Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до ТОВ "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством (заява від 14.05.2012 р.).

Позов обґрунтований, зокрема тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем неправомірно та є таким, що порушує права позивача, оскільки вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції передбачені пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття рішення, 20.03.2012 р., втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (2464-17) . На думку представника позивача, відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції на підставі недіючої норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , тому рішення відповідача від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні, 14 червня 2012 року, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила, в обґрунтування заперечень зазначила, що до позивача за несвоєчасне подання звітності про суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 року було застосовано штрафні санкції, передбачені пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в березні 2012 року, оскільки відповідно до перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , яким з 01 січня 2011 року визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (2464-17) . За твердженням представника, наведене свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС", ідентифікаційний код 32346649, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 13-А, зареєстровано Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 28.02.2003 р.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з платіжними дорученнями від 03.11.2010 р. №306, №309 позивачем було сплачено до Пенсійного фонду України внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 року в розмірі 265,19 грн. та 4402,15 грн., відповідно.

Позивачем подано до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року. Згідно з квитанцією №2 від 16.03.2012 р. звіт прийнято органами Пенсійного фонду України 16.03.2012 р.

Заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва складено акт від 20.03.2012 р. №0035 про несвоєчасне подання до органу Пенсійного фонду України звітності за жовтень 2010 року: при встановленому терміні подачі звіту – 22.11.2010 р., фактично звіт подано 16.03.2012 р., в зв’язку з чим позивачем вчинено правопорушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та розділу ІІ "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року №26-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року №1136/17152 (z1136-09) .

Відповідачем прийнято рішення від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким позивачу нараховано 7934,48 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". оскаржуване рішення отримане позивачем 30.03.2012 р., про що свідчить відмітка про отримання.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві зі скаргою від 09.04.2012 р. №53, яка залишена без задоволення рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 20.04.2012 р. №10795/08, а рішення позивача від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, без змін.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення у позивача обов’язку подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року, далі – Закон №1058-IV (1058-15) ), позивач був страхувальником та на підставі пункту 4 частини другої статті 17 Закону №1058-IV був зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно з пунктом 2.1 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152 (z1136-09) (чинного на час виникнення у позивача обов’язку подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року), страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 –2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду (абзац перший). Базовим звітним періодом для них є календарний місяць (абзац другий). Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку (абзац третій).

Як уже зазначалось, позивачем було подано 16.03.2012 р. до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року.

Таким чином, позивачем порушено строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень 2010 року. Зазначена обставина представником позивача не заперечувалась.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV встановлювалось, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення – у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем прийнято рішення від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким позивачу нараховано 7934,48 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, на час прийняття відповідачем вказаного рішення, 20.03.2012 р., правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначались Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (2464-17) (далі – Закон №2464-VI (2464-17) ), абзацом "й" підпункту 12 пункту 11 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" якого частини першу – дев'яту статті 106 Закону №1058-IV виключено.

Відповідно до абзацу шостого пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI (2464-17) на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (2464-17) .

На думку суду, зміст наведеної норми дає підстави дійти висновку, що в разі вчинення страхувальником порушення законодавства з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до набрання чинності Законом №2464-VI (2464-17) , тобто до 01 січня 2011 року, за яке Законом №1058-IV (1058-15) передбачалось застосування штрафних санкцій, застосуванню підлягають штрафні санкції, які діяли на момент вчинення такого порушення. При цьому, слід взяти до уваги, що перехідними положеннями Закону №2464-VI (2464-17) не ставиться в залежність можливість застосування штрафних санкцій у розмірі, які встановлювались Законом №1058-IV (1058-15) , від того чи були нараховані такі штрафні санкції до моменту набрання чинності Законом №2464-VI (2464-17) , оскільки законодавцем вжито сполучник "або" щодо нарахованих, не сплачених у період до 1 січня 2011 року сум штрафних санкцій.

За таких обставин суд не бере до уваги твердження представника позивача щодо безпідставності застосування положень Закону №1058-IV (1058-15) , які втратили чинність у зв’язку з прийняттям Закону №2464-VI (2464-17) , позаяк пунктом 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI (2464-17) надано переживаючу дію окремим положенням Закону №1058-IV (1058-15) .

Таким чином, оскільки позивачем було вчинено порушення законодавства з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (неподання звітності, передбаченої Законом №1058-IV (1058-15) , у встановлений термін) до набрання чинності Законом №2464-VI (2464-17) , застосуванню підлягають штрафні санкції, які діяли до набрання чинності цим законом, тобто, штрафні санкції, встановлені пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV. Тому, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва правомірно прийнято рішення від 20.03.2012 р. №0035 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГАЗССЕРВІС" фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким позивачу нараховано 7934,48 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано місячного строку встановленого частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ). Матеріали судової справи свідчать, що позивач, скориставшись правом досудового врегулювання спору, звернувся протягом 10 днів з дня отримання оскаржуваного рішення (30.03.2012 р.) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зі скаргою від 09.04.2012 р., у задоволенні якої рішенням від 20.04.2012 р. №53 було відмовлено. Водночас до суду позивач звернувся 26.04.2012 р., що підтверджується відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції на позовній заяві, тобто в межах місячного строку з дня, коли позивач міг дізнатися про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлення судом правомірності застосування відповідачем пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Законом №1058-IV, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, відповідно у задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 218,00 грн. (платіжне доручення від 25 квітня 2012 року №50), водночас відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69- 71, 94, 97, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.