ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 грудня 2011 року № 2а-17114/11/2670
|
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Огурцова О.П., суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши адміністративну справу
за позовом
|
Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСМП"
|
до
|
Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
|
про
|
скасування податкових повідомлень - рішень
|
за участю:
представників позивача: Кожеми В.П., Маляра Ю.В.
представник відповідача: не з’явився
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСМП"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2011 №0006702302 та №0006712302.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2011 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.12.2011.
14.12.2011 представник відповідача у судове засідання не прибув, але подав клопотання про колегіальний розгляд справи, у зв’язку з чим судове засідання відкладено на 22.12.2011.
16.11.2011 представник відповідача отримав у суді повістку про виклик у судове засідання на 22.12.2011 о 13:15 год., однак, у вказане судове засідання представник відповідача не прибув, про причини неприбуття не повідомив, клопотань/заяв про відкладення розгляду справи відповідачем не подано.
13.12.2011 позивачем через канцелярію суду подано додаткове обґрунтування адміністративного позову.
У судовому засіданні представники позивача зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі додаткових доказів та/або пояснень крім тих, які містяться у матеріалах справи, не мають.
Відповідачем, всупереч вимогам пункту 5 частини п’ятої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2011, заперечень проти позову не надано.
З огляду на відсутність у позивача додаткових доказів та/або пояснень, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також неприбуття у судове засідання представника відповідача, суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства, ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, а саме, копії: заяви на приєднання до агентського договору з реалізації prepaid-продукції; акту від 14.07.2011 №881/23-2/34413224 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ОСМП", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010; плану проведення виїзної планової перевірки; довідки про загальну інформацію щодо ТОВ "ОСМП"та результати його діяльності за період з 01.10.2009 по 31.12.2010; узагальненого переліку документів, які використано при проведенні перевірки; переліку агентів та субагентів з якими ТОВ "ОСМП"укладало договори за період з 01.10.2009 по 31.12.2010; реєстру контрагентів з придбання та реалізації права вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю ТОВ "ОСМП"за період з 01.10.2009 по 31.12.2010; розрахунку повноти та своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб; податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0006712302; розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по оподаткуванню податку на додану вартість ТОВ "ОСМП"; податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0006702302; розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по оподаткуванню прибутку підприємства ТОВ "ОСМП", колегія суддів,
В С Т А Н О В И Л А:
3 29.04.2011 року по 07.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОСМП", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було складено акт від 14.07.2011 №881/23-2/34413224, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0006702302 про сплату 10789573, 00 грн. податку на прибуток за порушення п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 2699643,00 грн. штрафної санкції, застосованої у відповідності до ст.127.1 Податкового Кодексу України; податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0006712302 про сплату 6973621,00 грн. податку на додану вартість за порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та 1743405,00 грн. штрафної санкції, застосованої відповідно до ст.127.1 Податкового кодексу України.
Вказані податкові повідомлення-рішення отримано позивачем 29.07.2011.
Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
У акті перевірки від 14.07.2011 №881/23-2/34413224 (стор.5) вказано, що позивачем на порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, не включено до складу валових доходів суму доходу, отриманого від реалізації супер ваучерів (ІІМС) за перевіряємий період по контрагенту ПП "Дельфін".
До такого висновку податковий орган дійшов у зв’язку з тим, що ТОВ "ОСМП" не надано договір комісії з ПП "Дельфин", а надано заяву на приєднання до субагентського договору за №0908\02П-25 від 25.08.2009 року про прийом платежів з ПП "Дельфин". Згідно даної заяви Агент ознайомлений з Правилами роботи ТОВ "ОСМП"та зобов’язується виконувати вимоги Договору приєднання з дня прийняття Заяви.
Також, у акті перевірки від 14.07.2011 №881/23-2/34413224 (стор.51) зазначено, що позивачем на порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до складу податкового кредиту за звітні періоди загальну суму ПДВ у розмірі 6 973 621,00 грн. від операцій, які не використовувались в межах господарської діяльності ТОВ "ОСМП", по договорах по прийому платежів та реалізації платежів, а також вказано про те, що сплата винагороди за договорами по прийому платежів та договорах по реалізації предоплачених товарів та послуг, в якості винагороди за прийом платежів, суперечить вимогам Постанови Національного банку України від 05.03.2008 № 53 "Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно –технічних комплексів самообслуговування" (z0265-08)
.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Порядок оподаткування таких операцій, визначався на підставі Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР)
, що діяв протягом періоду, за який здійснювалась перевірка.
Згідно із пунктом 1.31 статті 1 зазначеного Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що валовий дохід, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Отже, оскільки при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, а перехід права власності на товар відбувається тільки при реалізації комісіонером товару покупцю, то відповідно до норм чинного законодавства передача товару від комітента до комісіонера не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента, як і валові витрати у комісіонера, не виникає.
Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно із підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 зазначеного Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таким чином, валовий дохід, який виникає відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті здійснення комісіонером реалізації товару покупцю, відображається у податковому обліку комітента на загальну суму, отриману від продажу такого товару, та відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 зазначеного Закону у момент підписання акта про надані комісійні послуги або перерахування комітентом комісіонеру комісійної винагороди у комітента виникають валові витрати.
11.10.2007 між ЗАТ "Український мобільний зв’язок", за текстом договору - комітент, та позивачем, за текстом договору комісіонер, укладено договір комісії за № 5-АП, відповідно до якого позивач зобов’язується за дорученням комітента за комісійну винагороду укладати від свого імені договори, щодо продажу продукції, передбаченою цим договором.
Пунктом 1.3 розділу 3 зазначеного договору, встановлено, що під "продукцією"в договорі мається на увазі ваучер для поповнення рахунків абонента комітента.
Відповідно до умов договору комісії № 5-АП від 11.10.2007 виступаючи від свого імені, позивач був уповноважений самостійно знаходити покупців на продукцію комітента, виконувати всю переддоговірну роботу та укладати з покупцями договори купівлі - продажу продукції відповідно до вказівок Комітента, та на умовах, визначених в договорі.
На виконання зобов’язань за договором комісії № 5-АП від 11.10.2007 між позивачем та ПП "Дельфін", шляхом підписання ПП "Дельфін"заяви про приєднання до агентського договору, укладено Агентський договір щодо реалізації припейд –продукції № 0908/02-25 від 25.08.2009.
Агентським договором, що регулює відносини в сфері реалізації припейд –продукції, є Правила роботи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСМП"щодо реалізації попередньо оплачених товарів та послуг (припейд –продукція).
Відповідно до зазначених Правил агент зобов’язується за дорученням позивача та від свого імені здійснювати реалізацію припейд-продукції, за яку позивач виплачує агенту винагороду.
Отже, позивач отримавши товар від ЗАТ "Український мобільний зв’язок" за договором комісії № 5-АП від 11.10.2007 відповідно до Агентського договору щодо реалізації припейд - продукції № 0908/02-25 від 25.08.2009 (Правил роботи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСМП"щодо реалізації попередньо оплачених товарів та послуг) передав товар ПП "Дельфін" для подальшої реалізації кінцевому споживачу.
З огляду на викладене для позивача валовий дохід позивача відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" складає сума отриманої (нарахованої) винагороди (без урахування ПДВ), оскільки, в даному випадку власністю позивача є лише комісійна винагорода.
Таким чином, висновок відповідача щодо необхідності віднесення позивачем до валових доходів суми доходу, в розмір 4 375 545 гри. без ПДВ, отриманого від реалізації супер ваучерів (UМС) за перевіряємий період по контрагенту ПП "Дельфін", як доходу від продажу товарів відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки позивачем не надано договір комісії з ПП "Дельфин", а надано заяву на приєднання до субагенського договору за №0908\02П-25 від 25.08.2009 про прийом платежів з ПП "Дельфин", є помилковим та суперечить чинному законодавству, а позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат тільки суму винагороди отриманої від реалізації припейд - продукції за договором комісії № 5 –АПП від 11.10.2007.
Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначає, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником податку були сформовані дані податкового обліку. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати обставини про рух активів у процесі здійснення господарської операції.
Згідно із частиною першою статті 267 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами першою та другою статті 295 Господарського кодексу України, встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
Відповідно до статті 300 Господарського кодексу України комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.
Частиною першою статті 305 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.
Пунктом 1 постанови Національного банку України "Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування" № 53 від 05.03.2008 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 31.03.2008 за № 265/14956 (z0265-08)
, встановлено, що операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів (далі - операції), а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (далі - небанківські фінансові установи), а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.
Таким чином, делегування суб’єктами господарювання, які уклали агентські договори з банками на здійснення операцій із застосуванням ПТКС, прав комерційного агента банку третім особам (субагентам), є правомірним та не порушує вимоги чинного законодавства України, зокрема глави 31 Господарського кодексу України (436-15)
та постанови Національного банку України "Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування" № 53 від 05.03.2008 (z0265-08)
.
Позивач є інтегратором та оператором по прийому готівкових платежів за послуги.
В акті перевірки від 14.07.2011 №881/23-2/34413224 зазначено, що між позивачем (Агент) з однієї сторони, та ПАТ "Сведбанк"(Банк) з іншої сторони, укладено 20.10.2009 агентський договір №0804583 про приймання платежів для подальшого переказу.
Відповідно до договору ПАТ "Сведбанк"доручає, а позивач зобов’язується від імені та в інтересах банку забезпечити приймання від платників платежів через ПТКС, здійснювати інформаційну та технологічну взаємодію між платником, банком і постачальником.
Договором передбачено, що для забезпечення прийому платежів через ПТКС, агент може залучати третіх осіб –субагентів банку. Повноваження позивача, як агенту, та субагентів з прийому платежів підтверджуються агентським договором №0804583 від 20.10.2009 та не вимагають додаткових документів (доручень, дозволів).
Для належного та безперебійного співробітництва сторін за зазначеним агентським договором, ПАТ "Сведбанк"зобов’язує позивача у субагентських договорах з субагентами, передбачити обов’язок субагента вносити на поточний рахунок позивача авансовий платіж з метою закріплення фінансових гарантій за виконання обов’язків агента.
Пунктом 3 порядку обігу коштів та документів при здійсненні операцій агентського договору №0804583 від 20.10.2009 передбачено, що позивач щоденно не пізніше 10.00 за київським часом формує та передає ПАТ "Сведбанк"реєстр прийнятих платежів. Позивач, у відповідності з реєстром, розміщує суму прийнятих платежів на транзитні рахунки банку 2902, які відкриті на підставі додаткових договорів, укладених для кожного окремого постачальника. При цьому, позивач, у відповідності до договору банківського рахунку надає розпорядження ПАТ "Сведбанк"на договірне списання коштів, з вказаних у цьому пункті транзитних рахунків, у повному обсязі на користь постачальників сум прийнятих платежів. У призначенні платежу позивач повинен зазначити договір, згідно з яким здійснюється договірне списання коштів на користь постачальника.
Відповідно до умов агентського договору №0804583 від 20.10.2009 позивач не пізніше десятого робочого дня місяця, надає ПАТ "Сведбанк"акт наданих послуг за попередній календарний місяць у двох примірниках за формою, встановленою в Додатку №3 до зазначеного договору та реєстр прийнятих платежів.
ПАТ "Сведбанк"за надання позивач послуг за агентським договором №0804583 від 20.10.2009, відповідно до його умов, щомісячно сплачує позивачу агентську винагороду, відповідно до тарифів банку, діючих на момент сплати такої винагороди.
Позивач реалізовував своє право на залучення третіх осіб (субагентів) для забезпечення прийому платежів через ПТКС, що регламентоване агентським договором №0804583 від 20.10.2009, шляхом укладення з суб’єктами господарювання юридичними особами, та фізичними особами –підприємцями, договорів про прийом платежів, згідно яких, дані договори про прийом платежів є договорами про приєднання до агентського договору про прийом платежів, умови якого викладені позивачем та включені в Правила роботи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСМП"по прийому платежів.
Субагент в свою чергу, приєднується до зазначених Правил, які за своєю суттю являються субагентським договором і підтверджує, що ознайомився з умовами субагентського договору, які зобов’язується виконувати.
Предмет зазначених договорів полягає у тому, що за дорученням і від імені ПАТ "Сведбанк", субагент зобов’язується забезпечувати прийом платежів від платників через термінали, здійснювати інформаційну та технологічну взаємодію між платником, позивачем ПАТ "Сведбанк", провайдером при прийомі платежів на території субагента, а позивач виплачує субагенту агентську винагороду за виконанні дії, виходячи із діючого тарифного плану.
Первинні документи оформлені позивачем та контрагентами на виконання наведених договорів мають назву акти здачі-приймання робіт з зазначенням номеру договору та назви послуг - послуги по прийому платежів, та податкові накладні.
В податковому обліку позивач винагороду, сплачену субагентам, відносить до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суму ПДВ за такими послугами.
На підставі укладених з суб’єктами господарювання договорів про прийом платежів позивач отримує щоденно на поточний рахунок, відкритий в ПАТ "Сведбанк"платежі від субагентів, при цьому формує реєстр прийнятих платежів та передає до Банку, а кошти, які відповідають прийнятим платежам, перераховує на рахунок №2902 відкритий ПАТ "Сведбанк"в якості забезпечення подальшого переказу коштів постачальникам послуг та безпосередньо на рахунки провайдерам, в якості передоплати за припейд-продукцію або продаж передплачених послуг.
Позивач забезпечує діяльність щодо цілодобового отримання платежів від споживачів в інтересах провайдерів з дотримання порядку технічної взаємодії та ведення електронного документообігу. Щоденно, після отримання від провайдерів підтвердження по реєстру прийнятих платежів, позивач шляхом розрахункової взаємодії забезпечує перерахування коштів, отриманих від споживачів на користь провайдерів, за вирахуванням винагороди, на рахунки провайдерів.
За виконання своїх зобов’язань позивач отримує від провайдера винагороду, яка встановлюється у відсотках від загальної суми коштів, перерахованих провайдеру протягом звітного місяця, винагорода включає в себе ПДВ.
Первинні документи, які оформлюються позивачем на виконання договорів про організацію прийому платежів: акт наданих послуг, з зазначенням загальної суми та розміру винагороди, суми включають в себе ПДВ, та відповідно податкові накладні.
В податковому обліку позивач винагороду, отриману від провайдерів, відносить до складу валових доходів за відповідні звітні періоди та до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість по виписаних податкових накладних.
Таким чином, провівши аналіз господарських операцій позивача та руху активів у процесі здійснення таких господарських операцій можна зробити висновок, що, незалежно від застосування назви договорів (агентський договір, договір комісії, договір доручення, тощо) ці операції є постачанням послуг з прийому платежів.
Відповідач при проведенні перевірки, повинен був аналізувати економічний зміст господарських операцій, а не зміст договорів, оскільки застосування положень податкового законодавства не може обумовлюватися наслідками, що визначаються господарським та цивільним правом та для податкових правовідносин, зокрема, при нарахуванні податків, має значення фактичне вчинення господарської операції та її економічний зміст.
Посилання відповідача на заборону делегування суб’єктами господарювання, які уклали агентські договори з банками на здійснення операцій із застосуванням ПТКС, прав третім особам згідно листа Національного банку України від 14.10.2010 №25-210 / 2485-18026 є необґрунтованим та не беруться судом до уваги, оскільки листи Національного банку України не є нормативно-правовими актами.
Отже позивачем на виконання агентського договору №0804583 від 20.10.2009 правомірно залучено третіх осіб - суб'єктів господарської діяльності (субагентів банку), яким за надання послуг з прийому платежів виплачувалась винагорода.
Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону (334/94-ВР)
, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 –витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі (334/94-ВР)
.
Таким чином, позивачем в податковому обліку винагороду, сплачену субагентами було правомірно віднесено до складу валових витрат, оскільки ці витрати були понесені позивачем як компенсація вартості послуг, які придбаваються позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (виконання зобов'язань за агентським договором з банком та договорами з провайдерами щодо забезпечення прийому платежів - посередницька діяльність –та договорів щодо реалізації припейд-продукції).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР)
.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення утримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
З урахуванням наведеного позивачем в податковому обліку винагороду, сплачену субагентам, правомірно віднесено до складу податкового кредиту за отриманими відповідними податковими накладними, оскільки їх витрати, понесені позивачем як компенсація вартості послуг, які придбаваються позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (виконання зобов'язань за агентським договором з ранком та договором з провайдерами щодо забезпечення прийому платежів посередницька діяльність –та договорів щодо реалізації припейд-продукції).
Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в судові засідання не з’явився, заперечень на адміністративний позов не надав.
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, за період, що перевіряється, вартість сплаченої субагентам винагороди, у розмірі 38 818 748 грн., оскільки такі витрати по оплаті винагороди субагентам у повній мірі пов'язані з господарською діяльністю підприємства, та відповідно правомірно віднесено до складу податкового кредиту, суми ПДВ в розмірі 6 973 621,00 грн.
Керуючись статтями 69- 71, 94, 160- 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
П О С Т А Н О В И ЛА:
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСМП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю .
2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0006702302 від 28.07.2011.
3.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0006712302 від 28.07.2011.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий Суддя
Судді
|
О.П. Огурцов
Р.О. Арсірій
В.А. Кузьменко
|