ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/10060/18
провадження № 51-1869км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020006267, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя цього ж міста ( АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання про зарахування строків попереднього ув`язнення у строк покарання, судові витрати, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 12 червня 2017 року близько 20:10 перебуваючи у магазині ТОВ "АЛЛО", який розташований на вул. Харківське шосе, 160 в м. Києві, де погрожуючи предметом, схожим на пістолет, вчинив напад на працівника цього магазину ОСОБА_9 та надалі шляхом проникнення до сховищ магазину, а саме каси та торгових полиць, заволодів грошовими коштами на суму 3300 грн та майном товариства на загальну суму 145 573.48 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2021 року вищевказаний вирок щодо ОСОБА_7 змінив. Виключив з нього посилання як на доказ винуватості ОСОБА_7, дані, що містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 лютого 2018 року. В решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити провадження. Вказує, що в оскаржуваному вироку формулювання обвинувачення викладено без зазначення мети злочину та конкретного місця вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Не погоджується із кваліфікацією дій засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України. Зазначає, що докази у провадженні, на які суд послався в обґрунтування свого вироку, не вказують на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. При цьому наголошує, що ці докази не були досліджені безпосередньо в судових засіданнях місцевого суду. Також, захисник вказує, що під час ознайомлення сторони захисту в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами досудового розслідування, відповідна постанова про призначення групи прокурорів в цих матеріалах була відсутня. Зазначає, що прокурор вже після дослідження судом першої інстанції всіх доказів долучив до матеріалів кримінально провадження постанову від 12 червня 2017 року про підтвердження повноважень групи прокурорів у цьому провадженні, а тому, на думку захисника, всі докази у цьому провадженні, є недопустимими, оскільки вони були долученні до матеріалів провадження групою прокурорів, які не мали відповідних повноважень у цьому провадженні. Крім того, на думку захисника, матеріали досудового розслідування підтверджують факт відсутності даних про повноваження прокурорів у провадженні щодо ОСОБА_7, а тому вручення останньому повідомлення про підозру 21 травня 2018 року було здійснено слідчим за дорученням прокурора, що не мав повноважень процесуального керівника у цьому провадженні. Вказує, що місцевий суд передчасно визнав висновок експертного дослідження №8-1/1628 від 30 травня 2018 року неналежним доказом, оскільки цей висновок міг свідчити про невинуватість ОСОБА_7 за вищевказаний злочин. Зазначає, про порушення допущені місцевим судом при розгляді клопотань прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_7 . При цьому суд апеляційної інстанції, на думку захисника, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення й постановив рішення, яке не відповідає положенням, передбаченим ст. 419 КПК України. Звертає увагу на те, що апеляційний суд визнаючи протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 лютого 2018 року неналежним доказом, тобто погоджуючись із доводами апеляційних скарг учасників провадження щодо порушень допущених місцевим судом, безпідставно у своїй ухвалі зазначив, що судом першої інстанції було проведено повний та належний судовий розгляд з дослідженням усіх доказів у провадженні.
Представник потерпілого ТОВ "АЛЛО" - адвокат ОСОБА_10 посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, просить залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник та засуджений висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадженняз огляду на положення ст. 284 КПК України.
Прокурор просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_8, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисних дій, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), із проникненням у сховище, тобто у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 про недоведеність вини останнього у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, а також доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України належним чином перевірялися місцевим та апеляційним судами та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам і спростовуються перевіреними у кримінальному провадженні доказами.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК України, не визнав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання, які були надані під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_11 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у заяві директора ТОВ "Алло" від 19 червня 2017 року (про те, що 12 червня 2017 року невстановлена особа скоїла розбійний напад на магазин ТОВ "Алло" по вул. Харківське шосе, 160), протоколі огляду місця події від 12 червня 2017 року з фототаблицею до нього, протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 лютого 2018 року (потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 12 червня 2017 скоїла розбійний напад на магазин "Алло" по вул. Харківське шосе), акті про результати інвентаризації наявних коштів від 01 червня 2017 року (під час інвентаризації встановлено фактичну наявність грошових коштів в сумі 3341 грн), порівняльній відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей № 1954-000054 від 13 червня 2017 року (встановлена сума нестачі в розмірі 159 967 грн), бухгалтерській довідці № 439 від 16 червня 2017 року (загальна закупівельна вартість зазначених в обвинувальному акті мобільних телефонів та планшетів становить 145573,48 грн) та у інших доказах.
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень засудженого ОСОБА_7 про його непричетність до вчинення злочинних дій щодо працівника магазину ОСОБА_9, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину.
Щодо доводів захисника про те, що місцевий суд передчасно визнав висновок експертного дослідження №8-1/1628 від 30 травня 2018 року неналежним доказом, то колегія судді звертає увагу на те, що навіть у разі визнання місцевим судом зазначеного висновку належним доказом, то з урахуванням встановлених у судовому процесі фактичних обставин у провадженні й інших доказів, цей доказ не спростовував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, місцевим судом також перевірялася версія сторони захисту про відсутність належних доказів, що злочин був скоєний саме ОСОБА_7, однак цей суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена позиція спростовується сукупністю належних доказів, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_9, який в судовому засіданні стверджував, що саме ОСОБА_7 здійснив розбійний напад на магазин "Алло" та заволодів вказаним в обвинувальному акті майном магазину, де він на той час працював продавцем, показаннями свідка ОСОБА_11, який пояснив, що у червні 2017 року він придбав у ОСОБА_7 приблизно десять мобільних терміналів та стверджував, що в останнього крім цього була повна сумка мобільних телефонів, яку ОСОБА_7 йому продемонстрував. Також місцевий суд врахував наявні у справі протоколи слідчих дій.
Ураховуючи викладене, доводи захисника про відсутність належних доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не відповідають дійсності.
Вирок узгоджується із вимогами статей 370, 373- 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
Твердження захисника про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України, а не за ст. 187 цього ж Кодексу, оскільки матеріали провадження не містять доказів того, що ОСОБА_7 під час нападу на потерпілого ОСОБА_9 дійсно використав предмет схожий на пістолет, є необґрунтованими.
Такі твердження спростовуються показаннями самого потерпілого ОСОБА_9, який був працівником магазину, відповідно до яких під час здійсненого на нього нападу ОСОБА_7 дістав предмет, схожий на пістолет, після чого почав ним погрожувати та вимагати видати йому мобільні телефони з вітрини та грошові кошти з каси. Надалі він злякався і погрози ОСОБА_7 сприймав реально.
Беручи до уваги наведені обставини, а також спрямованість умислу ОСОБА_7 на повне досягнення мети, яка полягала у заволодінні чужим майном та наявності змоги вільно ним розпоряджатися, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України є правильною.
Крім того, аналогічні доводи щодо неправильної кваліфікації дій засудженого були наведені в апеляційній скарзі захисника, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Що стосується доводів захисника про те, що розгляд провадження в суді першої інстанції відбувся за участі групи прокурорів, які не мали відповідних повноважень, та про недопустимість всіх доказів у цьому провадженні, оскільки постанова про призначення групи прокурорів була відсутня в матеріалах досудового розслідування і надана прокурором лише у суді першої інстанції після дослідження доказів у провадженні, то колегія суддів дійшла до наступного.
Як вбачається із матеріалів провадження, в них містяться розписки про отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_8 (а. к. п. 12, 13, т. 1). При цьому із реєстру видно, що засудженому ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_8 31 травня 2018 року було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, що також не заперечується захисником. Вказівка на постанову про призначення групи прокурорів від 12 червня 2017 року міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування (а. к. п. 10, т. 1). Разом із цим колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що засуджений та його захисник під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України заяв та клопотань, зокрема щодо відсутності вищевказаної постанови від 12 червня 2017 року не подавали. Також ця постанова була долучена до матеріалів кримінального провадження за клопотанням сторони захисту під час судового розгляду (а. к. п. 123, т. 2).
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками місцевого суду про те, що постанова про призначення групи прокурорів від 12 червня 2017 року перебувала в матеріалах досудового розслідування. Будь-яких доказів про зворотнє, сторона захисту в судах попередніх інстанцій так і в суді касаційної інстанції не надала.
Таким чином доводи захисника про відсутність належних даних про повноваження прокурорів у кримінальному провадженні та, як наслідок недопустимості доказів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7, є безпідставними.
Крім того, під час судового розгляду в місцевому суді були дослідженні всі письмові докази у провадженні, що підтверджено технічним записом судового засідання від 19 серпня 2019 року, а тому доводи захисника про те, що ці докази не досліджувалися у місцевому суді є безпідставними.
Отже наведений вище аргумент про порушення судом першої інстанції безпосередності дослідження доказів колегія суддів касаційного суду відхиляє.
Безпідставними також виявилися і доводи захисника про те, що деякі письмові докази у провадженні не доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованому йому злочину. Колегія суддів звертає увагу на те, що письмові докази на які послався місцевий суд в обґрунтування свого вироку кожен окремо у своїй сукупності із іншими доказами підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Твердження захисника про порушення процедури продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 під час судового розгляду, обґрунтовано визнанні апеляційним судом такими, що не впливають на питання доведеності винуватості останнього у вчиненні злочину, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, то вони є безпідставними.
Статтею 419 цього Кодексу передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7, належним чином виконав вищевказані вимоги кримінального процесуального закону.
Переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд виключаючи із вироку посилання як на доказ винуватості ОСОБА_7 дані, що містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 лютого 2018 року, врахувавши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й інші докази, досліджені й перевірені ним під час судового розгляду, погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і залишив вирок без змін. При цьому суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу захисника частково, в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання призначено ОСОБА_7 з урахуванням положень ст. 65 КК України, і підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3