ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2010 р.
|
Справа №2а-636/10/6/0170 (16:20)
|
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., суддів Москаленка С.А., Ольшанської Т.С.
при секретарі Усковій О.I.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
,
за позовом ОСОБА_1
до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону
про спонукання до виконання певних дій
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону, у якому просить: зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 202 204 грн. 20 коп., а також будь-який податок, який може підлягати сплаті із зазначеної суми; зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити військовому місцевому суду Сімферопольського гарнізону грошові кошти у сумі 202 204 грн. 20 коп., а також будь- який податок, який може підлягати сплаті із зазначеної суми; зобов'язати військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону здійснити ОСОБА_1 страхову виплату у вигляді річного заробітку ( грошового забезпечення ) в сумі 202 204грн. 20 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працює на посаді судді. В 2006 році з ним трапився страховий випадок, в наслідок якого він стаціонарно лікувався. Згідно довідки МСЕК м. Феодосії (серія кр 3 № 001209 ) від 29.11.2006 року страховий випадок стався з ОСОБА_1 у зв'язку із виконанням службових обов'язків, і не привів до стійкої втрати працездатності згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 8 від 12.01. 2001 (8-2001-п)
року. Після отримання довідки МСЕК позивач неодноразово звертався до керівництва суду, а воно, в свою чергу, до ДСА України, як страхувальника, з проханням роз'яснити до якого страховика слід звертатися для отримання страхової виплати, адже Державна судова адміністрація України ще влітку 2006 оприлюднила інформацію щодо намірів провести тендер на право надання послуг із обов'язкового страхування життя та здоров'я суддів, котрі вже із вересня планувалося безперебійно надавати. Однак із повідомлень №17- 396/ 07 від 23.01.2007 р. та 23.08.07. № 17- 5439\07 заступника ДСА гр.ОСОБА_3 зроблених на запити військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону, видно, що "...питання, щодо визначення органу страховика, який би здійснював би виплату страхових сум Державною судовою адміністрацією, на превеликий жаль, не визначено...". Посилаючись на положення Законів України "Про статус суддів" (2862-12)
та "Про судоустрій" (3018-14)
, положення Постанови КМ України від 14 лютого 1994 р. N 89 "Про затвердження Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів" (89-94-п)
та постанови Кабінету Міністрів України від 2.8 листопада 2007 р. N 1372 "Питання проведення обов'язкового державного страхування за деякими видами" (1372-2007-п)
позивач зазначає, що встановлене Законом право на отримання страхової виплати носить безумовний характер і має бути реалізованим не залежно від того, чи в наявності механізм реалізації такого права або вдосконаленим є цей механізм чи ні. Оскільки правові положення, що передбачають виплату страхової виплати є чинними, тобто не скасовані, не змінені, тому він маю право на її одержання від держави, яка гарантувала мені таке право за рахунок коштів державного бюджету України.
21 травня 2010 року позивач скерував на адресу суду заяву про зміну позовних вимог та просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не визначення органу страховика, який би здійснював виплату страхових сум за обов'язковим державним страхуванням суддів, стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 страхову виплату в сумі 109 893 гр.40 коп., зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України у сумі 109 893 грн. 40 коп, а також будь-якого податку, який може підлягати сплаті із зазначеної суми.
У судове засідання 07.09.2010 року позивач не з'явився, раніше скерованою заявою просив суд справу розглянути у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача - Державного казначейства України, у судове засідання 07.09.2010 року не з'явився, скерував на адресу суду заперечення на позовну заяву та просив справу розглянути у відсутність представника Державного казначейства України. У запереченнях на позов (вхідний номер Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.07.2010 року № 20154) посилався, зокрема, на те, що Державне казначейство України здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням (ч. 8 стаття 51 Бюджетного кодексу України). Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік головним розпорядником бюджетних коштів, який здійснює фінансування суддів України, є Державна судова адміністрація України, а розпорядником нижчого рівня визначено територіальне управління ДСА України в АР Крим. У даному випадку, керуючись статтями 120, 126 Закону України "Про статус суддів" та Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Указом Президента України від 03.03.2003 №182/2003 (182/2003)
Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів. За попередні роки Державне казначейство України свої функції щодо виділення коштів Державній судовій адміністрації України згідно з бюджетним законодавством виконувало у повному обсязі. Державній судовій адміністрації України Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17)
встановлені бюджетні призначення за програмою 0501040 "Здійснення правосуддя місцевими судами" на суму 1349544,1 тис. грн. Їй, як головному розпоряднику бюджетних коштів, Законом України " Про Державний бюджет України на 2010 рік (2154-17)
передбачена бюджетна програма 0501150 " Виконання рішень судів на користь суддів " у розмірі 9500 тис. грн.. Таким чином, здійснювати певні заходи щодо погашення заборгованості суддям повинен відповідний розпорядник бюджетних коштів, на якого покладено обов'язок щодо фінансового забезпечення суддів.
Представник відповідача - Військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону у судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справу у відсутність представника Військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону. Не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Представник відповідача - Державної судової адміністрації України, до суду не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю сторін.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 працює на посаді судді Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону м. Сімферополя.
В 2006 році з ОСОБА_1 трапився страховий випадок, про що свідчить довідка МСЕК м. Феодосії (серія кр 3 № 001209 ) від 29.11.2006 року, то б то відбулося встановлення настання страхового випадку та відповідні зобов’язання за відшкодуванням.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва суду, а воно, в свою чергу, до Державної судової адміністрації України, як страхувальника, з проханням роз'яснити до якого страховика слід звертатися для отримання страхової виплати.
Вказана державна установа в особі заступника голови ОСОБА_3 повідомила, що "питання, щодо визначення органу страховика за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів та порядку виплати страхових сум, Державною судовою адміністрацією України, на превеликий жаль, не визначено".
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не визначення органу страховика, який би здійснював виплату страхових сум за обов'язковим державним страхуванням суддів, стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 страхову виплату в сумі 109 893 гр.40 коп., зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України у сумі 109 893 грн. 40 коп, а також будь-якого податку, який може підлягати сплаті із зазначеної суми.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР)
та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів визначено законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI (2453-17)
.
Однак, на час отримання ушкодження здоров'я ОСОБА_1 (2006 рік) та виникнення спірних правовідносин були чинними Закон України "Про статус суддів" (2862-12)
та Порядок та умови державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.1994 р. № 89 (89-94-п)
.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є професійним суддею Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про судоустрій України" (в редакції від 01.06.2006 року), який діяла на час спірних правовідносин, військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 цього закону судді військових судів перебувають на військовій службі і крім здійснення правосуддя не можуть залучатися до виконання інших обов'язків військової служби.
Ст. 63 Закону України "Про судоустрій України" (в редакції від 01.06.2006 року), який діяла на час спірних правовідносин, визначався особливості статусу військових суддів, зокрема те, що судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України. Військовий суддя, крім здійснення правосуддя, не може залучатися до виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про статус суддів" (в редакції дії від 01.06.2006 року), який діяла на час спірних правовідносин, і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1994 №89 (89-94-п)
Порядку та умов державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів", судді підлягають обов’язковому страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров'я не призвело до стійкої втрати працездатності, виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку.
Відповідно до п.1 та 2 Порядку (89-94-п)
, державне обов'язкове страхування життя та здоров'я суддів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Страхові платежі за державним обов'язковим страхуванням життя та здоров'я суддів, включаючи пов'язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.
Відповідно до п. 5 Порядку (89-94-п)
страхові платежі вносяться страхувальником до 25 числа у розмірі 1/12 річної суми на спеціальний рахунок страховика.
Застраховані особи при настанні страхового випадку звертаються до страховика уповноваженого для здійснення цього виду страхування про сплату обчислених відповідно до законодавства страхових виплат.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У зв’язку з чим суд робить висновок, про протиправність поведінки Державної судової адміністрації України, щодо не вирішення на протягом тривалого часу питання про визначення страховика.
Проте не визначення страховика не є підставою скасування чи призупинення дії ст. 45 Закону України "Про статус суддів" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) про обов'язкове державне страхування життя і здоров'я суддів і не позбавляє його права на отримання страхової виплати. Згідно з вимогами п.п.9, 10 ст. Закону України "Про судоустрій" (3018-14)
(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), п.п. 9,10,13,14 Указу Президента України "Про Державну судову адміністрацію України" (182/2003)
та п.2 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 р. № 89 (89-94-п)
саме Державна судова адміністрація України є розпорядником бюджетних коштів на вказані цілі і повинна визначати компанію - страховика. Тому в разі не визначення за її виною страховика, саме вона повинна безпосередньо здійснювати суддям страхові виплати в страхових випадках.
Належне матеріальне і соціального забезпечення судді та членів його сім'ї захищено Конституцією України (254к/96-ВР)
, законами України "Про статус суддів" (2862-12)
та "Про судоустрій України" (3018-14)
(які діяли на час виникнення спірних правовідносин) й Рішеннями Конституційного Суду України, зокрема, Рішеннями Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року та від 11 жовтня 2005 року.
При вирішенні справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР)
(конституційності) положень абзацу третього пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року (1058-15)
, абзацу четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15)
в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року (2505-15)
та офіційного тлумачення положень частини третьої статті 11, статей 42, 43, 44, 45 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року у рішенні від 11 жовтня 2005 року встановив, що статтею 126 Конституції України закріплено основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Аналіз норм Конституції України (254к/96-ВР)
свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
Кожна держава, як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року (994_323)
, має "забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе".
Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України (254к/96-ВР)
і законами, зокрема Законом України "Про статус суддів" (2862-12)
, що виключає в процесі його конкретизації та розвитку обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.
Відповідно до ст. 126, 130 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про статус суддів" (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) на державу покладено обов'язок забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів, зокрема, шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з положеннями п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Статтею 140 зазначеного закону встановлено, що фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів забезпечуються державою відповідно до Конституції України (254к/96-ВР)
.
Забезпечення функціонування судової влади передбачає:
1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
Враховуючи зазначені положення закону, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсаційні виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, цим Кодексом (2542-14)
- регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
На сьогодні в Україні визначено певні процедури казначейського обслуговування одержувачів бюджетних коштів, якими користуються усі без виключення установи, що отримують кошти державного та місцевого бюджетів.
Зокрема, Бюджетним кодексом України (2542-14)
закріплено, що в Україні застосовується виключно казначейська форма обслуговування коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 N 89 (z0716-04)
, органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, відповідно до планових документів (пункт 12.1).
Органи Державного казначейства України за дорученнями розпорядників або одержувачів бюджетних коштів здійснюють платежі на підставі платіжних доручень та підтвердних документів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання.
Розпорядження бюджетними коштами здійснюють Головні розпорядники бюджетних коштів, яки визначаються та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Згідно додатку 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17)
за 0501150 кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, 0330 кодом функціональної класифікації видатків та кредитування державного бюджету передбачені видатки у сумі 9500,0 тис.грн. з виконання рішень судів на користь суддів.
Оскільки Державна судова адміністрація України в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.1994 року № 89 (89-94-п)
Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002р. (3018-14)
та п. п. 3,4 Указу Президента України "Про державу судову адміністрацію України" (182/2003)
від 03.03.2003 р. не виконала своїх обов’язків - не забезпечила державного страхування суддів, суд вважає, що ДСА України зобов'язана відшкодувати позивачу страхову суму.
Згідно до ч.3 ст. 45 Закону України "Про статус суддів" (який діяли на час виникнення спірних правовідносин) коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров'я не призвело до стійкої втрати працездатності, виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку. За ст. 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. У той же час, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Виплата страхових сум провадиться відповідно до річного заробітку застрахованого на день настання страхового випадку за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цей страховий випадок. Для отримання страхової суми застрахована особа надає копію довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності та довідку судового органу про розмір річного грошового утримання (річного заробітку) застрахованого за останньою посадою, яку він займав на день настання страхового випадку.
Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 N212 (z0136-96)
, зареєстрований у Мін’юсті України 22.03.1996 за N136/1161, встановлено, що рішення МСЕК про причинний зв'язок професійного захворювання з конкретною професією (посадою), яка сприяла розвитку захворювання та терміном його настання, приймається на підставі висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу і це зазначається в довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, яка видається потерпілому.
У зв’язку з чим суд робить висновок, що розмір страхової суми належить до розрахунку станом на день настання страхового випадку, тобто на день здійснення відповідної події, внаслідок чого позивач втратив працездатність, - 29 листопада 2006 року.
Пунктом 14 Положення встановлено, що Страховик у разі необхідності може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини його настання.
Тобто вказаною нормою підзаконного акту встановлено не зобов'язання, а право страховика у разі необхідності вчинити таки дії.
На застраховану особу, відповідно до приписів вищевказаного Положення, жодних зобов'язань щодо доказування факту настання страхового випадку не покладено.
Але ж після отримання звернень позивача щодо сплати йому належних сум, відповідач запити не спрямував та необхідність в отриманні цієї інформації для прийняття відповідного рішення не виказав. Тому суд вважає не обґрунтованими посилання представника відповідача, щодо не встановлення факту заподіяння шкоди саме під час виконання обов’язків судді, а не під час проходження військової служби. Разом з тим суд зазначає, що виконання обов’язків судді унеможливлює виконання особою будь-яких інших обов’язків, зокрема, військової служби. Отримання винагороди за військове звання цього факту не спростовує, а тому не заслуговує до уваги.
Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 страхову виплату в сумі 109 893 гр.40 коп.
Крім того, виходячи з обов'язковості положень ст. 45 Закону України "Про статус суддів" щодо соціального захисту суддів, суд стягує вказану суму з Державної судової адміністрації України, оскільки нею, як страхувальником, договір зі страховиком не укладений, страхові платежі, відповідно, не перераховувались, в той час коли кошти на виплату страхових платежів передбачались в кошторисі страхувальника відповідно до бюджетної класифікації (п.4 Порядку (z0136-96)
).
Суд вважає за необхідне забачити, що вимоги позивача про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України є способом виконання судового рішення, а не правом позивача, яке потребує судового захисту.
Що стосується позовних вимог в частині визнання бездіяльності ДСА України протиправною, суд зазначає наступне.
Підставами для визнання дій протиправним є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який їх вчинив. Обов'язковою умовою визнання дій протиправними є також порушення у зв'язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
В порушення зазначених вище норм закону, Державною судовою адміністрацією України не було вжито всіх необхідних дій щодо укладання відповідного договору із страховиком, уповноваженим на здійснення такого виду страхування.
При цьому, будь-яких належних доказів, які б спростовували наведені вище обставини щодо визначення уповноваженого страховика, будь-ким із представників відповідачів суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме внаслідок протиправної бездіяльності Державної судової адміністрації України були порушені соціальні права ОСОБА_1 як судді, що виразилось у неможливості останнього у передбаченому законом порядку отримати виплату страхової суми, передбаченої п.п. "в"п.7 "Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів" (89-94-п)
.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання бездіяльності ДСА України протиправною.
У зв’язку з наведеним суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 07.09.2010 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 13.09.2010 року.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 160- 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової адміністрації України щодо не проведення заходів по виплаті одноразової страхової суми за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню в розмірі річного заробітку ОСОБА_1, передбачених ст. 45 Закону України "Про статус суддів" ( в редакції від 01.06.2006 року).
3. Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код СДРПОУ 09744400) на користь ОСОБА_1 (95053, АДРЕСА_1) 109893,40 грн. у рахунок одноразової страхової виплати.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (95053, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
5. В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Судді
|
Латинін Ю.А.
Москаленко С.А.
Ольшанська Т.С.
|