з чим був обов'язковий до виконання митними органами України.

Отже, як встановлено пунктом 1.6 Наказу № 810, видача посадовим особам і курсантам грошової компенсації за формений одіг або коштів на її придбання забороняється.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не засновані на законі, не обґрунтовані, та підстави для задоволення адміністративного позову, відсутні.

Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та підписано 26.07.2012р.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, судке -

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.