Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25.10.2007 р. №0008272308/0, від 28.12.2007 р. № 0008272308/1, від 20.03.2008 р. № 0008272308/2, та від 22.05.2008 р. № 0008272308/3 про донарахування та сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зобов'язання відповідача здійснити позапланову перевірку позивача за рішенням суду, на підставі установлених судом фактів, з питань перегляду висновків власного акту перевірки від 17.10.2007 р. № 4115/23-8/34355503 й підтвердження повноти й достовірності визначення товариством з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"сум:

• балансової вартості продажу іноземної валюти у розмірі 5 176 402,00 грн., у тому числі за 2006 рік –4 132 798,00 грн., за 1 квартал 2007 року - 1 043 604,00 грн., що має право бути включеною до складу валових витрат на підставі підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 і підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

• від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 166 892,00 грн., у тому числі за 2006 рік –114 067,00 грн., за 1 квартал 2007 року - 52 825,00 грн., у зв'язку з підтвердженням сум балансової вартості продажу іноземної валюти, вартості банківських послуг, сплати податку на землю та відновлення валових витрат.

В ході судового розгляду 18.06.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення –рішення від 25.10.2007 р. № 0008272308/0, від 28.12.2007 р. № 0008272308/1, від 20.03.2008 р. № 0008272308/2, та від 22.05.2008 р. № 0008272308/3 про донарахування та сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 854,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неможливістю застосування підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат позивача на юридичні та консультаційні послуги, у зв'язку з відсутністю зв'язку таких витрат з придбанням землі та неправомірністю висновків акту комплексної перевірки.

В судовому засіданні представники позивача свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та стверджував, що підставою для застосування фінансових санкцій до позивача були матеріали планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.04.2006 р. по 31.03.2007 р. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 5.1. статті 5 та підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. На думку відповідача, позивач необґрунтовано відніс до складу валових витрат за 2006 рік і за I квартал 2007 року витрати, пов'язані з наданням юридичних та консультаційних послуг. Також відповідач зазначив, що одночасне оскарження відповідачем висновків акту перевірки не може бути предметом адміністративного спору, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, ним лише фіксуються порушення законодавства і він є підставою для прийняття в подальшому органом державної податкової служби відповідного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2008 р. по справі №6/488 була призначена судово-бухгалтерська експертиза та справа направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. 16.03.2009 р. до суду надійшов висновок експерта від 17.02.2009 р. № 11415/11416. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.03.2009 р. провадження по справі № 6/488 було поновлено та призначено до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Співробітниками державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на підставі направлень від 30.08.2007 р. № 1277/23-8 та від 27.09.2007 р. № 1392/23-8 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"за період з 17.04.2006 р. по 31.03.2007 р.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 5.1. статті 5 та підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. За посиланням відповідача, позивачем на підставі договорів від 28.04.2006 р. № 6/68-06, та від 01.11.2006 р. № 64-Д-06 отримано консультаційні та юридичні послуги, пов'язані з придбанням земельних ділянок, які неправомірно віднесено до складу валових витрат.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 17.10.2007 р. № 4115/23-8/34355503 та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 р. № 0008272308/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32 854,00 грн., у тому числі: основний платіж –22018,00 грн. та штрафні санкції у сумі 10 836,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"в порядку апеляційного узгодження оскаржило його до контролюючого органу.

За результатами апеляційного узгодження, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийняті повідомлення-рішення:

від 28.12.2007 р. № 0008272308/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 35 854,00 грн., у томі числі: основний платіж –22 018,00 грн. та штрафні санкції у сумі 10 836,00 грн.;

від 20.03.2008 р. № 0008272308/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32 854,00 грн., у томі числі: основний платіж –22 018,00 грн. та штрафні санкції у сумі 10 836,00 грн.;

від 22.05.2008 р. № 0008272308/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32 854,00 грн., у томі числі: основний платіж –22 018,00 грн. та штрафні санкції у сумі 10 836,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Щодо зобов’язання відповідача переглянути висновки акта перевірки в частині повноти та достовірності визначення балансової вартості іноземної валюти та від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у зв’язку з підтвердженням сум балансової вартості продажу балансової вартості продажу іноземної валюти суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 чинного роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 року (v5_35800-00) (із змінами та доповненнями), акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно –правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не має обов’язкового характеру, обов’язок щодо сплати штрафних санкцій у Позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування частини чистого прибутку (доходу), то за таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними положень акта перевірки та довідки перевірки та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд не погоджується з позивачем в частині зобов'язання відповідача здійснити позапланову перевірку позивача за рішенням суду, на підставі установлених судом фактів, з питань перегляду висновків власного акту перевірки від 17.10.2007 №4115/23-8/34355503 й підтвердження повноти й достовірності визначення товариством з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"сум:

• • балансової вартості продажу іноземної валюти у розмірі 5 176 402,00 грн., у тому числі за 2006 рік –4 132 798,00 грн., за 1 квартал 2007 року - 1 043 604,00 грн., що має право бути включеною до складу валових витрат на підставі підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 і підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

Посилання позивача на приписи статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" як підставу для проведення позапланової перевірки за рішенням суду не приймається судом до уваги, оскільки зазначені приписи Закону передбачають проведення таких перевірок виключно за ініціативою органу державної податкової служби та за наявності визначених Законом обставин. Позивачем не наведено таких обставин.

3 позовних вимог товариства також вбачається оскарження позивачем висновків акту перевірки від 17.10.2007 р. № 4115/23-8/34355503, що не може бути предметом спору, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ним лише фіксуються порушення законодавства і він є підставою для прийняття в подальшому органом державної податкової служби відповідного рішення.

Щодо визначення податкового зобов'язання податковими повідомленнями-рішеннями державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 25.10.2007 №0008272308/0, від 28.12.2007 р. № 0008272308/1, від 20.03.2008 р. № 0008272308/2, та від 22.05.2008 р. № 0008272308/3, суд враховує наступне.

Оскаржувані податкові рішення прийнято згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) за порушення позивачем підпункту 5.1. статті 5 та підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Названі приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачають право контролюючого органу самостійно донараховувати суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, та визначають штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

Як вбачається з акту перевірки підставою висновку щодо порушення позивачем названого припису Закону (334/94-ВР) стали послуги, отримані позивачем за договором від 28.04.2006 р. № 6/68-06 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"та ЗАТ "Бі. Сі. Томс енд Ко", та договором від 01.11.2006 р. № 64-Д-06 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістік 6"та ТОВ "Саланс".

Відповідно до договору № 6/68-06 та акту приймання-передачі до нього № 02-06/68-06, позивачу надавались юридичні та консультаційні послуги щодо правового регулювання інвестицій в об’єкти нерухомості та землю, щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об’єктів для інвестиційних цілей, щодо законодавства України в галузі податків, валютного регулювання, трудових відносин, підготовка договорів позик, консультування щодо регулювання договорів позик відповідно до законодавства України.

Відповідно до договору № 64-Д-06 та акту приймання-передачі до нього № 463-А-2006, позивачу надавались телефонні консультації та вивчення відповідних правових документів, договорів і регулятивних питань.

Із названих договорів не вбачається, що зазначені послуги безпосередньо пов'язані з операціями з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності, зокрема, не перелічені номери та дати відповідних договорів на придбання землі, надання послуг по конкретним ділянкам землі.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...

Акт перевірки та заперечення відповідача також не визначають зв'язок послуг з надання консультацій щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів, які розглядаються для інвестиційних цілей з операціями з продажу або купівлі землі.

Відповідно до пункту 2.7 акту перевірки видами господарської діяльності позивача у періоді, що перевірявся були: овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, вирощування зернових та технічних культур.

За таких обставин судом не вбачається прямий зв'язок щодо витрат на оплату послуг, які надаються у зв'язку із господарською діяльністю позивача та конкретних операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності, а тому посилання відповідача на порушення позивачем саме підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є недоведеним та необґрунтованим.

Відповідно до підпункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові втрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень –рішень про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних фінансових санкцій.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. "б" п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1. Позов задовольнити .

2. Скасувати податкові повідомлення –рішення винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва від 25.10.2007 р. № 0008272308/0, від 28.12.2007 р. № 0008272308/1, від 20.03.2008 р. № 0008272308/2, та від 22.05.2008 р. №0008272308/3 про донарахування та сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 854,00 грн.

3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕ Логістікс 6"з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.