розглянув у відкритому судовому засіданні заявуОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Житлової комісії Сімферопольського гарнізону, Начальника Сімферопольського гарнізону, Начальника квартирно-експлуатаційного відділу Сімферопольського району, Військового прокуратура Сімферопольського гарнізону, Командуючого ВМС України, Постійно діючої комісії Міністерства Оборони України з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України, третя особа – Перший заступник Міністра Оборони України про визнання протиправним та скасування протоколів, рішень; визнання дій та бездіяльності протиправними; спонукання до виконання певних дій та утримання від виконання певних дій,

Постановою суду від 21.10.2009р. у задоволенні позовуОСОБА_1, ОСОБА_2. відмовлено повністю. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, зобов’язано начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя та начальника Сімферопольського гарнізону надати до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради необхідні документи для виділення ОСОБА_3 на склад родини 2 особи, благоустроєного жилого приміщення у відповідності з встановленими нормами житлової площі.

02.11.09 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про прийняття додаткової постанови по справі з причини не вирішення частини позовних вимог про:

визнання триваючими порушення прав позивача і членів родини житлових прав, наданих ст.ст. 42, 46 ЖК України з боку КЕВ м. Сімферополя, житлової комісії Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону, постійно діючої комісією МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України;

визнання незаконною бездіяльність КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону були порушені його права та членів родини щодо забезпечення житлом у порядку розділу 5 "Концепції оборони та будівництва ЗС України" прийнятої постановою ВР України №1659 від 11.10.91 (1659-12) , в частині виконання держаних зобов’язань по забезпеченню військовослужбовців житлом при звільненні;

визнання незаконною дій та бездіяльності КЕВ Сімферопольського району, житлової комісією Сімферопольського гарнізону, начальника Сімферопольського гарнізону, постійно діючої комісії МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України направленні на порушення житлових прав на забезпечення житлом в порядку п.18 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551 від 22.03.1993р., в частині забезпечення житлом протягом 2 років, з 22.09.2003р.

визнання незаконною відмову начальника Сімферопольського гарнізону та КЕВ м. Сімферополя в забезпеченні права членів родини на передачу незаконно покладеної власності у відповідності до ч.2 ст. 48 ЖК України та "Тимчасового положення про порядок передачі громадянам житла, що знаходиться в їх власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов" затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.06.1995р. №24 (z0171-95)

визнання дії та бездіяльності начальника Сімферопольського гарнізону та КЕВ м. Сімферополя, які порушили права позивача та членів родини щодо оренди за рахунок держави житла чи виплати компенсації за піднайом житла до забезпечення державним житлом за державними зобов’язаннями, передбаченні ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою КМ України "Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла" (175-95-п) , "Положення про прядок оренди та оплати орендованого майна в ЗС України";

визнання що грошові суми витраченні на піднайом житла є значними для позивача та членів родини;

визнання що з вини відповідачів позивача та його родина вимушені нести додаткові матеріальні витрати, направленні на поновлення права при піднайому житла у приватних осіб;

визнання що відповідачами свідомо заподіяна шкода при порушенні житлових прав, наданих законодавством України;

визнати що у період з 22.09.2003р. на даний час відповідачами КЕВ Сімферопольського району, житловою комісією Сімферопольського гарнізону, начальником Сімферопольського гарнізону незаконно утримається квартира, яка належить позивачу та його родині;

визнання, що з часу утворення постійно діючої комісії МО України з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України незаконно утримається квартира, яка належить позивачу та його родині;

визнання, що відсутні законі підстави для відмови в забезпеченні житла за рахунок МО України в м. Сімферополі з 31.01.2001р.;

визнання, що у відношенні позивача та його родини має місце факт порушення відповідачами ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основних свобод;

визнання, що у відношенні позивача та його родини має місце факт порушення відповідачами ст.ст. 3, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод;

зобов’язання відповідачів з числа органів МО України, негайно до моменту забезпечення і вселення родини в надане житлове приміщення, сплачувати витрати родини, пов’язані з піднайомом житла;

покладення тягаря відповідальності щодо забезпечення укладеного договору з піднайому житла за адресою: м. Сімферополь, вул. Зенітна, 8 в повному обсязі укладеного договору з урахуванням прав позивача і членів родини, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Сторони та третя особа до суду не прибули, про розгляд справи повідомленні належним чином, клопотань суду не адресували, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю, на підставі наявних доказів, враховуючи вимоги ч.3 ст. 168 КАС України.

Положеннями статті 168 КАС України встановлено, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Підстави щодо розгляду заяви про прийняття додаткової постанови є обґрунтованими, судом не вирішені зазначені позовні вимоги ОСОБА_1, тому суд розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, виходить з наступного.

Так, судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу до 10.12.2001р. та після звільнення, врахований у списках на позачергове отримання житла.

Протоколом житлової комісії Сімферопольського гарнізону за №21 від 27.02.04 прийнято рішення про забезпечення ОСОБА_1 однокімнатною квартирою, з урахуванням, що члени родини – дружина та донька є власниками частки приватизованої житлової площі уАДРЕСА_1 однак протоколом №9 від 17.12.08 житловою комісією вказаний протокол №21 було скасовано за протестом військового прокурора ВМС України.

Факт наявності у власності членів родини позивача - дружини та дочки часток благоустроєної квартири за адресою: АДРЕСА_1 знайшов своє підтвердження у суді і сумнівів у його достовірності не виникає.

Відповідно до п. 1.7. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577 (z1171-06) , усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону.

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла (п.3.10 Інструкції).

Згідно п. 55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984 №470 (470-84-п) , житлове приміщення надається громадянину на всіх членів родини, які перебувають з ним на квартирному обліку. В разі, якщо вселення дружини (чоловіка) на житлову площу того, хто перебуває на обліку неможливо, житлове приміщення надається на всіх членів родини, крім випадків, коли окремо проживають в даному населеному пункті чи в приміській зоні члени родини не потребують поліпшення житлових умов.

Як вбачається з положень п.15 згаданих Правил, на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Судом достовірно встановлено, що знаходження ОСОБА_1 у черзі без надання відповідних даних про місце реєстрації у м. Сімферополі унеможливлює вирішення його житлових питань.

Позивач доказів про реєстрацію себе та своєї родини у м. Сімферополі у ході розгляду справи не надав, не підтвердив дотримання вимог житлового законодавства у зазначеній частині, що унеможливлює відповідачами вирішення питання забезпечення його та родини житлом, тому вимоги щодо триваючого порушення житлових прав передбачених ст.ст. 42, 46, 48 ЖК України, "Концепції оборони та будівництва ЗС України", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , в частині забезпечення житлом протягом 2 років, з 22.09.2003р., "Тимчасового положення про порядок передачі громадянам житла, що знаходиться в їх власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов" (z0171-95) є не обґрунтованими та безпідставними.

У зв’язку з відсутністю підстав для задоволення вимог позивача у даній частині та відповідності дій відповідачів діючому законодавству України, суд не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про порушення ст.1 Протоколу 1, ст.ст. 3, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо недопущення приниження гідності, відповідного поводження та поваги до житла особи.

Дослідженні судом обставини по справі, надають можливість суду прийти до висновку, що відповідачами дотримано чине законодавство України щодо вирішення житлових питань ОСОБА_1

Законних підстав для забезпечення житлом ОСОБА_1 і його родини за рахунок МО України в м. Сімферополі, не вбачається, у зв’язку з чим підстави для виплати компенсації за піднайом житла позивачем та його родиною відсутні.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення визначених позовних вимог при вирішенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови немає.

У зв’язку зі складністю справи судом 06.11.09 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 11.11.2009 року.

Керуючись статтями 158- 162, 167, 168 Кодексу адміністративного судочинства України,

1. Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови задовольнити.

2. Прийняти додаткову постанову.

3. Відмовити ОСОБА_1у задоволенні позову.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).