за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києвапровизнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000221705

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (нотаріальна довіреність від 06.12.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 1151/9/10-017 від 06.06.2012 р.)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000221705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012 р. позовну заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 було залишено без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання позову майнового характеру в розмірі 76,58 грн.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2а-6725/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 05.07.2012 р.

В судовому засіданні 05.07.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000221705, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на загальну суму 9 731,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.8.1.1, 8.1.4 п.8.1 ст.8, п.17.1 «а», п.17.2 ст.17, п.п.«а»п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-VI, п.п.168.1.1 п.168.1 cт.168, п.176.2 «а», «б»ст.176, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, щодо не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів, виплачених найманим працівникам в сумі 7 964,67 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки, як зазначає позивач в позовній заяві, в перевіряємому періоді ним не використовувалося у своїй підприємницькій діяльності праці найманих осіб, а відповідно і встановлені перевіркою порушення є надуманими, а оскаржуване рішення протиправним.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питання здійснення контролю за своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.8.1.1, 8.1.4 п.8.1 ст.8, п.17.1 «а», п.17.2 ст.17, п.п.«а»п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-VI, п.п.168.1.1 п.168.1 cт.168, п.176.2 «а», «б»ст.176, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, внаслідок чого позивачем не було нараховано, утримано та перераховано до бюджету податку з доходів, виплачених найманим працівникам в сумі 7 964,67 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що в періоді, який перевірявся, з 01.09.2009 р. по 31.12.2010 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 використовувала при здійсненні підприємницької діяльності працю найманих осіб: гр. ОСОБА_5 (реєстраційний номер НОМЕР_2), період роботи з 01.08.2009 р. по 31.12.2010 р., гр. ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3), період роботи з 01.08.2009 р., гр. ОСОБА_7 (реєстраційний номер НОМЕР_4), період роботи з 01.08.2009 р., про що позивач особисто повідомив податковий орган в листі-відповіді від 15.09.2011 р. та підтвердив заявою (пояснювальною) від 14.10.2011 р., та зазначені документи надані відповідачем до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питання здійснення контролю за своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 6572/17-05/НОМЕР_5 від 27 вересня 2011 р., я в якому встановлені порушення позивачем певного переліку норм податкового законодавства.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем норм податкового законодавства, контролюючим органом були винесені:

- податкове повідомлення рішення від 17 жовтня 2011 р. № 0000031700, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на загальну суму 130 602,09 грн., з яких 106 731,59 за основним платежем та 23 870,50 грн. за штрафними санкціями, за порушення п.п.8.1.1, 8.1.4, п.17.1 «а», п.17.2., п.п.«а»п.19.2., п.20.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-VI (889-15) , п.п.168.1.1, п.176.2 «а», «б», п.п.49.18.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (2755-17) ;

- податкове повідомлення рішення від 17 жовтня 2011 р. № 0000041700, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 2 100 000,00 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР та п.2.6. Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 р. № 637 (z0040-05) .

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем до ДПА у м. Києві.

За результатами розгляду скарги ДПА у м. Києві прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2011 р. № 0000041700 повністю та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2011 р. № 0000031700 в частині грошового зобов'язання в сумі 123 869,75 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

За наслідками розглянутої ДПА у м. Києві скарги позивача, ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийняла нові податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. № 0000241705, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 1 500 000,00 грн., за порушення п.2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 р. № 637 (z0040-05) ;

- податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. № 0000231705, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 600 000,00 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР;

- податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. № 0000221705, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на загальну суму 9 731,92 грн., з яких 7 964.67 за основним платежем та 1 767,25 грн. за штрафними санкціями, за порушення п.п.8.1.1, 8.1.4, п.17.1 «а», п.17.2, п.п. «а»п.19.2, п.20.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-VI (889-15) , п.п.168.1.1, п.176.2 «а», «б», п.п.49.18.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (2755-17) .

02 лютого 2012 р. вказані вище податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. за № 0000241705 за № 0000231705 та за № 0000221705 були оскаржені позивачем до ДПС України.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. за №0000241705, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 500 000,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. за № 0000231705, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 600 000,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. за № 0000221705 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на загальну суму 9 731,92 грн., з яких 7 964,67 за основним платежем та 1 767,25 грн. за штрафними санкціями, за порушення п.п. 8.1.1, 8.1.4, п.17.1 «а», п.17.2, п.п. «а»п.19.2, п.20.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-VI (889-15) , п.п.168.1.1, п.176.2 «а», «б», п.п.49.18.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (2755-17) за результатами адміністративного оскарження ДПС України залишило без змін, а скаргу позивача у цій частині без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним, а саме правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 р. № 0000221705, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до реєстраційних даних та поданих ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, основним видом підприємницької діяльності позивача є сфера роздрібної торгівлі продуктами харчування. Розрахунки здійснювались за готівкові кошти.

Так, як встановлено Актом перевірки, в періоді, що перевірявся, з 01.09.2009 р. по 31.12.2010 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 використовувала при здійсненні підприємницької діяльності працю найманих осіб: гр. ОСОБА_5 (реєстраційний номер НОМЕР_2), період роботи з 01.08.2009 р. по 31.12.2010 р., гр. ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3), період роботи з 01.08.2009 р., гр. ОСОБА_7 (реєстраційний номер НОМЕР_4) період роботи з 01.08.2009 р.

Посилання позивача в позовній заяві на безпідставність такого висновку відповідача щодо використання ОСОБА_2 у перевіряємому періоді праці найманих осіб з підстав відсутності жодних доказів зазначеного, спростовуються листом-відповіддю позивача до податкового органу від 15.09.2011 р. та заявою (пояснювальною) від 14.10.2011 р., які містяться в матеріалах справи.

Так, в листі-відповіді податковому органу від 15.09.2011 р. позивачем особисто зазначено:

- використовую працю найманих осіб ОСОБА_5, працює реалізатором з 31.08.2009 р. по 31.12.2010 р., заробітна плата складає 1 000 грн.; ОСОБА_6, працює реалізатором з 01.08.2009 р., заробітна плата складає 1 000 грн.; ОСОБА_7, працює реалізатором з 01.08.2009 р., заробітна плата складає 1 000 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, посилання позивача в позовній заяві на невикористання у своїй підприємницькій діяльності в перевіряємому періоді праці найманих осіб, є незрозумілим, та таким що спростовується наявними матеріалами справи.

Таким чином, в перевіряємому періоді, у відповідності з вимогами п.1.15 та п.1.17 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_2 була податковим агентом та працедавцем.

Тому, ФОП ОСОБА_2 була зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів найманих працівників у розмірі, визначеному п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889- IV зі змінами та доповненнями, з урахуванням вимог ст. 6 Закону від 22.05.2003 р. № 889- IV, та у строки, визначені п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі Податковий Кодекс), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу (2755-17) , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.п.1.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.171.1 п.171.1 ст.171 Податкового Кодексу, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку

Згідно п.176.2 «б»ст.176 Податкового Кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу (2755-17) мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Таким чином, згідно наявних у справі матеріалів, ФОП ОСОБА_2 є податковим агентом та повинна нараховувати (виплачувати) оподаткований доход на користь платника податку, утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статі 167 цього Кодексу, а також подавати у строки, встановлені цим Кодексом (2755-17) для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу (ф.1-ДФ).

Однак, як було встановлено в ході перевірки, ФОП ОСОБА_2, використовуючи працю найманих осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 із щомісячною заробітною платою 1 000 грн. (що особисто підтверджено позивачем в листі-відповіді податковому органу від 15.09.2011 р. та заяві (пояснювальній) від 14.10.2011 р., що містяться в матеріалах справи), не нараховувався, не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб в періоді з 01.09.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 6 835,50 грн., та в періоді з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. в сумі 873,00 грн., відповідно до чого порушено п.п.8.1.1, п.п.8.1.4 п.8.1 статті 8, п.17.1 статті 17, п.п. «а»п.19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, та п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а», «б»ст.176, п.п.49.18.2 п.40.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Отже, внаслідок допущених порушень, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів, виплачених найманим працівникам на загальну суму 9 731,92 грн. (основний платіж -7 964,67 грн., штрафна санкція -1 767,25 грн.).

Жодних обґрунтованих та підтверджених допустимими у справі доказами заперечень з даного спору представником позивача надано не було.

Зважаючи на викладене, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 13 січня 2012 року № 0000221705 таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства У країни у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000221705.

Натомість представник позивача не надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000221705.