До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Мар -Трейд» з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000042301 від 13 січня 2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач не був зобов'язаний сплачувати екологічний податок з обсягів придбаних на митній території України нафтопродуктів. При цьому позивач стверджує, що нормами чинного законодавства сплату екологічного податку передбачено лише щодо імпортерів та роздрібних продавців палива.

Відповідачем заперечень на позов не надано, представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведеної ДПІ у Голосіївському районі міста Києва в період з 30.11.2011 р. по 20.12.2011 р. планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-трейд»(далі - позивач) було 27.12.2011р. складено акт №603/1-23-60-36792015 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-трейд», код за ЄДРПОУ 36792015, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011 р. (далі -акт перевірки).

Вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем ст.241, пп.242.1.4. п. 242.1 ст.242, п.249.1 п.249.4 ст. 249, п.250.2 ст.250 VIII Податкового кодексу України (2755-17) від 02.12.2010, в результаті чого занижено екологічний податок, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 381 676,33 грн., у тому числі за II кв. 2011 на суму 1626,86 грн. та за III кв. 2011 на суму 380 049,47 грн.

На підставі Акту перевірки Феодосійською МДПІ 13 січня 2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301 про збільшення суми податкових зобов'язань з екологічного податку в загальному розмірі 476 689,70 в тому числі за основним платежем 381 676,33 грн. та 95013,37грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття зазначеного податкового повідомлення -рішення мотивовано висновками акту перевірки про те, що що перевіркою повноти визначення екологічного податку встановлено його заниження всього у сумі 381 676,33 грн., у тому числі за II кв. 2011 на суму 1 625,86 грн. та за III кв. 2011 на суму 380 049,47 грн.

При цьому порушення, встановлене перевіркою, полягало у наступному.

Перевіркою було встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, видаткових накладних, актів прийому та передачі палива підприємство займається оптовою торгівлею паливом у місті Феодосія, вул.Геологічна, 2 та зі станції Айвазовська Придніпровської залізної дороги (пункт Продажу палива). За період з 01.04.2011 по 30.06.2011 суб'єктом господарювання задекларовано екологічний податок в сумі 1 235 663,30 грн., при цьому позивачем було невірно визначені суми екологічного податку, оскільки позивачем нараховано та сплачено екологічний податок лише за імпортоване паливо.

Фактичні обставини справи, зокрема, обсяги імпортованого та придбаного в межах України палива, розмір задекларованих зобов'язань та обставини придбання та реалізації палива на території України позивачем не спростовуються.

Суд доходить висновків про правомірність дій відповідача з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до пункту 2 статті 240 Податкового кодексу України 240.2. платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Нормою статті 241, в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України (2755-17) » від 7 липня 2011 року №3609-VI (3609-17) , було передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. (п.1) До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; (п.п. 241.2.1); здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті). (підпункт 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 Податкового кодексу України).

Суд доходить висновків, що даною правовою нормою статті 241 Податкового кодексу визначено коло податкових агентів, які мають утримувати податок з проданого палива. Нормою, яка була чинна на час формування позивачем своїх податкових зобов'язань до їх кола було віднесено суб'єктів господарювання які здійснюють оптову торгівлю паливом (п.п. 241.2.1 та роздрібну торгівлю паливом (п.п.241.2.2.)

При цьому виділення тих суб'єктів, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання які здійснюють оптову торгівлю паливом, передбачене саме у підпункті 241.2.2 Податкового кодексу України (2755-17) , що вказує на поширення дії такого виключення саме на зазначених у підпункті 241.2.2 суб'єктів, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, а не на всіх податкових агентів, зазначених у статті 241.

Отже, чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин нормою Податкового кодексу України (2755-17) було передбачено віднесення позивача до кола податкових агентів.

Відповідно до чинної на дату розгляду справи редакції статті 241 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; (п.п. 241.2.1) здійснюють ввезення палива на митну територію України (п.п. 241.2.2).

Таким чином підпункту 101 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України (2755-17) » від 7 липня 2011 року №3609-VI (3609-17) позивача було виключено з кола податкових агентів щодо операцій з оптової реалізації палива, придбаного на митній території України.

Проте, відповідно до прикінцевих та перехідних положень названого Закону від 7 липня 2011 року №3609-VI (3609-17) норми абзацу двадцять четвертого підпункту 1 та підпунктів 101 - 105, які набирають чинності з 1 жовтня 2011 року, тобто з ІV кварталу 2011 року.

Отже, при визначенні податкових зобов'язані зі сплати екологічного податку позивач мав враховувати обсяги придбаного на митній території України та реалізованого оптом пального. Та обставина, що Законом від 7 липня 2011 року №3609-VI (3609-17) було змінено редакцію статті 241 не впливає на спірні правовідносини і свідчить про наявність обов'язку позивача діяти у відповідності з чинним на час обрахування податкових зобов'язань Законом.

Керуючись ст. ст. 11, 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.