Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИЕС-ПЛЮС"звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним рішення № 0006332305 від 06.07.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 23 065,54 грн. згідно акту перевірки від 19.01.2007 року №26500051/2305.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ "ТРИЕС-ПЛЮС"п. 1 ст. 3 Закону України від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(далі – Закон № 98/96-ВР (98/96-ВР) ). На думку позивача, оскільки він є виробником кондитерських та хлібобулочних виробів, про що свідчить довідки від 13.09.1997 р. № 18/1-10/253 та від 01.11.2007 р. № 2769, видані Голосіївською районною державною у м. Києві адміністрацією та Голосіївською районною санітарно –епідеміологічною службою та довідка з ЄДРПОУ № 13995105, то відповідно до ч. 6 ст. 3 вказаного Закону торговий патент на даний вид діяльності не придбавається.

Відповідач позов не визнав та надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач реалізовував за готівку кондитерську продукцію без придбання торгового патенту, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Тому, відповідач вважає, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції відповідає чинному законодавству України.

В ході судового розгляду представником відповідача було подано клопотання від 28.01.2008 р. про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державну податкову адміністрацію у м. Києві. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 6/249 від 28.01.2008 р. вказане клопотання було задоволено та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державну податкову адміністрацію у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Державною податковою адміністрацією у м. Києві була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. За результатами якої складено акт перевірки від 19.01.2007р. №26500051/2305, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0003632305 на суму 23 065,54 грн.

Відповідач вважає, що позивач, при реалізації кондитерської продукції за готівку, повинен придбати торговий патент відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Оскільки, у відповідності до вказаної норми, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Суд не погоджується з висновками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

хліб і хлібобулочні вироби;

борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню.

Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них; періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України; проїзні квитки; товари народних промислів (крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України); готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження); вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню; мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження); насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його походження); зошити.

У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

Пільговий торговий патент не дає права на здійснення торговельної діяльності товарами, які не зазначені у цій статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 13995/05:

15.81.0 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів

52.24.1 Роздрібна торгівля хлібом і хлібобулочними виробами

51.70.0 Інші види оптової торгівлі, відповідно до "Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97", затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.1997 р. № 822 (v0822217-97)

Згідно з довідкою Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.09.2007 р. № 18/1-10/253, ТОВ "ТРИЕС - ПЛЮС" являється виробником кондитерських та хлібобулочних виробів.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для отримання позивачем торгового патенту для здійснення господарської діяльності при виготовленні кондитерських та хлібобулочних виробів.

Таким чином, дії податкового органу при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) не відповідають нормам чинного законодавства

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. "б" п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто –3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 71, 94, 97, ст. ст. 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 06.07.2007 р. № 0006332305 на загальну суму 23 065,54 грн.

3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЕС-ПЛЮС" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.