Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд", м.Запоріжжя.

У своєму позові позивач просив суд розірвати договір про постачання електричної енергії між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Вілфорд".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.11 р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено третю особу –Відкрите акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11 (суддя Місюра Л.С.) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд", м.Запоріжжя, відмовлено.

Позивач із прийнятим рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ "Запоріжжяобленерго" задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Крім того, апелянт вважає, що розірвання договору електропостачання є необхідним та зумовлено об’єктивними причинами, оскільки його існування порушує передбачений нормативно-правовими актами України порядок постачання електричної енергії та може призвести до безвідповідальності ВАТ "Запорізький арматурний завод" як власника електричних мереж перед споживачем.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.11 р. підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11 та прийнятті нового рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.08.11 р. не з’явився, причин нез’явлення апеляційному суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання 01.08.11 р. не з’явився, причин нез’явлення апеляційному суду не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників відповідача та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.07 р. між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілфорд" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4007 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно із п.9.4 Договору, він набирає чинності з дня підписання і укладається на термін до 31 грудня 2007 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Згідно із додатком № 2 до Договору, точка продажу електричної енергії відповідачу встановлена на межі балансової належності електричних мереж між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ВАТ "Запорізький арматурний завод", який є власником технологічних електричних мереж.

Як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на приписи Правил користування електричною енергією, стверджував про те, що до теперішнього часу договір про спільне використання технологічних електричних мереж між ним та ВАТ "Запорізький арматурний завод" не укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено додаткову угоду № 4 до Договору про розірвання Договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України. Однак, відповіді у встановлений строк позивачем не отримано, про результати розгляду відповідачем додаткової угоди повідомлено не було.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд", м.Запоріжжя, про розірвання договору про постачання електричної енергії між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Вілфорд".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд", м.Запоріжжя, відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що обставини змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Крім того, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, не укладання позивачем договору з третьою особою, не являється зміною обставин, які могли б уплинути на договірні відносини між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , у разі використання технологічних мереж основного споживача субспоживачем відносин між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюється договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору.

Постановою НКРЕ № 1449 від 25.12.08 р. (z0106-09) були внесені зміни до п.1.7 Правил користування електричною енергією. Згідно вказаних змін, п.1.7 зазначених правил викладеній в наступній редакції: "у разі використання технологічних мереж електропередавальною організацією, відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору".

Під час розгляду апеляційної скарги позивач стверджував про те, що підставою дострокового розірвання договору про постачання електричної енергії є те, що між позивачем та третьою особою –ВАТ "Запорізький арматурний завод" не укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про те, що позивачем не доведено суду, що саме з вини відповідача не було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж між позивачем та третьою особою та що укладання між позивачем та третьою особою договору про спільне використання технічних електричних мереж є підставою для дострокового розірвання спірного договору про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем третьої особі проекту договору про спільне використання технічних електричних мереж.

Як свідчать матеріали справи, позивачем направлено третій особі лист № 004-44/5940 від 14.09.10 р., в якому позивач просив направити йому документи. Третя особа разом із листом № 205 від 21.10.2010 р. направила позивачу витребувані документи.

З вищевикладеного вбачається, що саме позивач не уклав з третьою особою договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком господарського суду про те, що позивачем не доведено суду того, що відповідач порушив умови договору та що таке порушення завдало позивачу шкоди і що в результаті такої шкоди, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази одночасної наявності вищезазначених умов, що також унеможливлює задоволення позовних вимог.

Розглядаючи апеляційну скаргу та дану справу в порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та ч.2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск та споживання електричної енергії без укладання договору не допускається, а в силу ч.6 ст. 179 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов’язані укладати договори з усіма споживачами.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника –Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя.

Керуючись ст. ст. 4- 7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, на господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 6/5009/1997/11 –залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.