розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Судом першої інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Також ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 15,

ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

На вказане рішення суду, зокрема прокурором було подано апеляційну скаргу, після перевірки якої, ухвалою судді Київського апеляційного суду від 04 липня

2022 року скаргу повернуто особі, яка її подала.

Своє рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що скарга подана прокурором, який не має права на звернення зі скаргою на оскаржуваний ним вирок суду першої інстанції, оскільки копії постанови керівника відповідного органу прокуратури на підтвердження таких повноважень не надано та відповідна постанова відсутня у матеріалах кримінального провадження, що позбавило суд можливості пересвідчитися, що апеляційну скаргу подано дійсно уповноваженою на те особою.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд матеріалів кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в даному провадженні, має відповісти на доводи щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості постановленого апеляційним судом рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка не має права подавати таку скаргу.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Також

цим же вироком ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року подану апеляційну скаргу прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до того, що вона, посилаючись на безпідставне повернення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції через ненадання прокурором на підтвердження своїх повноважень, копії постанови керівника відповідного органу прокуратури про призначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у даному кримінальному провадженні та відсутність такої постанова у матеріалах кримінального провадження, просить скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд матеріалів провадження в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог стверджує, що прокурор, яка звернулась до апеляційного суду зі скаргою, мала відповідні повноваження у зв`язку з тим, що у обвинувальному акті, який наявний у матеріалах кримінального провадження, міститься інформація про те, що такий прокурор був старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу

прокурора не подавалися.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості постановленого апеляційним судом рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка не має права подавати таку скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Зокрема у ст. 393 КПК України закріплено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень. Разом з тим подавати апеляційну (касаційну) скаргу на судове рішення, з яким не погоджується сторона обвинувачення, може не будь який прокурор системи прокуратури України, а лише той, кому таке право надано законом.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КПК України право на подання апеляційної скарги чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Тобто, виходячи з аналізу вказаних норм, правом на подання апеляційної чи касаційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня.

Наявність повноваження цих прокурорів на ініціювання перегляду судових рішень убачається як зі змісту поданих скарг, так і оскаржених судових рішень, копії яких мають бути долучені до скарги.

Також, якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях, він теж має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.

Висновок щодо прав прокурора, що входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, сформульовано в постанові Великої палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), відповідно до якого встановлено, що передбачене частиною шостою статті 393, частиною шостою статті 425, пунктами 15, 20 частини другої статті 36 КПК України право на подання апеляційної та касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку статті 37 цього Кодексу, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій.

Водночас відповідно до частин першої та другої статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

За змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України (4651-17) вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Повертаючись до матеріалів даного кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів кримінально провадження, апеляційний суд встановив, що прокурор ОСОБА_10, звертаючись з апеляційною скаргою на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року,

не надала копії належних документів, а саме постанови керівника відповідного органу прокуратури про призначення групи прокурорів до складу якої входить даний прокурор, тобто яка підтверджує її повноваження у даному кримінальному провадження, крім цього відповідна постанова відсутня у матеріалах даного кримінального провадження та обґрунтовано дійшов висновку про повернення поданої апеляційної скарги особі, яка не має права на звернення з відповідною скаргою на рішення суду першої інстанції, з таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.

Водночас колегія суддів акцентує увагу на тому, що обвинувальний акт в якому зазначена інформація про склад групи прокурорів не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.

Тобто саме постанова про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, є тим документом, який підтверджує повноваження прокурора, який не брав участі у розгляді провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, на ініціювання перегляду судових рішень у провадженні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у разі того коли прокурор, який оскаржує судові рішення, не брав участі у розгляді провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, то він має додати до скарги копію постанови керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, яка би свідчила про його повноваження на подання апеляційної (касаційної) скарги, так як неподання такої постанови унеможливлює здійснення належної перевірки його права на оскарження судових рішень, з якими не погоджується сторона обвинувачення.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні прокурор маючи можливість реалізувати право на подачу апеляційної скарги на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року щодо засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, таким правом не скористався, оскільки належним чином не підтвердив свої повноваження.

Отже, суд апеляційної інстанції, повернувши прокурору апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Тому доводи касаційної скарги прокурора про протилежне є безпідставними, спростовуються наведеним вище та матеріалами даного кримінального провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвала судді апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційну скаргу прокурора має бути залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу судді апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК України, Суд

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.