розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Рігель", треті особи: ОСОБА_2, закрите акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Рігель" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12 червня 2006 року з вини ОСОБА_2 (винного за вироком суду), водія автобуса "Богдан А 091", номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ "Рігель", сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої помер її батько - ОСОБА_3 Смерть батька спричинила їй моральні та фізичні страждання, батько їй матеріально допомагав і фактично вона знаходилась на його утриманні. З урахуванням викладеного позивачка ОСОБА_1 просила стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 млн. грн. У процесі розгляду справи розмір моральної шкоди ОСОБА_1 зменшено до 25 тис. грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2009 року, позов задоволено частково. З ТОВ "Рігель" на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ "Рігель" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого поголився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що винний у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ "Рігель", який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, тому в силу ст. ст. 1168, 1187 ЦК України повинен відшкодувати моральну шкоду в розмірі, доведеному позивачем.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що 12 червня 2006 року з вини ОСОБА_2, водія автобуса "Богдан А 091", номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ "Рігель", сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої помер її батько - ОСОБА_3 Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді.

Таким чином, стягуючи моральну шкоду з ТОВ "Рігель", суди правильно виходили з положень ст. 1187 ЦК України, що зазначає, що володілець джерела підвищеної небезпеки, яким є вказане товариство як власник автобуса, повинен відшкодувати шкоду, завдану таким джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах із ТОВ "Рігель". У силу ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов'язків.

У зв'язку з викладеним доводи касаційної скарги про те, що завдану шкоду повинен відшкодовувати водій ОСОБА_2, є безпідставними та не грунтуються на нормах матеріального права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди виходили з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 (v0004700-95) від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Разом з тим суди не врахували, що до цих правовідносин потрібно було також застосувати положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (далі - Закон), оскільки цивільна відповідальність ТОВ "Рігель" на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був зазначений вище автобус "Богдан А 091" (а.с. 44). Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

За заявою відповідача ТОВ "Рігель" (страхувальник) ухвалою суду від 2 червня 2008 року до участі у справі залучений страховик (а.с. 45). Відповідач звернувся із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування представнику ОСОБА_3 (а.с. 48). Страховик погодився з такою виплатою в межах ліміту відповідальності (а.с. 58-59). Проте позивачка до страховика не зверталась і позовних вимог до нього не пред'явила.

Однак відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону - 51 тис. грн. Різницю між сумою відшкодування, визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Тобто ліміт відповідальності ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" щодо відшкодування моральної шкоди становить 2 550 грн.

За змістом положень зазначеного Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

За заявою страхувальника ТОВ "Рігель" до участі у справі залучений страховик, тому незалежно від того, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди його заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування, суд повинен урахувати відповідальність і страховика, що судами зроблено не було.

Таким чином, судові рішення в силу ст. 341 ЦПК України підлягають зміні, а розмір стягнутої моральної шкоди - зменшенню на 2 550 грн. (20 000 - 2 550 = 17 450), яку позивачка ОСОБА_1 не позбавлена можливості отримати у страховика відповідно до поданої страхувальником заяви або звернутись до суду.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рігель" задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2009 року змінити. Зменшити розмір стягнутої з товариства з обмеженою відповідальністю "Рігель" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди до 17 450 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. У решті - судові рішення залишити без змін.