розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року

у справі № 5011-16/4107-2012 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія»

до приватного акціонерного товариства «Декс»

про визнання пунктів договору недійсними,

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-16/4107-2012 відмовлено повністю в позові приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» до приватного акціонерного товариства «Декс» про визнання недійсними п. 8.3 в частині слів: «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт» та п. 9.4 договору субпідряду від 04.03.2009 року №14-СП.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне підприємство «Управляюча компанія «Метрополія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-16/4107-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення місцевого господарського суду у справі №5011-16/4107-2012 було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство «Декс» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ПП «Управляюча компанія «Метрополія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-16/4107-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні надали свої пояснення та заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у своїх поясненнях та просили рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Управляюча компанія «Метрополія» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2009 року між акціонерним товариством закритого типу «Декс», найменування якого було змінено на приватне акціонерне товариство «Декс» (генпідрядник) та приватним підприємством «Управляюча компанія «Метрополія» (підрядник) укладено договір субпідряду №14-СП на виконання передпроектних робіт.

За умовами п. 1.1 договору даний договір укладено на виконання договору від 16.01.2009 року №139-ПР/9/КБ на виконання передпроектних робіт з вибору та погодження трас заходів ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ «Київська», укладеного між акціонерним товариством закритого типу «Декс» та Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго», в особі Центральної електроенергетичної системи. Замовником всіх робіт є Державне підприємство Національна енергетична компанія «Укренерго», в особі Центральної електроенергетичної системи.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник зобов'язався згідно з завданням на проектування (додаток 1 до договору) виконати передпроектні роботи в частині землеустрою, а генпідрядник зобов'язався прийняти виконані підрядником передпроектні роботи та оплатити їх на умовах цього договору а саме:

- камеральна розробка та погодження варіантів напрямків трас ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ "Київська" з нанесенням на плани землекористувачів;

- отримання відповідних висновків і погоджень землекористувачів, землевласників та зацікавлених організацій щодо місця розташування траси заходів ПЛ-330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ «Київська»;

- оформлення актів вибору земельних ділянок для розміщення заходів ПЛ-330 кВ Чорнобильська АЕС - Сєвєрна на ВРП 330 кВ ПС 750 кВ «Київська».

У п. 1.3 договору сторони узгодили, що склад, обсяги та вартість робіт, що виконуються підрядником, визначені календарним планом виконання та фінансування робіт (додаток 2 до договору) та протоколом узгодження вартості робіт (додаток 3 до договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що датою початку виконання робіт є дата, зокрема, отримання підрядником від генпідрядника оплати авансу відповідно до п. 8.2 договору.

Згідно з п. 8.2 договору, сума авансу становить 30 відсотків від вартості договору та складає: 935 424,00 грн. (разом з ПДВ), що сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання генпідрядником грошових коштів від замовника.

Відповідно до п. 8.3 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів приймання-передавання виконаних робіт та їх вартості з пропорційним вирахуванням сплаченого авансу, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання відповідного акту приймання-передавання, та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт.

За умовами пункту 9.4 договору генпідрядник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за даним договором у випадку не отримання або несвоєчасного отримання фінансування від замовника цих робіт.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Управляюча компанія «Метрополія» посилається на те, що п. 8.3 договору в частині: «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт» та п. 9.4 договору повністю є недійсними, оскільки суперечать ст.ст. 530, 837, 838, 887 ЦК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено, що вказаний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дані правовідносини сторін підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

На переконання судової колегії, приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було враховано положень ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки, у п. 8.3 договору №14-СП обумовлена відкладальна обставина стосовно проведення розрахунків.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, як вже зазначалось, договір підряду є оплатним. Тобто обов'язок відповідача як генпідрядника по договору №14-СП оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та п. 1.2 договору №14-СП.

При цьому в п. 8.3 договору №14-СП сторонами узгоджено не умови виникнення у генпідрядника вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язання строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 8.3 договору №14-СП визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника робіт - Державного підприємства Національна енергетична компанія «Укренерго». Проте така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі як замовник всіх робіт без зазначення реквізитів цієї особи.

Відповідно до ч. 2 п. 9.3 договору генпідрядник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості.

До того ж ч. 2 ст. 838 ЦК України передбачає, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У правовідносинах за договором №14-СП генеральним підрядником є відповідач, тому він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особою, визначеною у договорі як замовник, а також несе відповідальність перед цією особою.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2007 року №41/437.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом зазначені вище обставини безпідставно не прийнято до уваги та не надано їм належної оцінки.

Крім того, на противагу тверджень відповідача стосовно строку позовної давності, слід зазначити, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з доводами позивача, про порушення свого права (неможливість отримати позивачем від відповідача оплату вартості виконаних та прийнятих останнім робіт) позивачу стало відомо саме з рішення господарського суду м. Києва у справі №39/213. від 06.02.2012 року.

Таким чином, час коли позивачу стало відомо про порушення свого права - є 06.02.2012 року, а саме під час розгляду господарським судом м. Києва справи № 39/213, а тому строк позовної давності потрібно обраховувати саме з даного часу, а не з дати укладання договору, як стверджує відповідач.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене вище, судова колегія дійшла про невідповідність законодавчим нормам та визнання недійсними положень спірного пункту 8.3 договору №14-СП в частині слів «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт» та пункту 9.4 повністю з урахуванням вимог ст. 217 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приватним підприємством «Управляюча компанія «Метрополія» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог про визнання недійсними положень спірного пункту 8.3 договору №14-СП в частині слів «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт» та пункту 9.4 повністю з урахуванням вимог ст. 217 ЦК України.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-16/4107-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-16/4107-2012 скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним пункт 8.3 договору №14-СП від 04.03.2009 року, укладеного між акціонерним товариством закритого типу «Декс», найменування якого було змінено на приватне акціонерне товариство «Декс» та приватним підприємством «Управляюча компанія «Метрополія» в частині слів: «та за умови отримання коштів за відповідні роботи від замовника робіт».

4. Визнати недійсним пункт 9.4 договору №14-СП від 04.03.2009 року, укладеного між акціонерним товариством закритого типу «Декс», найменування якого було змінено на приватне акціонерне товариство «Декс» та приватним підприємством «Управляюча компанія «Метрополія».

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Декс» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, код ЄДРПОУ 22965962) на користь приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» (01187, м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 55, код ЄДРПОУ 34287470) 1 073,00 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді, 536,50 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

6. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №5011-16/4107-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.