Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк", третя особа - відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області, про визнання недійсним договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18 травня 2010 року, що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Котелевському районі Полтавської області 30 грудня 2011 року, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 53222819000000103945554.

На обґрунтування свої вимоги вказав, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У квітні 2016 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією підписати Додаткову угоду № 1 від 01 лютого 2016 року до договору емфітевзису від 18 травня 2010 року. 21 квітня 2016 року позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно до якого, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 11 травня 2011 року, дата державної реєстрації земельної ділянки дата, коли була сформована земельна ділянка 30 грудня 2011 року. Цього ж числа зареєстрований договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який укладений 18 травня 2010 року. Позивач вважає, що спірний договір відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України є неукладеним, оскільки до нього не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в емфітевзис, її кадастрового плану та акту визначення меж земельних ділянок в натурі на місцевості, що унеможливлює їх ідентифікацію на місцевості. Інформація про об'єкт емфітевзису (місце розташування та розмір земельної ділянки) є однією з істотних умов договору емфітевзису, яка відсутня у даному договорі, а тому він є неукладеним. А тому, у зв'язку з передчасною передачею майна на виконання юридично неукладеного договору, право на це майно у набувача не виникає. Позивач двічі безрезультатно звертався до відповідача із заявами про заборону використання земельної ділянки та її повернення.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року, залишеним без змін апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що право власності на спірну земельну ділянку виникло ще 06 квітня 1999 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, отже, на момент укладення договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 18 травня 2010 року, земельна ділянка вже була сформована, а тому відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, рішення судів є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційні скарги - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.