Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініної А.В., за участю

представника позивача – Боркунова О.Ю.

представника відповідача – Костіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим про скасування рішень,

До Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося з позовом Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.09.2008 року № 001872 (001202301).

Ухвалами суду від 12.01.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.09.2008 року відповідачем була проведена перевірка позивача, під час якої виявлено перевищення ліміту каси бара теплохід "Кожухарь" на суму 10702 гривень, чим порушений п. 1 Указу Президента від 12.06.1995 року № 436/95 (436/95) .

За наслідками перевірки відповідачем 22.09.2008 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 21404 гривень, з яким позивач не погоджується з наступних причин.

Позивач зазначає, що з урахуванням особливостей дії Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт", наявність декількох структурних підрозділів, позивачем встановлені ліміти залишку готівки як в касі порту, так і в касах портофлота, тобто самих структурних підрозділі. Стовно бару теплоходу "Кожухарь" ліміт встановлений в розмірі 3500 гривень, інкасування готівки проводилося своєчасно, але готівка до банку здавалася з простроченням встановлених законом строків. У той же час загальний ліміт, встановлений по касі флоту, до якого включаються каси структурних підрозділів, не був перевищений.

Крім того, під час застосування штрафних санкцій були порушені строки, встановлені статтею 250 ГК України, так як порушення мало місце в липні 2007 року, а санкції застосовані в вересні 20089 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві та додатково зазначив, що, окремо касова книга по кожному структурному підрозділу не ведеться, касові операції обліковуються виключно за даними РРО, в касовій книги порту також операції по структурним підрозділам не обліковуються.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказував, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Пояснила, що позивач зобов’язаний дотримуватися діючого законодавства щодо касової дисципліни, так як було виявлене перевищення ліміту залишку готівки каси бара теплохід "Кожухарь" на суму 10702 гривень, фінансові санкції застосовані вірно, строки, передбачені ст. 250 ГК України (436-15) , в цьому випадку не застосовуються.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Феодосія АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах, з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Феодосія АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішень органів податкової інспекції про застосування фінансових санкцій, які являються суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої були видані рішення, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України (436-15) та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" 23.12.1994 року зареєстроване у якості суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності серії А00 № 440870.

Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" являється юридичною особою, з 23.12.1994 року включеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з довідкою серії ААБ № 263086.

Таким чином, судом встановлено, що Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Судом встановлено, що 10.09.2008 року посадовими особами ДПІ в м. Феодосія АРК на підставі направлення № 2325 від 05.08.2008 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року до 30.06.2008 року.

На підставі перевірки був складений акт від 10.09.2008 року № 2382/23-1/01125577, відповідно до якого були виявлені наступні порушення вимог законодавства.

Відповідно до наказу № 293 від 02.07.2007 року в ДП "Феодосійський морський торговельний порт" встановлений загальний ліміт коштів у гривнях в розмірі 75000 гривень, в касі на т/х "Кожухарь" - 3500 гривень.

Під час проведення перевірки встановлено несвоєчасне надходження готівки з бару судна "Кожухарь" до установи банку, а саме за 10.07.2007 року, 22.07.2007 року, 23.07.2007 року, 24.07.2007 року, 25.07.2007 року на суму 10702.

Судом встановлено, що зазначений акт перевірки був вручений позивачу та підписаний з запереченнями.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки ДПІ м. Феодосії прийнято рішення від 22.09.2008 року № 001202301/0 про застосування штрафних (фінансових санкцій) до ДП "Феодосійський морський торговельний порт" в розмірі 20578 гривень.

У зв’язку з виявленою арифметичною помилкою зазначене рішення було відкликано відповідачем та прийнято рішення від 22.09.2008 року № 001202301/0 про застосування штрафних (фінансових санкцій) до ДП "Феодосійський морський торговельний порт" в розмірі 21404 гривень.

Згідно розрахунку фінансових санкцій за результатами планової перевірки рішення прийнято з розрахунку двократного розміру суми, на яку виявлено перевищення ліміту каси (10702 грн х 2).

Судом встановлено, що позивач з рішенням від 22.09.2008 року № 001202301/0 не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у м. Феодосії від 03.10.2008 року № 9343/10/25-010 скарга ДП "Феодосійський морський торговельний порт" залишена без розгляду, так як направлена до неналежного органу.

Рішенням ДПА в АРК від 27.11.2008 року № 2962/10/25-023 рішення про застосування фінансових санкцій залишено без змін, скарга позивача – без задоволення.

Перевіряючи законність висновків по акту та рішення про застосування штрафних санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типові форми NN КО-1, КО-2, КО-3, КО-4, КО-5), затвердженим постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року (z0040-05) (далі Положення).

Відповідно до п. 2.1. Положення (z0040-05) підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Пунктом 2.2 Положення (z0040-05) передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно п. 2.7., 2.8. Положення (z0040-05) виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення (z0040-05) .

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Пунктом 3.7. Положення (z0040-05) передбачено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача. Документом, що свідчить про приймання готівки програмно-технічним комплексом самообслуговування для подальшого її переказу, є квитанція, яка містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення відповідної суми готівки до цього програмно-технічного комплексу самообслуговування та здійснення ініціювання операції з переказу готівки.

Відповідно до п. 5.10. Положення (z0040-05) готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Згідно п. 5.1. Положення (z0040-05) строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Пунктом 5.2. Положення (z0040-05) передбачено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Відповідно до п. 5.14. Положення (z0040-05) керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, що зазначені в розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Відповідальність за порушення законодавства щодо встановлення ліміту каси визначена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95)

Пунктом 1 Указу (436/95) передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 240 ДП "Феодосійський морський торговельний порт" від 08.06.2007 року встановлений з 01.06.2007 року загальний ліміт по усім касам порту в національній валюті в розмірі 75000 гривень, у тому числі в касі порту – 8000 гривень, в касі бару на т/х "Кожухарь" - 2000 гривень.

Здача виручки для барів судів портофлоту здійснюється на наступний робочий день шляхом внесення виручки інкасатором порту – або до центральної каси портофлоту, або до каси порту, або до установи банку.

Наказом ДП "Феодосійський морський торговельний порт" № 293-а від 02.07.2007 року внесені зміни до наказу № 240 від 08.06.2007 року в частині встановлення ліміту в касі бару на т/х "Кожухарь" в розмірі 3500 гривень.

Судом встановлено, що всі касові операції в барі на т/х "Кожухарь" здійснюються із застосування реєстратора розрахункових операція та обліковуються в Книзі обліку розрахункових операцій № 0111005367.

Оприбуткування операцій здійснюється шляхом внесення відомостей про виручку до КУРО без видачі прибуткових та видаткових ордерів, касова книга в цьому випадку позивачем не застосовується.

Судом встановлено, що відповідно до фіксованих звітних чеків на т/х "Кожухарь" виручка позивача була отримана в наступних розмірах:

- за 07.07.2007 року в сумі 667 гривень, видана з каси о 21 годину 17 хвилин,

- за 08.07.2007 року в сумі 1273 гривень, видана з каси о 22 годину 21 хвилину,

- за 09.07.2007 року в сумі 1340 гривень,видана з каси о 21 годину 25 хвилин,

- за 10.07.2007 року в сумі 1560 гривень, видана з каси о 22 годині,

Загальна сума виручка за ці дні станом на 22 годину 10.07.2007 року склала 4840 гривень.

Судом встановлено, що зазначена виручка щоденно видавалася з каси бару, про що свідчать звіти, але при цьому передана до установи банку 11.07.2007 року, що підтверджується:

- квитанцією № 12 від 11.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 1340 гривень,

- квитанцією № 15 від 11.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 667 гривень,

- квитанцією № 18 від 11.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 1273 гривень,

- квитанцією № 04 від 12.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 1560 гривень,

Але судом встановлено, що згідно п. "б" п.5.1. Положення (z0040-05) строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Аналогічне правило також передбачено наказом № 240 ДП "Феодосійський морський торговельний порт" від 08.06.2007 року, згідно якого здача виручки для барів судів портофлоту здійснюється наступного робочого дня шляхом внесення виручки інкасатором порту – або до центральної каси портофлоту, або до каси порту, або до установи банку.

Цей факт також був встановлений під час проведення перевірки,про що зазначено в акті.

Суд зазначає, що дослідженими доказами по справі беззаперечно встановлений факт, що час закінчення робочого дня бару т/х "Кожухарь" не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, що підтверджується часом видачі готівки з каси, що зазначений у денних звітах РРО, тому норми наказу, що така виручка має здаватися до каси порту чи до банку на наступний робочий день повністю відповідає вимогам п. 5.1. Положення (z0040-05) .

Пунктами 2.7. та 5.1. Положення (z0040-05) також встановлено, що, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Відповідно до наданих документів, хоча позивачем 07.07.2007, 08.07.2007, 09.07.2007 року готівка до банку не здавалася, загальний залишок готівки за ці дні склав 3280 гривень, що не перевищувало встановлений ліміт у розмірі 3500 гривень.

Лише 10.07.2007 року з урахування денної виручки в розмірі 1560 гривень, станом на 22 годину загальний залишок виручки в касі склав 4840 гривень (3280 гривень за 07.07.2007-09.07.2007 та 1560 гривень за 10.07.2007).

Але обов’язок щодо здачи виручки, що перевищує ліміт до банку у позивача виникає лише 11.07.2007 року, тобто наступного дня.

Судом встановлено, що саме 11.07.2007 року виручка в розмірі 3280 гривень була здана до банку, а тому станом на 11.07.2007 року, залишок готівки склав 1560 гривень(яка була здана 12.07.2007 року) та 1108 гривень (виручка отримана за 11.07.2007 року, що підтверджується Zзвітом № 27).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що 10.07.2007 року у позивача не було перевищення ліміту готівки в касі, так як позивачем своєчасно наступного дня виручка була здана до установи банку.

Судом встановлено, що відповідно до фіксованих звітних чеків на т/х "Кожухарь" виручка позивача була отримана в наступних розмірах:

- за 21.07.2007 року в сумі 1863 гривень, видана з каси о 22 годину 04 хвилин,

- за 22.07.2007 року в сумі 2050 гривень, видана з каси о 22 годину 01 хвилину,

- за 23.07.2007 року в сумі 1850 гривень,видана з каси о 22 годину 17 хвилин,

- за 24.07.2007 року в сумі 1080 гривень, видана з каси о 21 годину 58 хвилин.

Загальна сума виручка за ці дні станом на 25.07.2007 року склала 6843 гривень.

Судом встановлено, що зазначена виручка щоденно видавалася з каси бару, про що свідчать звіти, але при цьому передана до установи банку 26.07.2007 року, що підтверджується:

- квитанцією № 08 від 26.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 1863 гривень,

- квитанцією № 10 від 26.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 2050 гривень,

- квитанцією № 12 від 26.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 1850 гривень,

- квитанцією № 06 від 26.07.2007 року відділення "Промінвестбанку в м. Феодосія" на суму 1080 гривень,

Оскільки виручка за 21.07.2007 року, 22.07.2007 року, 23.07.2007 року, 24.07.2007 року була здана до установи банку 26.07.2007 року, а з 22.07.2007 року ліміт готівки в касі був перевищений, відповідачем вірно встановлено, що станом на 26.07.2007 року розмір перевищення склав 9362 гривень.

У той же час загальний розмір перевищення ліміту за 10.07.2007 року, 22.07.2007 року, 23.07.2007 року, 24.07.2007 року, 25.07.2007 року в розмірі 10702 визначений невірно, так як факт перевищення ліміту за 07.07.2007 – 10.07.2007 рік в розмірі 1340 гривень не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Перевіряючи доводи позивача в частині дотримання відповідачем строків застосування фінансових санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки зазначені санкції за порушення законодавства є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Відповідно до частини 1 статті 238 ГК України дано визначення адміністративно-господарських санкцій, якою встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Крім того, санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що санкції за порушення законодавства у сфері обігу готівки є адміністративно-господарськими та можуть застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

Аналогічна позиція також викладена в листі Міністерства юстиції України від 02.12.2009 року № 870-0-2-09-22, та оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 року № 1776/100/13-08 (v1776760-08) .

Судом встановлено, що порушення касової дисципліни були вчинені позивачем в липні 2007 року, а саме за 22.07.2007 року, 23.07.2007 року, 24.07.2007 року, 25.07.2007 року.

Тому санкції могли бути застосовані відповідачем відповідно не пізніше 22.07.2008 року, 23.07.2008 року, 24.07.2008 року, 25.07.2008 року за кожне порушення окремо.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Приймаючи до уваги, що фінансові санкції в розмірі 21404 гривень були застосовані рішенням ДПІ в м. Феодосія 10.09.2008 року, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані строки, визначені статтею 250 ГК України, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.09.2008 року № 001872 (001202301) є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги, що суд визнав необґрунтованим нарахування відповідачем штрафних санкцій, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення, а ні про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 18 березня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 23 березня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Феодосії від 22.09.2008 року № 001872 (001202301) про застосування до ДП "Феодосійський морський торговельний порт" фінансових санкцій в розмірі 21404 гривень.

3. Стягнути на користь позивача ДП "Феодосійський морський торговельний порт" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.