Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»звернулося до суду з позовом про визнання нечинним (протиправним) та скасування розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20 січня 2012 року № 149/421/12/3-ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги та про визнання нечинним (протиправним) та скасування розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 8 лютого 2012 року № 293/421/12/3-ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги.

Ухвалою суду від 2 березня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 14 березня 2012 року.

Ухвалою суду від 14 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, проте через канцелярію суду 4 квітня 2012 року подав свої заперечення по суті заявлених позовних вимог та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу (2747-15) розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 4 квітня 2012 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Цивільний кодекс України (435-15) , Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (2664-14) , Розпорядження Держфінпослуг від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про відновлення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»та зазначає, що розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20 січня 2012 року № 149/421/12/3-ФК та від 8 лютого 2012 року № 293/421/12/3ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»має статус, необхідний для надання послуг факторингу, у тому числі шляхом набуття права вимоги до боржників, що не є об'єктами господарювання, оскільки чинне законодавство та нормативно-правові акти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України не встановлюють жодних обмежень щодо можливості набуття фінансовою установою прав грошової вимоги до боржників, які не є суб'єктами господарювання. Також, позивач зазначає, що стаття 514 Цивільного кодексу України не встановлює жодних обмежень щодо стягнення з боржника збитків, що виникли у нового кредитора внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань, а тому вимоги товариства до боржників із відшкодування (додатково до основної суми боргу) збитків (витрат на відновлення порушеного права -пред'явлення до сплати грошових сум) повністю базується на чинному цивільному законодавстві та законодавстві щодо фінансових послуг.

Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (995_210) , Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) , Розпорядження Держфінпослуг від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про відновлення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»та зазначив, що Конценцією УНІДРУА про міжнародний факторинг і Розпорядженням № 231 (z0373-09) визначено обмеження щодо надання послуги факторингу, а саме: набуття фактором відступленого права грошової вимоги може відбуватися у разі, якщо воно виникне в майбутньому до юридичної особи або до фізичної особи -суб'єкта господарювання, а тому протиправними є укладені договори факторингу, за якими право грошової вимоги виникло у позивача до фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання. Також, відповідач зазначив, що включення товариством до суми відступленої заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання послуг кабельного мовлення і абонентське обслуговування від 15 жовтня 2005 року № 849734, витрат товариства на стягнення боргу є порушенням вимог частини п'ятої Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України 20 січня 2012 року видала розпорядження № 149/421/12/3-ФК, яким зобов'язала Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»усунути виявлені порушення вимог законодавства про фінансові послуги, повідомити про виконання вимог цього розпорядження та подати підтверджуючі документи до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у термін до 2 березня 2012 року.

Розпорядження видане на підставі акту про порушення законодавства у сфері фінансових послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»від 28 грудня 2011 року № 14/42/2/3-ф, яким встановлено порушення вимог чинних нормативно-правових актів, а саме:

1. абзацу другого пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»щодо набуття товариством відступленого права грошової вимоги до боржників, які не є суб'єктами господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, а саме: товариство набуло відступлене право грошової вимоги за договором відступлення права вимоги № 23-09-11 від 23 вересня 2011 року до боржника -фізичної особи ОСОБА_1 визначеного у реєстрі боржників, що виникло з укладеного договору про надання послуг кабельного мовлення і абонентське обслуговування від 15 жовтня 2005 року № 849734, та за договором про відступлення права вимоги № 03122010-01 від 3 грудня 2010 року до боржника -фізичної особи ОСОБА_2, визначеної у реєстрі боржників, що виникло з укладеного договору про надання телекомунікаційних послуг від 19 квітня 2005 року № 4681;

2. частини п'ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо не додержання в своїй діяльності надання послуги з факторингу з урахуванням Цивільного кодексу України (435-15) , а саме: статті 514 Цивільного кодексу України щодо не забезпечення новим кредитором права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

8 лютого 2012 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України видала розпорядження № 293/421/12/3-ФК, яким зобов'язала Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»усунути порушення, зазначені в констатуючій частині цього розпорядження, про що письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та надати відповідні підтверджуючі документи, завірені підписом керівника та печаткою товариства, в термін до 8 квітня 2012 року.

Розпорядження видане на підставі акту про порушення законодавства у сфері фінансових послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»від 25 січня 2012 року № ФК-121/422/3-ап, яким встановлено порушення вимог нормативно-правових актів, а саме: абзацу другого пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»щодо набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників, які не є суб'єктами господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, а саме: товариство набуло відступлені права грошових вимог за договором факторингу від 16 листопада 2010 року № 1 до боржників -фізичних осіб, зазначених у реєстрі боржників, що виникли з укладених договорів. Закон України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ (2664-14) «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(в редакція, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2664-ІІІ (2664-14) ) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до статті 4 Закону № 2664-ІІІ послуги у сфері факторингу вважаються фінансовими.

Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2010 року № 157 (157-2010-п) (далі -Положення № 157) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади.

Згідно з пунктом 3 Положення № 157 (157-2010-п) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї обов'язків здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ (підпункт 5 пункту 4 Положення № 157 (157-2010-п) ).

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит», затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»(протокол № 12/04/10 від 12 квітня 2010 року) товариство створене з метою одержання прибутку, виключним видом діяльності товариства є надання фінансових послуг, а саме: факторинг, надання кредитів (за рахунок власних коштів).

27 лютого 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»видане свідоцтво № 129 серія ФК про реєстрацію фінансової установи.

Згідно додатку до свідоцтва № 129 серія ФК про реєстрацію фінансової установи, Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»має право здійснювати факторинг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»укладений договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «Агентство по збору боргів»зобов'язується відступити, а ТОВ «УкрКредит» зобов'язується прийняти права (вимоги) до позичальників за кредитними договорами, зазначеними у генеральному реєстрі. ТОВ «УкрКредит»зобов'язується оплатити ТОВ «Агентство по збору боргів»відступлені права (вимоги) до позичальників за кредитними договорами.

3 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Кабельне телебачення міста»(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»(новий кредитор) укладений договір № 03122010-01 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується сплатити за них грошові кошти на умовах, визначених цим договором. Обсяг прав вимог, які первісний кредитор відступає новому кредитору, визначені в реєстрі боржників.

23 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»(новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Фальстап» (первісний кредитор) укладений договір відступлення права вимоги № 23-09-11, за умовами якого первісний кредитор має право відступити новому кредитору права грошової вимоги за правочинами, пов'язаними з наданням телекомунікаційних послуг, які укладені між первісним кредитором та фізичними особами, а новий кредитор зобов'язується після підписання відповідної додаткової угоди сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлені права вимоги на умовах, визначених цим договором та відповідною додатковою угодою.

Сторони домовились, що відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора відбувається у повному обсязі грошових зобов'язань, що виникли на підставі основних договорів, зокрема щодо сплати заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, штрафних санкцій, а також інших платежів, що передбачені умовами основних договорів та чинним законодавством України. Обсяг прав вимог, що відступаються за цим договором визначається у відповідних додаткових угодах.

26 жовтня 2011 року ТОВ «УкрКредит»повідомило ОСОБА_1, що ТОВ ТРК «Фальстап»відступило ТОВ «УкрКредит»всі свої права за заявою про приєднання до публічного договору/договором про надання послуг кабельного мовлення і абонентське обслуговування для фізичної особи/договором про надання доступу до інтернету № 849734, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ТРК «Фальстап». У повідомленні також зазначено, що право вимоги до протоколу/договору відступлені первісним кредитором новому кредитору на підставі укладеного договору відступлення права вимоги № 23-09-11 від 23 вересня 2011 року.

Також, як зазначено в актах про правопорушення у сфері фінансових послуг, за договором про відступлення права вимоги № 03122010-01 від 3 грудня 2010 року ТОВ «УкрКредит»відступлено право грошової вимоги ОСОБА_2 за договором про надання телекомунікаційних послуг від 19 квітня 2005 року № 4681, укладеного з ТОВ «Телерадіокомпанія «Кабельне телебачення (акт № 14/42/2/3-ф від 28 грудня 2011 року).

По договору факторингу № 1 від 16 листопада 2010 року ТОВ «УкрКредит»відступлено право грошової вимоги ОСОБА_3 за кредитним договором від 1 вересня 2008 року № 78454667, укладеного з ТОВ «Банк Руский Стандарт»(акт № ФК-121/422/3-ап від 25 січня 2012 року).

Так, в актах перевірки Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг прийшла до висновку, що товариством порушено вимоги абзацу другого пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»щодо набуття товариством відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників, які не є суб'єктами господарювання за договорами, на яких базується таке відступлення.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону № 2664-ІІІ фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Згідно статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1079 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Боржник, в свою чергу, зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (частина перша статті 1082 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 Розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.2009 № 231 (z0373-09) «Про відновлення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»віднесено до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не встановлено обмежень щодо відступлення права грошової вимоги до боржників, які не є суб'єктами господарювання.

Відносно доводів відповідача, що підпунктом «а»пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг встановлено, що набуття фактором відступленого права грошової вимоги може відбуватися у разі, якщо воно виникне в майбутньому до юридичної особи або до фізичної особи -суб'єкта господарювання суд зазначає про наступне.

Згідно підпункту «а»пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 року постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Проте, ні зазначеною статтею, ні іншими статтями Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 року (995_210) не встановлено жодних обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при укладенні договорів факторингу.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем абзацу другого пункту 1 Розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.2009 № 231 «Про відновлення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» (z0373-09) .

Відносно встановленого відповідачем порушення частини п'ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає про наступне.

В акті про порушення законодавства у сфері фінансових послуг ТОВ «УкрКредит»від 28 грудня 2011 року № 14/42/2/3-ф відповідач зазначив, що товариство за період з 26 жовтня 2011 року по 26 листопада 2011 року збільшило розмір своїх витрат на стягнення боргу на 27,88 грн. за рахунок ОСОБА_1

Зазначеним актом встановлено, що згідно наданого товариством витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 23-09-11 від 23 вересня 2011 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання послуг кабельного мовлення і абонентське обслуговування від 15 жовтня 2005 року № 849734 становить 107,36 грн., проте згідно повідомлення про відступлення прав вимоги ТОВ «УкрКредит», надісланого ОСОБА_1, розмір заборгованості становить 82,48 грн. (в тому числі витрати ТОВ «Укркредит»на стягнення боргу у сумі 24,88 грн.), а згідно копії вимоги про сплату боргу від «УкрФінанси» № 3381336 від 28 листопада 2011 року розмір заборгованості становить 107,36 грн. (в тому числі витрати ТОВ «УкрКредит»для відновлення порушеного права у сумі 49,76 грн.)

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги від 23 вересня 2011 року № 23-09-11 встановлено, що новий кредитор отримує всі права вимоги первісного кредитора як кредитора в грошових зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, у тому числі права вимоги сплати сум основного боргу, процентів, штрафних санкцій, неустойки, збитків та інших платежів, передбачених такими договорами та чинним законодавством України.

Згідно пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Крім того, суд зазначає, що положення статті 22 Цивільного кодексу України говорить про стягнення збитків як спосіб захисту цивільних прав. Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону. Саме цим дана форма відповідальності відрізняється від стягнення неустойки або втрати завдатку, для застосування яких обов'язковим є передбачення цього в договорі (обов'язково в письмовій формі) або в законі. Разом з тим, боржник, що допустив порушення при виконанні зобов'язання, буде відшкодовувати збитки в будь-якому випадку на підставі положень частини першої статті 623 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ТОВ «УкрКредит»наділений правом вимагати відшкодування збитків, завданих новому кредитору в зв'язку з несплатою боржником своїх зобов'язань. При цьому, вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено вимог частини п'ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо не додержання в своїй діяльності надання послуги з факторингу з урахуванням Цивільного кодексу України (435-15) .

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про винесення Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України оскаржуваних розпоряджень з порушенням норм законодавства у сфері фінансових послуг.

Крім того, суд зазначає, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) необхідно враховувати наступне.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Скасування ж акту суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача -визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта -повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

При цьому, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2010 року № 1145/11/13-10 (v1145760-10) , судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання рішень суб'єкта владних повноважень нечинними (протиправним) та керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про визнання оскаржуваних актів протиправними, оскільки правовим наслідком такого визнання є відсутність будь-яких прав, свобод, обов'язків у сторін правовідносин, які породили спірні акти, від моменту прийняття таких актів.

За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20 січня 2012 року № 149/421/12/3-ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги.

3. Визнати протиправним розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 8 лютого 2012 року № 293/421/12/3-ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за рахунок бюджетних асигнувань.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.