розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012 року у справі №27/5005/7021/2011

за позовом комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості,

У травні 2011 року міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" з позовом про стягнення боргу у сумі 34 253 683, 94 грн, пені у сумі 10 095 510, 97 грн, 3 % річних у сумі 7 969 577, 61 грн, інфляційних втрат у сумі 29 852 207, 97 грн. (а. с. 2-6, 11-14 т. 1)

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. (а. с. 2-7 т. 2)

30.06.2011 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог і просив стягнути борг у сумі 34 137 212, 65 грн, пеню у сумі 10 095 510, 97 грн, 3 % річних у сумі 20 711 674, 04 грн, інфляційні втрати у сумі 108 6369 273, 47 грн. (а. с. 43-50 т.2)

06.03.2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути борг у сумі 39 523 574, 47 грн, інфляційні втрати у сумі 6 437 451, 98 грн, 3 % річних у сумі 2 532 765, 45 грн, пеню у сумі 16 410 352, 15 грн. (а. с. 3-11 т. 5)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012 року (судді: Татарчук В.О, Первушин Ю.Ю, Кобилянський К.М.) позов задоволено: стягнуто з державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради борг у сумі 39 523 574, 47 грн, інфляційні втрати у сумі 6 437 451, 98 грн, 3 % річних у сумі 2 532 765, 45 грн, пеню у сумі 16 410 352, 15 грн, витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (а. с. 98 - 103 т. 5)

12.04.2012 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом порушено провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", в якій ставиться питання про скасування рішення і прийняття нового рішення про відмову в позові. На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема:

-суд не встановив достовірність договору №204 від 15.12.2000 року;

-договори №204 від 15.12.2000 року та №204 від 10.01.2001 року не відповідають вимогам чинного законодавства;

-акти звірки не можуть бути доказом заборгованості;

-підприємство неодноразово зверталося до позивача з питанням перерахунку обсягу стоків;

-Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» (686-14) не може застосовуватись до даних правовідносин.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, яке прийняте судом в процесі її розгляду, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.12.2000 року між Дніпропетровським обласним державним комунальним підприємством "Облводоканал" (виробник), державним комунальним підприємством виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Дніпропетровська, правонаступником якого є комунальне підприємство "Дніпроводоканал" (постачальник) та державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (абонент) було укладено договір за №204 на надання послуг з підготовки, транспортування, подачі питної води та відведення стічних вод.

Умовами пунктів 1.1.1. - 1.1.3. вказаного договору передбачалось, що предметом цього договору є: надання послуг виробником з підготовки річної води до якості згідно вимог ГОСТ 2874-82 "Питна вода", санітарних норм "Вода питна". Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського питного водопостачання (ДсанПіН), та транспортування її по своїх магістральних водоводах до розподільчих мереж постачальника, встановлених угодою №1 від 24.02.1998 року, та доведення постачальником води до абонента. Відведення господарчо-побутових стоків абонента каналізаційними мережами постачальника. Оплата наданих послуг абонентом.

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.2.2. договору виробник здійснює обробку річної води до питної якості, згідно вимог ГОСТ 2874-82 "Питна вода", та транспортує її по своїх магістральних водоводах постачальнику в об'ємах згідно встановленого кожного з договорів ліміту питної води. Постачальник бере на себе зобов'язання постачати питну воду та здійснювати відведення стічних вод, відповідаючих вимогам Правил приймання стоків, абоненту, а абонент зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати отриману питну воду та відведені стічні води в лімітних розмірах: питна вода в кількості 2687720 м3 рік, 223976 м3/міс, 7464 м3/добу; водовідведення в кількості 4903712 м3/рік, 408642 м3/міс, 13435 м3/добу з максимальним скидом 900 м3/ годину з 8 по 17 години.

Згідно пунктів 3.1. - 3.3. договору, розрахунок абонентом за отриману воду здійснюється на підставі рахунку постачальника, шляхом перерахування коштів на банківські реквізити виробника, згідно діючих на час розрахунку, затверджених тарифів на послуги водопостачання. Розрахунок абонентом за прийом стічних вод здійснюється на підставі рахунку постачальника, шляхом перерахування коштів на банківські реквізити виробника, згідно діючих на час розрахунку затверджених тарифів на послуги водовідведення. Розрахунковий період сплати послуг один календарний місяць, термін внесення платежів не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем. (а. с. 17-19 т. 1)

В матеріалах справи є також заключений між сторонами договір №204 від 10.01.2001 року на надання послуг з підготовки, транспортування, подачі питної води та відведення стічних вод. (а. с. 23-24 т. 1)

Вказані договори за своїм змістом є цілком ідентичними. Оскільки саме до договору №204 від 15.12.2000 року сторони в процесі його дії вносили зміни, позивач цілком підставно заявив позов на підставі договору №204 від 15.12.2000 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2011 року у справі №24/5005/11894/2011 державному підприємству "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" у задоволенні позову про визнання договорів №204 від 15.12.2000 року та №204 від 10.01.2001 року було відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2012 року вказане рішення залишено без змін. При цьому вказані судові інстанції встановили, що сторонами було погоджено усі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, у тому числі -предмет, ціну та обсяги водопостачання і водовідведення та прийнято ці договори до виконання, що підтверджується вчиненням ними відповідних дій і, зокрема, проведенням розрахунків, підписанням актів приймання-передачі виконаних робіт та інше. (а. с. 46-47 т. 5)

По суті існує один договір, але при підписанні сторони вказали різні дати його підписання.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором: безперебійно поставляв позивачу питну воду та забезпечував приймання у каналізацію стоки питної та технічної води. Відповідач оплату наданих йому послуг з березня 2008 року по жовтень 2011 року не здійснював, в зв'язку з чим виникла заборгованысть у сумы 39 523 574, 47 грн. (а. с. 8-10 т. 5, 102-111 т. 7)

Відповідач визнав заборгованість в частині оплати за надані послуги з постачання питної води та її стоків і не визнає вимог про надання послуг з приймання стоків технічної води.

Відповідно до умов пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2 договору №204 від 15.12.2000 року постачальник бере на себе зобов'язання постачати питну воду та здійснювати відведення стічних вод, що відповідають вимогам Правил приймання стоків, абоненту, а абонент зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати отриману питну воду та відведені стічні води в лімітних розмірах: питна вода в кількості 2 687 720 м3/рік, 223 976 м3/міс, 7 464 м3/добу, водовідведення в кількості 4 903 712 м3/рік, 408 642 м3/міс, 13 435 м3/добу з максимальним скидом 900 м3/годину з 8 по 17 години.

Таким чином, сторони умовами договору передбачили, що водовідведення у кількості 408 642 м3/міс складається із водовідведення питної води - 223 976 м3/міс та водовідведення технічної води (408 642 -223 976) 184 666 м2.

В 2004 році відповідач надав для підпису позивачу проект договору на надання послуг водопостачання і водовідведення, пунктом 2.7 якого було передбачено, що водоканал зобов'язаний надавати послуги в об'ємах:

холодне водопостачання -141 958 м3/міс;

водовідведення -326 625 м3/міс. Таким чином, з врахуванням своїх виробничих потужностей завод передбачив щомісячне відведення технічної води в такому ж об'ємі (326 625 -141 958) 184 667 м3/міс.

Позивач надав в якості доказу акти прийому -передачі наданих послуг за січень -грудень 2008 року, грудень 2009 року, березень, квітень, травень 2010 року, підписаний обома сторонами, які узгодили, що відповідачем надано послуги, в тому числі відведення технічної води в об'ємі 184 666 м3/міс. (а. с. 101 -116 т. 4)

В подальшому відповідач відмовився підписувати акти прийому -передачі наданих послуг, посилаючись на те, що послуги з відведення технічної води йому не надаються, оскільки вся технічна вода скидається ним в річку Мокра Сура.

Відповідно до пункту 21.7 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом державного комітету України по житлово -комунальному господарству від 01.07.1994 року №65 (z0165-94) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за №165/374 (z0165-94) , що діяли до 27.06.2008 року, якщо абонент, який має власні водозабори, у визначений строк не надіслав даних про кількість стічних вод, що він спустив до каналізації за минулий місяць, або надіслав неправильні дані про їх кількість, водоканал має право здійснювати розрахунок оплати за пропускання стічних вод за даними, які він має, або за пропускною здатністю відповідного колектора абонента. При цьому водоканал має право зробити перерахунок за період подання абонентом неправильних даних, але не більше як за рік.

Відповідно до пункту 3.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (z0936-08) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за №936/15627 (z0936-08) , що діють з 27.06.2008 року і до данного часу, споживачі, що мають власні водозабори і скидають стічні води до мереж централізованого водовідведення, при відсутності засобів обліку стічних вод подають виробнику дані про об'єм та показники якості стічних вод відповідно до умов договору. У випадку ненадання споживачами інформації про обсяг стічних вод плата нараховується за визначеними обсягами водовідведення, зазначеними у договорі.

Відповідач відмовився надавати дані про кількість технічної води, що стікає через міську каналізацію, тому позивач на законних підставах розраховував стоки за умовами договору та вимогами Правил.

Пояснення представників відповідача про те, що технічна вода не поступає в міську каналізацію, не відповідає дійсності.

Наприклад, Дніпропетровське обласне виробниче управління водного господарства погодило відповідачу розрахункову потребу у технічній воді на 2009 рік із річки Дніпро у кількості 10 000 000 м3. (а. с. 86 т. 9)

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області затверджено для заводу нормативи скиду технічних вод у річку Мокра Сура на 2009 рік в об'ємі тільки 6 825 000 т/рік.

Отже, передбачалось, що решта технічної води буде витікати через каналізаційні стоки позивача. (а. с. 70-73 т. 9)

Судовою колегією відмовлено відповідачу в призначенні експертизи, оскільки всі поставлені до неї питання носять правовий характер і її вирішення не потребує спеціальних знань.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Актом звірки розрахунків від 01.06.2008 року відповідач визнав наявність боргу перед позивачем за період з 29.01.2008 року по 29.05.2008 року у сумі 4 328 215, 55 грн, в зв'язку з чим і перебіг строку позовної давності, перервавшись, почався з 01.06.2008 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 26.05.2011 року, отже, строк позовної давності не є порушеним. (а. с. 126 т. 4)

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплата неустойки.

Положення статей 546, 549 Цивільного кодексу України встановлюють, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у нежилих приміщеннях, будинках і спорудах.

Пунтком 11 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комунальні послуги -результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) судовою колегією не приймаються до уваги.

Так, пункти 3.4, 4.2 статуту державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" встановлюють, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чиним законодавством.

(а. с. 86-89 т. 5)

Вищевказаним законодавством не передбачено виключень для суб'єктів підприємницької діяльності з державною формою власності.

Встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, та, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) , що відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги, місцевий господарський суд, з позицією якого погоджується апеляційна інстанція, обґрунтовано дійшов висновку стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 16 410 352, 15 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання по сплаті спірних платежів, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої зобов'язання, а тому притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення 3% річних у сумі 2 532 765, 45 грн. та інфляційних втрат у сумі 6 437 451, 98 грн. є підставним.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання у виняткових випадках. Однак, матеріали справи не містять доказів виняткового випадку у спірних правовідносинах.

Крім того, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд оцінював ступінь виконання зобов'язання, причини невиконання зобов'язання, строк прострочення у виконанні зобов'язання, відповідність розміру пені наслідкам порушення, чи було добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено, відповідач не оплачував належні до сплати за договором платежі з березня 2008 року, тобто майже чотири роки, з питань зміни умов договору до суду не звертався, на час слухання справи заборгованість залишається неоплаченною. Судовою колегією також встановлено, що в тяжкому фінансовому положенні знаходиться як відповідач, так і позивач. При таких обставинах, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки. (а. с. 95 т. 7)

З питання відстрочки, розстрочки виконання рішення відповідач може звернутися з заявою до суду першої інстанції в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені висновки господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству. Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість оскаржуваного рішення помилкові і не відповідають матеріалам справи. З урахуванням викладеного, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись статями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012 року у справі №27/5005/7021/2011 -без змін.