Державне підприємство "Айвазовське" - позивач - 22 березня 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання неправомірними дій відповідача щодо неприйняття як податкової звітності уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість №29918 від 15.10.2009 року та №29919 від 15.10.2009 року за травень та липень 2008 року; зобов'язання відповідача прийняти як податкову звітність зазначені уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ; скасування податкових повідомлень-рішень №0000051502/0 від 01.02.2010 року, №0000131502/0 від 25.02.2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ в м. Алушті АР Крим 15.10.2009 року були надані уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за травень та липень 2008 року; до складу податкового кредиту у вказаних уточнюючих розрахунках були включені податкові накладні, отримані позивачем в жовтні 2009 року від його контрагента. Відповідачем вказані розрахунки не прийняті як податкова звітність, при цьому в листі податкового органу було зазначено про те, що на порушення вимог п.4.3 Наказу ДПА України від 31.12.2008 року №827 (v0827225-08) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" вказані уточнюючі розрахунки підписані головним бухгалтером ОСОБА_3, що не відповідає даним бази АІСР РПП (згідно даним податкового органу головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_4.). Позивач зазначає, що вказана обставина не може бути підставою для неприйняття уточнюючих розрахунків; про зміну головного бухгалтера позивача відповідач був повідомлений належним чином у день подання уточнюючих розрахунків. Крім того, позивач зазначає, що за результатами невиїзних документальних перевірок відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, як слідує з актів перевірок, податкові зобов’язання з ПДВ нараховані та штрафні санкції застосовані у зв’язку з невизнанням податковим органом наданих позивачем 15.10.2009 року уточнюючих розрахунків у якості податкової звітності.

Заявою від 29.07.2010 року представник позивача відкликав позовні вимоги в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000051502/0 від 01.02.2010 року, №0000131502/0 від 25.02.2010 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.07.2010 року позовні вимоги Державного підприємства "Айвазовське" в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000051502/0 від 01.02.2010 року, №0000131502/0 від 25.02.2010 року залишені без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії та прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті АР Крим законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 22.06.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність дій ДПІ в м. Алушті АР Крим по невизнанню наданих позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ за травень та липень 2008 року тим, що на порушення вимог п.4.3 Наказу ДПА України від 31.12.2008 року №827 (v0827225-08) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" вказані розрахунки були підписані не посадовими особами позивача, а саме: підписані головним бухгалтером ОСОБА_3, тоді як згідно з даними АІС РПП головним бухгалтером позивача є ОСОБА_5. Також відповідач зазначає про обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем податкові декларації були заповнені з порушенням встановленого порядку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Айвазовське" (код ЄДРПОУ 04792883, юридична адреса: 98542, АР Крим, м. Алушта, смт Партеніт) зареєстровано Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 17.01.1992 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою ГУС в АР Крим (а.с.70-71). Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи позивач перебуває на обліку в ДПІ в м. Алушті АР Крим (довідка про взяття на облік від 28.04.2004 року №391 – а.с.73), що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось. ДП "Айвазовське" зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво НБ №225161 від 07.05.2004 року – а.с.69).

Матеріалами справи підтверджено та представниками позивача та відповідача не заперечується, що позивачем до ДПІ у м. Алушті АР Крим 15 жовтня 2009 року були надані уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2008 року (а.с.45-48) та за липень 2008 року (а.с.41-44). Як свідчить текст вказаних уточнюючих розрахунків вони підписані керівником позивача Пястоловим В.П. та головним бухгалтером ОСОБА_3 ДПІ у м. Алушті АР Крим зазначені уточнюючі розрахунки були прийняті, про що свідчать вхідні штампи ДПІ з відбитком "Отримано".

В той же день – 15.10.2009 року – позивачем ДПІ в м. Алушті АР Крим було повідомлено про зміну головного бухгалтера позивача та надано копію наказу від 11.08.2008 року №71 про переведення на посаду головного бухгалтера ДП "Айвазовське" ОСОБА_3 (а.с.34-35). Отримання відповідачем зазначених документів саме 15.10.2009 року підтверджено штампом ДПІ на листі з зазначенням дати, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ в м. Алушті АР Крим було направлено повідомлення від 20.10.2009 року №5375/10/15 (а.с.32-33) про те, що уточнюючі розрахунки позивача з ПДВ на порушення вимог п.4.3 Наказу ДПА України від 31.12.2008 року №827 (v0827225-08) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" підписані не посадовими особами позивача, а саме: згідно бази АІСР РПП головним бухгалтером позивача є ОСОБА_5, а не ОСОБА_3 Також в зазначеному повідомленні вказано, що уточнюючі розрахунки були подані за податкові (звітні) періоди, за які вже проведено планову виїзну перевірку. На підставі викладеного, відповідач у повідомленні зазначив, що уточнюючим розрахункам позивача від 15.10.2009 року надано статус "до відома".

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо надання уточнюючим розрахункам позивача статусу "до відома", суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з пунктом 4.3 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827 (v0827225-08) ) податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Відповідно до пункту 4.6 вказаних Методичних рекомендацій у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, працівник цього підрозділу протягом 3-х робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності направляє: платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином; підрозділу ведення та захисту податкової звітності службові записки з резолюцією керівника ОДПС для присвоєння такій звітності в електронних базах статусу "До відома"; підрозділу обліку і звітності службові записки з резолюцією керівника ОДПС для усунення даних, занесених до КОР датою службової записки.

Враховуючі, що згідно з листом ДПІ в м. Алушті АР Крим від 20.10.2009 року уточнюючим розрахункам з ПДВ позивача від 15.10.2009 року було надано статус "до відома", суд приходить до висновку, що зазначений лист є повідомленням податкового органу про невизнання такої звітності (уточнюючих розрахунків) як податкової із зазначенням підстав неприйняття такої звітності. Бдь-які інші документи (зокрема, листи), що є такими повідомленнями, представниками сторін під час розгляду справи не надані та про їх наявність суд не повідомлено.

Як встановлено судом під час розгляду справи згідно з листом ДПІ в м. Алушті АР Крим від 20.10.2009 року підставами для невизнання уточнюючих розрахунків позивача з ПДВ за травень та липень 2008 року, що надані до ДПІ 15.10.2009 року, податковою звітністю є: підписання розрахунків головним бухгалтером, що не був зазначений в базі АІСР РПП ДПІ в м. Алушті АР Крим та поданням ДП "Айвазовське" уточнюючих розрахунків за податкові (звітні) періоди, за які вже було проведено планову виїзну документальну перевірку.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "б"пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Суд зазначає, що форма податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок її заповнення і подання затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (z0250-97) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за №250/2054 (z0250-97) ). Згідно з формами зазначеної декларації та додатків до неї вони підписуються керівником та головним бухгалтером платника податку з зазначенням їх прізвища та ініціалів.

Дослідивши надані позивачем під час розгляду справи уточнюючі розрахунки, суд зазначає, що вони підписані керівником позивача Пястоловим В.П. та головним бухгалтером ОСОБА_3, що відповідачем під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось, а також підтверджено листом відповідача від 20.10.2009 року.

Суд зазначає, що як на час подання зазначених уточнюючих розрахунків від 15.10.2009 року, так і на час направлення на адресу позивача листа від 20.10.2009 року, відповідачу було достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 прийнята на посаду головного бухгалтера ДП "Айвазовське", що підтверджується наявністю відбитка штампу про отримання повідомлення позивача та наказу про призначення на посаду головного бухгалтера ДП "Айвазовське" ОСОБА_3 Відсутність зазначених даних в базі податкового органу АІС РПП – Автоматизованій інформаційній системі "Реєстр платників податків", яка згідно з Порядком взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2007 р. №110 (v0110225-07) , заповнюється працівниками податкового органу, не свідчить про необізнаність відповідача про те, що зазначена особа на дату подання уточнюючих розрахунків була посадовою особою ДП "Айвазовське" та мала право на підписання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків позивача.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що уточнюючі розрахунки були також підписані і директором ДП "Айвазовське", що відповідачем під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось, у зв’язку з чим висновок податкового органу про те, що подані уточнюючі розрахунки від 15.10.2009 року не були підписані посадовими особами позивача, не відповідає матеріалам справи.

Також суд зазначає, що відповідачем в листі від 20.10.2009 року вказано про неправомірність подання позивачем уточнюючих розрахунків за податкові (звітні) періоди, за які проведено планову документальну перевірку ДП "Айвазовське". Однак при цьому відповідач не послався на жодну норму діючого законодавства, що забороняє позивачу як платнику податку подання таких уточнюючих декларацій. Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що зазначені уточнюючі розрахунки подані позивачем 15.10.2009 року за травень та липень 2008 року у межах строку 1095 днів, встановленого ст.15 Закону №2181. Зазначена обставина відповідачем під час розгляду справи не оспорювалась та не заперечувалась, будь-які відомості про нормативно-правовий акт, вимоги якого порушені під час подання позивачем уточнюючих розрахунків за перевірений період, представником відповідача під час розгляду справи суду не повідомлено та позивачу не відомо.

Також суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи суду не повідомлено про наявність будь-яких інших підстав для невизнання поданих позивачем уточнюючих розрахунків податковою звітністю.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом встановлено, що уточнюючі розрахунки за травень та липень 2008 року заповнені позивачем з дотриманням вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання дій ДПІ в м. Алушті АР Крим неправомірними, а не про визнання їх протиправними, як це передбачено вимогами ч.2 ст. 162 КАС України, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 29 липня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 03 серпня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158- 163 КАС України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим щодо неприйняття як податкової звітності та надання статусу "до відома" уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №29918 від 15.10.2009 року та №29919 від 15.10.2009 року до декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року Державного підприємства "Айвазовське".

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Алушті АР Крим прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №29918 від 15.10.2009 року та №29919 від 15.10.2009 року до декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року Державного підприємства "Айвазовське" як податкову звітність, що заповнена та подана з дотриманням правил її заповнення та подання.