Заступник Генерального прокурора України Кудрявцев В.В. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Кабінету Міністрів України про зобов’язання внести зміни до розпорядження від 28.07.2008 р. № 1010-р "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталась у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" (1010-2008-р) зміни шляхом його доповнення положенням, яке буде передбачати виділення коштів суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб’єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, на умовах повернення.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що спірне розпорядження не відповідає вимогам законодавства.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, вважає, що Урядом при винесенні оскаржуваного розпорядження було дотримано вимог чинного законодавства.

Треті особи 1 та 2 в судові засідання не з'явилися, своїх представників в судове засідання не направили, причини своєї неявки суду не повідомили, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надали.

Третя особа 3 в судове засідання не з’явилася, натомість від неї через Відділ документального обігу та контролю надійшли пояснення по адміністративному позову, в яких зазначила, що повернення сільськогосподарськими підприємствами, виділених їм коштів для компенсації збитків понесених внаслідок стихії, можливе внаслідок внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 р. № 1010-р (1010-2008-р) , шляхом доповнення положенням, яке буде передбачати виділення коштів суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб’єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 %, на умовах повернення, та може привести до банкрутства зазначених сільськогосподарських підприємств.

Представники третіх осіб 4 та 5 покладалися на розсуд суду, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надали.

Представник третьої особи 6 надав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, адже Кабінет Міністрів України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17) .

Представник третьої особи 7 підтримав позицію Кабінету Міністрів України, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях"від 28.07.2008 р. № 1010-р (1010-2008-р) за рахунок резервного фонду державного бюджету виділено кошти в сумі 58,5 млн. грн.. для проведення часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств: Волинській обласній державній адміністрації –12 млн. грн.., Львівській –6,5 млн. грн.., Рівненській –20 млн. грн.., Хмельницькій –20 млн. грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру"Генеральним прокурором України після проведення перевірки було винесено 26.02.2009 р. Протест на розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 р. № 1010-р (1010-2008-р) .

Листом № 7280/0/2-09 від 14.04.2009 р. Перший віце-прем’єр-міністр О.Турчинов повідомив Генеральну прокуратуру України про відхилення протесту.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити виходячи з наступного.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закон України "Про Кабінет Міністрів України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України (ч. 1 ст. 4 Закону).

Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України (ст. 116 Конституції України).

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Розділом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950 "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України" (950-2007-п) визначено порядок підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, зокрема, параграф 46 передбачає, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Відповідно до ст. 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду державного бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 415 (415-2002-п) затверджено Порядок використання коштів резервного фонду державного бюджету.

У зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати порядок використання коштів з резервного фонду, то він також має визначати механізм їх надання та використання на інших умовах у кожній іншій ситуації, ніж це встановлено Порядком, оскільки зазначений фонд власне і призначений для здійснення непередбачених виплат.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабмін забезпечує здійснення заходів та приймає рішення з питань ліквідації наслідків стихійного лиха.

З урахуванням наявних обставин Уряд прийняв розпорядження про часткову компенсацію втрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях.

Частиною 3 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих питань видаються у формі розпоряджень.

Необхідно зазначити, що ч. 3 постанови Кабміну від 29.03.2002 р. № 415 (415-2002-п) постановлено, що Міністерство фінансів надає роз'яснення щодо застосування Порядку використання коштів резервного фонду бюджету.

Листом від 20.03.2009 р. № 31-16040-3-8/1765 Мінфін проінформував Мінекономіки, що з урахуванням несених сільськогосподарським виробникам унаслідок стихійних природних явищ у 2007-2008 роках, і в умовах світової фінансової кризи прийняття рішення щодо повернення до бюджету коштів, виділених з резервного фонду держбюджету відповідно до зазначено розпорядження, призведе до погіршення ситуації в агропромисловому комплексі зазначених регіонів.

Також, за інформацією головних розпорядників коштів (листи Волинської облдержадміністрації від 13.03.2009 р. № 1289/26/2-09, Львівської –від 19.03.2009 р. № 5/5-1640/0/2-09-17, Рівненської –від 12.03.2009 р. № 1852/0/01-13/09), розгляд питання щодо повернення коштів через тривалий час після їх використання є неможливим, оскільки при їх виділенні не були визначені умови повернення та не були укладені відповідні договори із сільськогосподарськими підприємствами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне розпорядження Кабінету Міністрів України прийнято в межах його компетенції і відповідно до вимог законодавства.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України про зобов’язання відповідача внести зміни до розпорядження від 28.07.2008 р. № 1010-р "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталась у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницьких областях" (1010-2008-р) зміни шляхом його доповнення положенням, яке буде передбачати виділення коштів суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб’єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, на умовах повернення, задоволенню не підлягають.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.