Постанова
іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 462/25/17
провадження № 51-6395км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Шестака В.Д. на вирок Залізничного районного суду
м. Львова від 13 грудня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від
26 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140060004234, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду
м. Львова від 19 квітня 2016 року та призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.
Визначено строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
19 листопада 2016 року в період часу з 12:27 до 12:34 ОСОБА_1, маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, з особою, матеріали стосовно якої відокремлено в окреме провадження, перебуваючи в приміщенні гіпермаркету "Епіцентр-К" у м. Львові (вул. Городоцька, 302), скориставшись відсутністю стороннього нагляду, шляхом вільного доступу таємно умисно викрав 15 цукерок з іграшкою "Кіндер Джой Т24х1" вартістю 24,15 грн за штуку, заподіявши ТОВ "Епіцентр-К" майнову шкоду на загальну суму 362,15 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року залишив апеляційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженогопросить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 крадіжки не вчиняв і попередньо про неї ні з ким не домовлявся. Шапку, у якій згодом виявили цукерки "Кіндер", йому передав
ОСОБА_2, і він не знав та не бачив чи останній оплатив цукерки. Записами, зафіксованими відеокамерами гіпермаркету " ІНФОРМАЦІЯ_2 -К", не підтверджено причетності підзахисного до вчинення злочину, а обшук засудженого було проведено неуповноваженими особами без складання протоколу та участі понятих. Вирок місцевого суду, на думку захисника, ґрунтується на припущеннях. Апеляційний суд, переглядаючи вирок в апеляційному порядку, на допущені місцевим судом помилки уваги не звернув, протиправно відмовивши у задоволенні апеляційної скарги, залишив вирок щодо ОСОБА_1 без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Руденко О.П. у судовому засіданні просила касаційну скаргу захисника засудженого залишити без задоволення як необґрунтовану.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17)
) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК, з урахуванням ч. 1
ст. 438 цього Кодексу не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Отже, Суд, розглядаючи касаційну скаргу, виходить з обставин провадження, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
З положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В основу вироку суд поклав: показання свідка ОСОБА_3, який працює охоронцем у вказаному гіпермаркеті і бачив обставини викрадення товару; протокол огляду місця події від 19 листопада 2016 року, де містяться дані про виявлення та вилучення цукерок "Кіндер"; протокол огляду предметів від
22 листопада 2016 року, в якому зафіксовані відомості із записами з камер відеоспостереження в гіпермаркеті " ІНФОРМАЦІЯ_2 -К" про викрадення цукерок " Кіндер ". Вказані докази є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та не викликали у суду сумнівів у їх правдивості. Підстав не довіряти цим доказам, у тому числі показанням свідка, у суду не було. Безпосередньо дослідивши докази, зокрема й відеозаписи з камер відеоспостереження, надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Вирок суду достатньо вмотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі захисника засудженого, про безпідставність відмови у допиті свідка ОСОБА_2, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор у порядку п. 4
ч. 2 ст. 315, ст. 349 КПК з метою доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, ставив перед судом питання про допит свідка ОСОБА_2 . Разом з тим копією технічного запису судового засідання та журналом судового засідання від 5 грудня 2018 року підтверджено, що сторона обвинувачення відмовилася від допиту цього свідка, натомість просила долучити інші докази, дослідити їх та перейти до судових дебатів. У зв`язку з цим місцевий суд, заслухавши думку сторін, відмовив у допиті ОСОБА_2 . Колегія суддів не вбачає порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки прокурор як сторона у кримінальному провадженні наділений правом як заявляти про допит свідків, так і відмовлятися від їх допиту.
Неспроможними також є доводи захисника про те, що вказаний злочин вчинено у співучасті особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та іншої особи (не ОСОБА_1 ), оскільки засуджений у процесі розгляду кримінального провадження в районному суді підтвердив, що саме він зображений на відео з камер відеоспостереження в гіпермаркеті "Епіцентр-К" разом з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження. Такі обставини підтверджував у суді і свідок ОСОБА_3, який працював охоронцем у вказаному магазині і бачив ОСОБА_1 під час вчинення крадіжки. Понад те, засуджений під час судових дебатів фактично визнав свою винуватість у вчиненні злочину і просив не позбавляти його волі.
Щодо посилань захисника на порушення порядку проведення обшуку, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів про проведення такої слідчої дії та процесуальних документів, складених за результатами її проведення, а вилучення викраденого майна відбулося внаслідок добровільної його видачі ОСОБА_1 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за участю двох понятих, що підтверджується протоколом огляду місця події від 19 листопада 2016 року, складеним слідчим відповідного підрозділу поліції.
Згідно зі ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Не погоджуючись із вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року, захисник засудженого подав апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі і дав на них вичерпні відповіді. Висновки апеляційного суду належним чином мотивовано, вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК. Викладені у касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, що наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого - адвоката Шестака В.Д. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката
Шестака В.Д.- без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
М.І. Ковтунович Ю.М. Луганський С.Б. Фомін