Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою відповідача встановлено, що відповідачем не відшкодована різниця фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки станом на 23.07.2007 р. сума, що належала до сплати становила 361 810,50 грн., в той час як відповідачем сплачено лише 62 379,83 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повність, оскільки згідно установчих документів відповідач є бюджетною установою, в зв’язку з чим відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) не має виплачувати різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього закону, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

Частиною 9 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (№ 1977-XII від 13.12.1991р.; далі –Закон про наукову діяльність) встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом (1977-12) ;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Тобто визначені три категорії суб’єктів для яких встановлюються умови та джерела фінансування різниці пенсії наукових представників, а саме: перша категорія –це державні бюджетні наукові установи, організації та вищі навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування різниці - кошти державного бюджету; друга категорія - інші державні підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування різниці - кошти цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також кошти державного бюджету (з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; третя категорія - для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування різниці - власні кошти цих установ, організацій та закладів.

В судовому засіданні досліджені Статут відповідача - Державної наукової установи Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості в новій редакції (перереєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією від16.01.2003р.; далі - Статут). Як випливає з положень пункту 3.1. Статуту відповідача останній є науковою бюджетною установою. Пунктом 3.2. Статуту визначено, що наукова установа є суб’єктом наукової, науково-технічної діяльності, здійснює її відповідно до законодавства України і статуту. Пунктом 3.3. Статуту також визначено, що економічною основною діяльності відповідача є державна власність та основні фонди, інше майно, закріплене Органом управління майном за відповідачем. Крім того, як випливає зі змісту статті 2.1. Статуту, відповідача створено з метою наукового забезпечення технічного розвитку цукрової та крохмале-патокової промисловості, а також розробки науково-технічної документації на процеси та обладнання для потреб галузі.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач має статус державної бюджетної наукової установи, що відповідає підпункту 1 частини 9 статті 24 Закону про наукову діяльність.

Таким чином на відповідача поширюється вимоги пункту 1 частини 9 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", а саме - різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. З огляду на що, будь-яких компенсацій різниці суб’єктом не здійснюється, а відбувається за рахунок Державного бюджету України.

Посилання позивача в позові на постанову Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372 (372-2004-п) "Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи"(далі - Порядок) є помилковим. Це обумовлено тим, що у відповідності до пункту 1 Порядку, останній визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи. Тобто дія Порядку поширюється виключно на другу категорію суб’єктів згідно з положеннями частини 9 статті 24 Закону про наукову діяльність, а саме - інші державні підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування - коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету (з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є помилковими та необґрунтованими.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 1 статті 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів правомірність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69- 71, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.