Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участю представника позивача Реутова І.В., представника відповідача Махнівського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Лісенергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.06.2010 року в 11 год. 17 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової адміністрації у Шевченківському районі м.Києва №0000362308/0 від 19.01.2010 року, 0000362308/1 від 31.03.2010 року, 0000362308/2 від 31.05.2010 року. В обгрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту перевірки № 2332/23-08/24937421 від 30.12.2009 року щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Лісенергомонтаж" за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. Не погоджуючись з актом, товариство оскаржило такий та відповідач зменшив суму завищення податкового кредиту до 2011460 грн., про що вказав у рішенні про результати розгляду заперечення до акту позапланової перевірки. На підставі акту, заперечень та рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362308/0 від 19.01.2010 року та визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 3017190 грн.. За скаргою товариства згадане повідомлення-рішення в частині 38525 грн. донарахованого податку на додану вартість та 19262 грн. застосованої санкції було скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2010 року №0000362308/1 на суму 2959403 грн., яке товариство також оскаржило. Відповідач вніс зміни до рішення про результати розгляду первинної скарги в той період, коли рішення ДПІ в Шевченківському районі було оскаржено і переглядалось ДПА в м.Києві, визначивши суму заниження зобов’язання по ПДВ на 1961980 грн.. Повторна скарга товариства була залишена без задоволення та податковим повідомленням-рішенням №0000362308/2 від 31.05.2010 року визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2942970 грн., в тому числі 1961980 грн. за основним платежем та 980990 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Під час перевірки врахована інформація про те, що товариство мало взаємовідносини з ТОВ НВП Славута, ТОВ НВФ "Техприлад", ТОВ БКФ Альтаїр, які видавали податкові накладні на суму 1448748 грн., внаслідок яких виникло право на податковий кредит. Податкові накладні підписувались, відповідно, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які вказали на їх непричетність до діяльності вищеназваних суб’єктів господарської діяльності. Товариству не було відомо про порушення, які допускали контрагенти та воно не може нести відповідальність за неналежну перевірку згаданих підприємств органами податкової служби. Податкові накладні на суму 524187 грн. були надані при проведенні планової перевірки фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. Для організації архівного зберігання документів було видано наказ та бухгалтер взяла документи для опрацювання та систематизації додому з метою їх передачі для архівного зберігання. Однак дорогою додому документи були викрадені, про що повідомлені правоохоронні органи. Документи повернуті не були, а тому розміщено оголошення в пресі, направлені листи контрагентам з проханням про відновлення втрачених документів. Податкові накладні на суму на суму 524187 грн. не були відновлені. А тому вважають, що товариство правомірно відобразило в податкових деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту на суму 1961980 грн., а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні мотивам звернення до суду. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що в ході позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 9558219 грн.. З метою визначення рівня сплати податку на додану вартість та відображення в акті перевірки було направлено запит про надання пояснень та документів: договорів, актів виконаних робіт, податкових та видаткових накладних, доручень, банківських виписок та інших первинних документів за 2006-2009 роки. До перевірки було надано лише банківські виписки за 2006-2009 року, реєстри виданих, отриманих податкових накладних та дані програми 1С та повідомлено про викрадення інших документів. Позивач не поновив до кінця листопада 2009 року документів на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період та не надало їх до перевірки. А тому прийняте податкове повідомлення рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2942970 грн. відповідає вимогам законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісенергомонтаж", ідентифікаційний код 24937421, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.07.1997 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №018193.

Видами діяльності за КВЕД є: діяльність у сфері інжинірингу; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв’язку та енергопостачання; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв’язку та енергопостачання; інші види оптової торгівлі.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, про що складено відповідний акт № 1818/23-08/24937421 від 16.10.2009 року, на підставі якого також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006912308/0 від 16.10.2009 року. У відповідності до вищезгаданого податкового повідомлення-рішення Товариству визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 155000,00 грн., в тому числі: за основним платежем –103333,00 (сто три тисячі триста тридцять три) грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями –51667,00 грн.. ТОВ "Лісенергомонтаж"сплатило податкове зобов’язання протягом строків, встановлених законом.

Крім того відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, про що складено акт №2332/23-08/24937421 від 30.12.2009 року.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, дана перевірка здійснювалась, у зв’язку з проведенням службового розслідування стосовно посадових (або службових) осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову перевірку Товариства –ГДПРІ ОСОБА_9, СДПРІ ОСОБА_10, ГДПРІ ОСОБА_11.

Однак доказів щодо проведення службового розслідування, а також результатів такого розслідування, що стали підставою для проведення позапланової перевірки відповідач суду не надав.

Згідно акту перевірки, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"визначено суму завищення податкового кредиту Товариства у розмірі 9519104,00 грн..

Позивач, не погоджуючись з актом, подав заперечення, за наслідками розгляду якого відповідач зменшив суму завищення податкового кредиту до 2011460,00 грн., про що виніс рішення від 30.12.2009 р. № 2332/23-08/24937421.

На підставі акту №2332/23-08/24937421 від 30.12.2009 року, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000362308/0 від 19.01.2010 року про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем –податок на додану вартість у розмірі 3017190,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 2011460,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями –1005730,00 грн..

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 2458/10/25-026 від 26.03.2010 року частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині 38525,00 грн. донарахованого податку на додану вартість та 19262,00 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині податкове повідомлення рішення залишило без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2010 року № 0000362308/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2959403,00 грн., в тому числі 1972935,00 за основним платежем та 986468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом оскарження в адміністративному порядку, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення 0000362308/2 від 31.05.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 2942970,00 грн., в тому числі 1961980,00 за основним платежем та 980990,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв рішення № 3716/10/25-026 від 20.05.2010 року про внесення змін до рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 2458/10/25-026 від 26.03.2010 року, визначивши суму заниження зобов’язання по ПДВ за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року на суму 1961980 грн., тобто зменшив суму заниження на 10955 грн.. Дане рішення прийнято у час його оскарження та розгляду ДПА у м.Києві.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

П.п.7.4.5. п. 7.4. ст 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час перевірки врахував інформацію про те, що позивач проводив господарську діяльність з ТОВ НВП Славута (код ЄДРПОУ 33835616), ТОВ НВФ "Техприлад" (код ЄДРПОУ 34926604), ТОВ БКФ Альтаїр (код ЄДРПОУ 34003842), які видали податкові накладні на загальну суму 1448748 грн., внаслідок яких у позивача виникло право на податковий кредит.

Однак, відповідач прийшов до висновку про нікчемність договорів укладених з ТОВ НВП Славута (код ЄДРПОУ 33835616), ТОВ НВФ "Техприлад" (код ЄДРПОУ 34926604), ТОВ БКФ Альтаїр (код ЄДРПОУ 34003842), хоча жодних доказів, які б підтверджували визнання таких договорів, укладених позивачем у 2006-2009 роках, нікчемними суду надано не було.

Посилання у рішеннях відповідача на визнання банкрутами ТОВ НВП Славута (код ЄДРПОУ 33835616), ТОВ НВФ "Техприлад" (код ЄДРПОУ 34926604), ТОВ БКФ Альтаїр (код ЄДРПОУ 34003842) як підставу для недійсності виданими ними документів не може прийматися до уваги судом, оскільки припинення юридичної особи саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Твердження відповідача у рішеннях в порядку адміністративного оскарження, про те, що позивач придбавав роботи у осіб, які мали ознаки фіктивності, не підкріплено належними доказами.

Відповідач не надав суду доказів порушення кримінальних справ за ст. 205 Кримінального Кодексу України, а також, не надав обвинувальних вироків суду щодо фіктивного підприємництва згаданими контрагентами позивача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу ТОВ "Лісенергомонтаж"№3-П від 16.10.2009 року "Про зберігання документів", у зв’язку з закінченням перевірки фінансово-господарської діяльності товариства органами державної податкової служби за період з 01 квітня 2006 року по 31.03.2009 року, враховуючи значний обсяг, документам надано статусу архівних та наказано організувати їх архівне зберігання.

Як зазначив представник позивача дані документи були викрадені.

В матеріалах справи наявні копії оголошень про прохання повернути втрачені бухгалтерські документи ТОВ "Лісенергомонтаж", опубліковані, зокрема в газеті "Урядовий кур’єр"№233 від 15.12.2009 року та "Експрес об’ява"№243 від 16.12.2009 року.

Як вбачається з акту перевірки № 1818/23-08/24937421 від 16.10.2009 року, ДПІ в Шевченківському районі не встановлено відсутності податкових накладних на суму 524187 грн.. Проведеною перевіркою відображеного показника податкового кредиту за період з 01.04.2006 року по 31.03.20019 року в сумі 9661551 грн. встановлено на підставі договорів купівлі-продажу, виписки банку, видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі, податкових накладних, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

У відповідності до положень п. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту на суму 1961980,00 грн..

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу про адміністративні правопорушення у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000362308/0 від 19.01.2010 року, 0000362308/1 від 31.03.2010 року, 0000362308/2 від 31.05.2010 року, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової адміністрації у Шевченківському районі м. Києва № 0000362308/0 від 19.01.2010 року, 0000362308/1 від 31.03.2010 року, 0000362308/2 від 31.05.2010 року.

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.07.2010 року.