Рішення суду мотивовано тим, що в обґрунтування підстав для позовних вимог сторона посилається на укладення договору не уповноваженою особою, не передання другому відповідачу всієї необхідної інформації. Судом встановлено, що відповідного рішення загальних зборів учасників товариства про відкликання Пустинника В.А. з посади директора товариства та обрання на посаду Гуцалюка І.А. суду не надано, а довідки органу статистики та державної реєстрації відповідних обставин не можуть підтверджувати, оскільки є похідними. За змістом п. 5 договору новий боржник підтверджує, що йому передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана з договором. Таким чином, обставин, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог ним не доведено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008 (судді: О.Скакун, Т.Колядко, С.Мирошниченко) рішення суду першої інстанції залишено без зміни з мотивів, викладених у постанові.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що з рахунків, податкової накладної вбачається, що позивач приступив до виконання договору постачання вугільної продукції від 08.06.07, продукцію поставив, замінивши тим самим другого відповідача на виконання договору переведення боргу від 27.07.07, яким і було передбачено, що первісний боржник (другий відповідач) переводить до нового боржника (позивач) зобов'язання перед кредитором (перший відповідач) по договору постачання вугільної продукції від 08.06.07. отже позивач своїми діями фактично прийняв права та обов'язки первісного боржника.

Доводи щодо неотримання всієї необхідної інформації не прийняті до уваги з тих же підстав, що наведені у рішенні господарського суду першої інстанції.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на незастосування норм ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України та ті обставини, що представник Пустинник В.А., який уклав угоду, не мав для цього належних повноважень. Суди в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не врахували надані позивачем докази, які підтверджують такі обставини як то копію наказу про звільнення Пустинник В.А., довідку статистики згідно якої директором є Гуцалюк І.А., відповідь органу державного реєстру. Схвалення угоди повинно відбуватися тою із сторін, від імені якої діяла не уповноважена особа.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника ТОВ "Союз-Інустрія", який проти касаційної скарги заперечив, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Предметом спору є договір про переведення боргу № 27/06-07 від 27.07.07.

Позивач вважає, що такий повинен бути визнаний недійсним з підстав його укладення із сторони ТОВ "Світанок XXI" не уповноваженою на те особою.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

ТОВ "Світанок XXI", із сторони якого договір укладено не уповноваженою на те особою, відповідних обставин щодо обізнаності позивача про існуючі обмеження повноважень свого представника чи про те, що про такі обмеження позивач не міг не знати, не доводить.

Натомість, саме позивач намагається довести ті обставини, що договір укладено із сторони ТОВ "Світанок XXI" не уповноваженою на те особою.

Однак, позивач, як новий боржник за умовами договору про переведення боргу від 27.07.07, проти такого переведення не заперечував, оскільки, як встановлено апеляційною інстанцією, приступив до виконання договору постачання вугільної продукції від 08.06.07, продукцію поставив. Тим самим позивач замінив ТОВ "Світанок XXI" (первісного боржника) на виконання договору переведення боргу від 27.07.07, яким і було передбачено, що первісний боржник переводить до нового боржника (позивач) зобов'язання перед кредитором (перший відповідач) по договору постачання вугільної продукції від 08.06.07. Отже позивач своїми діями фактично прийняв права та обов'язки первісного боржника.

Доводи скаржника щодо неправильного застосування норм ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України відхиляються, оскільки встановлених апеляційною інстанцією обставин не спростовують.

Посилання ж скаржника, що схвалення угоди не було, оскільки таке повинно відбуватися в спірному випадку із сторони ТОВ "Світанок XXI" відхиляються, оскільки саме ТОВ "Світанок XXI" як зазначено вище не доводить відповідних обставин щодо існуючих обмежень повноважень свого представника.

Щодо обставин неотримання позивачем всієї необхідної інформації як підстав для визнання договору недійсним, то суди правомірно виходили з положень спірного договору за якими позивач як новий боржник підтверджує, що йому надана вся необхідна інформація (документація) пов'язана із договором (п. 5 договору).

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008 у справі № 20/109пд господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення